ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

СПД -фізична особа  ООСОБА_1  звернувся до господарського суду з позовом до ВАТ "Автобусний парк 13527" про визнання недійсними укладених між сторонами договорів оренди автобуса НОМЕР_1   та НОМЕР_2,  а також, про стягнення з відповідача 18 000 грн. орендної плати, сплаченої на користь останнього позивачем за даними договорами протягом 2001-2003 р. р..

Позовні вимоги обґрунтовуються посиланням на ст. ст. 48, 56, 57 Цивільного кодексу УРСР, а також, на ст. 10 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", зокрема, позивач вказує, що оскаржувані договори укладено під впливом помилки, оскільки, він не мав справжнього уявлення щодо всіх умов договору, а тому, його воля сформувалася під впливом неправильних уявлень, а також, зауважує про неузгодження всіх істотних умов договору, а саме, про порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкту, страхування орендованого майна, використання амортизаційних відрахувань і щодо обов'язків сторін по забезпеченню пожежної безпеки.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2006 року у справі 15/323 (суддя К. Мохонько) в задоволенні позову відмовлено.

При винесенні рішення у справі господарський суд виходив з наступних обставин, встановлених в ході судового розгляду.

10.04.2001 року між СПД -фізична особа ООСОБА_1  та  ВАТ "Автобусний парк 13527" укладений договір оренди автобуса   НОМЕР_3,   відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) передає, а позивач (орендар) приймає по акту  приймання-передачі (додаток НОМЕР_4) автобус марки ГАЗ-32213, державний номер НОМЕР_5, господарський номер  НОМЕР_6, в орендне користування.

Згідно з п. 3. 1., п. 3. 2. орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 750 грн. в місяць (в тому числі ПДВ); оплата здійснюється авансом, не пізніше як за 5 днів до початку наступного місяця та сплачується позивачем готівкою в касу підприємства відповідача.

Термін дії договору - один рік (п. 9. 1.). 10.04.2002 року між сторонами укладений договір НОМЕР_2   на тих же умовах, що й попередній.

          НОМЕР_6   внесені зміни до договору НОМЕР_2, п. 3. 1. та викладений в наступній редакції: орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 1 500 грн. за місяць (в т.ч. ПДВ). Розмір орендної плати  змінюється  в  залежності  від  коефіцієнту статистичної звітності по інфляції за поточний рік.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів які б безперечно і однозначно свідчили про наявність помилки позивача, або його примушення зі сторони відповідача на підписання на вкрай невигідних для себе умовах оскаржуваних договорів оренди автобуса  СПД -фізичною особою ООСОБА_1  не надано.

Також, господарський суд першої інстанції зазначає, що посилання позивача на Закон України "Про оренду державного і комунального майна" про невключення до умов договору оренди порядку здійснення амортизаційних відрахувань, умов щодо контролю орендодавця за станом об'єкту оренди, і про страхування орендарем взятого ним в оренду майна та обов'язків сторін по забезпеченню пожежної безпеки не є підставою для визнання договорів оренди недійсними, оскільки відповідач є відкритим акціонерним товариством як на час розгляду справи, так і на момент укладання оспорюваних договорів оренди, а орендоване за даними договорами майно (мікроавтобус ГАЗ -32213) не було ні державним, ні комунальним майном.

Доводи СПД -фізичної особи ООСОБА_1 щодо примушування керівником ВАТ "Автобусний парк 13527" Облапом Л.М. осіб, бажаючих орендувати автомобілі „Газель" у відповідача, реєструватися як суб'єкти підприємницької діяльності, не прийняті до уваги господарським судом Кіровоградської області, зважаючи на те, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 20.08.1997 року, як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого Ленінським райвиконкомом м. Кіровограда, та внесений до державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів 14.08.1997 року, а перший договір оренди автобуса  НОМЕР_3  підписаний позивачем 10.04.2001року.

Твердження позивача щодо його необізнаності про укладення договору оренди на автобус, який в той же час є об'єктом оренди за оскаржуваними договорами, з іншою особою спростовуються, на думку господарського суду першої інстанції, наступними обставинами.

Як вбачається з виписки з протоколу засідання правління ВАТ "Автобусний парк 13527" від 05.04.2001 року на порядку денному розглядалась заява СПД - фізичної особи  ООСОБА_1  та СПД -фізичної особи   ОСОБА_3   з проханням падати їм в орендне користування автобус ГАЗ-32213, державний номер НОМЕР_5, господарський номер НОМЕР_6, для роботи на маршрутах АТП та зобов'язанням своєчасно вносити плату в касу підприємства орендодавця, в результаті чого одноголосно вирішено надати вищевказаним підприємцям в орендне користування згаданий автобус строком на один рік з орендною платою 1 500грн..

Також, господарським судом прийнята до уваги подана відповідачем ксерокопія спільної заяви СПД -фізичної особи ООСОБА_1  та СПД -фізичної особи ОСОБА_3  від 25.06.2001 року, в якій вони просять зменшити орендну плату за п'ять днів.

Посилання СПД -фізичної особи ООСОБА_1  на низький дохід за період з 2001 року по  НОМЕР_6, що складає 212 грн. та є доказом невигідної умови, не прийняті до уваги господарським судом Кіровоградської області, враховуючи те, що позивач є приватним підприємцем, а підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку, отже, отриманий низький дохід і є тим ризиком, що пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності.

Клопотання позивача від 01.11.2005 року про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 2/49, яка розглядається в господарському суді Кіровоградської області, відхилене, оскільки з ухвали господарського суду Кіровоградської області від 20.10.2005 року по справі № (2/49) 2/332 вбачається, що СПД -фізична особа ООСОБА_1 звернувся до господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 15.04.2005 року, яким з СПД -фізичної особи ООСОБА_1 на користь ВАТ „Автобусний парк 13527" стягнуто борг в сумі 1 388,54 грн., однак, розгляд заяви СПД -фізичної особи ООСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі № 2/49 не впливає на розгляд справи 15/323 про визнання договорів недійсними.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року (колегія суддів: І. Герасименко, О. Голяшкін, І. Науменко) рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2006 року у справі 15/323 залишено без зміни з тих же мотивів.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, СПД -фізичної особи ООСОБА_1  посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень матеріальних норм права та порушення процесуальних норм.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, позов про визнання договорів недійсними пред'явлений на підставі ст. ст. 56, 57 ЦК УРСР.

Виходячи з положень ст. ст. 56 57 ЦК УРСР вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки, а укладені внаслідок обману, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною - за позовом підприємства, установи, організації, що потерпіла від цих протиправних дій.

Під помилкою розуміється таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка   повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. Помилка в мотивах угоди, а також неправильна уява про норму права не підпадають під ознаки ст. 56 ЦК УРСР.

Позовні вимоги про визнання угоди недійсною на підставі ст. 5 ЦК УРСР можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх, безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів які б безперечно і однозначно свідчили про наявність помилки позивача, або його примушення зі сторони відповідача на підписання на вкрай невигідних для себе умовах оскаржуваних договорів оренди автобуса  СПД -фізичною особою  ООСОБА_1 не надано.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111⁵ та ч. 1, 2 ст. 111⁷ ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази в обґрунтування заявлених позивачем вимог про визнання договорів недійсними на підставі ст. ст. 56, 57 ЦК УРСР.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій діяли у відповідності з нормами Господарського процесуального кодексу України, а оскаржувані судові рішення є обґрунтованими і законними та підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу СПД -фізичної особи  ОСОБА_1  залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2006 року у справі 15/323 залишити без зміни.

       Судді:                                                                                           М. Остапенко

Є. Борденюк

                                                                                                  Н. Ткаченко