АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 - 2211 / 2009 р. Головуючий у 1 інстанцій: Троценко Т.А.

Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„25" червня 2009 року М.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Полякова О.З.

Суддів: Давискиби Н.Ф.

Боєвої В.В. При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_5

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційний банк „Дельта" про захист прав споживача банківських послуг та визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИЛА:

У червня 2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ТОВ „КБ „Дельта" ОСОБА_6 про захист прав споживача банківських послуг та визнання недійсним кредитного договору.

В позові зазначала, що між нею та банком 11.07.2006 року було укладено кредитний договір, відповідно до якого вона отримала 1806 грн. 20 коп., в якості споживчого кредиту та 164 грн. 20 коп. як оплату за видачу кредиту, всього отримано 1970 грн. 40 коп.. Умовами договору передбачено сплата 10 відсотків річних за користування кредитом, за ведення кредитної сплати - 2, 99 відсотків в місяць, в результаті щомісячний платіж повинен складати 139 грн.. За час користування кредитом було двічі сплачено належну суму, внесення декілька щомісячних платежів впродовж серпня-вересня 2006 року. У зв"язку з скрутним матеріальним становищем, неодноразово зверталась до банку з проханням розстрочити виплату по кредиту для зменшення щомісячних платежів, однак їй було відмовлено. В результаті банк почав нараховувати пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочки і загалом сума боргу склала 8544 грн. 47 коп. Оскільки банком при наданні кредиту було надано неповну інформацію стосовно кредиту, не роз"яснено про штрафні санкції, не було обумовлено можливість дострокового погашення кредиту, просила суд визнати недійсним кредитний договір, застосувати наслідки недійсності правочину і повернути сторони в первісний стан з поверненням майна та грошей, що були отримані сторонами за договором.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 липня 2006 року між ТОВ "Комерційний банк „Дельта"" та ОСОБА_5, був укладений кредитний договір № 002-07023-110706, за яким кредитор надав, а позичальник отримав гроші в сумі 1806 грн. 20 коп. на умовах визначених в договорі, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних не пізніше 10 липня 2008 року із сплатою процентів за користування Кредитом.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір укладено сторонами з дотриманням вимог закону, а ознак помилки з боку ОСОБА_5 при укладенні договору, не доведено.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" під помилкою треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб’єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачка зазначала, що при укладенні договору з її сторони мала місце помилка стосовно вартості кредиту для неї. Заявлена банком відсоткова ставка за кредитом була для неї незначною, однак інші платежі, на які вона спочатку не звернула уваги виявилися надто великими.

На підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов правильного висновку про недбалість позивачки при укладанні договору, оскільки належним чином не вивчила умови кредитного договору, що в свою чергу привело до Нарахування штрафних санкцій за несплату суми кредиту.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд належним чином оцінив надані сторонами докази та у відповідності до норм матеріального й процесуального права ухвалив законне і обгрунтоване рішення, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає..

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст..ст. 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилиш.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2009 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців.