АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 — 2804 / 2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дюженко Л.А.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„24" червня 2009 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Пільщик Л.В.

Суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

При секретарі: Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного банку „Металург" на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного банку „Металург" про дострокове розірвання договору банківського вкладу (депозиту) та стягнення суми вкладу, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до АБ „Металург" про дострокове розірвання договору банківського вкладу (депозиту) та стягнення суми вкладу.

Зазначав, що 28 вересня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу на суму 35 000 грн. на строк 60 місяців, з 28 вересня 2007 року по 28 вересня 2012 року включно. Відповідно до умов договору, процентна ставка на вклад на перший рік дії договору встановлена 15, 80 % річних, у наступні роки мала визначатися у відповідності до підпунктів 1.3.2 - 1.3.5 договору. Крім того, п. 2.4.5 договору також передбачалася можливість дострокового розірвання угоди за вимогою вкладника шляхом подання відповідної заяви. 07 листопада 2008 року він письмово повідомив АБ „Металург" про розірвання договору, однак ніякої відповіді не отримав. На момент звернення до суду з позовом відповідач не повернув йому суму вкладу та передбачені договором відсотки по вкладу. Просив достроково розірвати договір банківського вкладу № 213280000930 від 28 вересня 2007 року та стягнути з відповідача на вклад у розмірі 35 000 грн. з нарахованими згідно умов договору відсотками.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2009 року позов задоволено.

Розірвано достроково договір № 213280000930 банківського вкладу (депозиту) від 28 вересня 2007 року, укладений між АБ „Металург" та ОСОБА_3

Стягнуто з АБ „Металург" (рахунок № 29092648740 в АБ „Металург", МФО 313582, ЄДРПОУ 220496061, розташованого за адресою: 69006 м. Запоріжжя проспект Металургів буд. 30) на користь ОСОБА_3 суму банківського вкладу (депозиту) в розмірі 35 000 грн. 00 коп. з нарахованими відсотками по вкладу.

Стягнуто з АБ „Металург" (рахунок № 29092648740 в АБ „Металург", МФО 313582, ЄДРПОУ 220496061, розташованого за адресою: 69006 м. Запоріжжя пр. Металургів, буд. 30) на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Стягнуто з АБ „Металург" (рахунок № 29092648740 в АБ „Металург", МФО 313582, ЄДРПОУ 220496061, розташованого за адресою: 69006 м. Запоріжжя пр. Металургів, буд. ЗО) на користь держави судовий збір в сумі 350 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, АБ „Металург" подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з’явилися, про час і місце розгляджу справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістили. ОСОБА_3 надіслав суду заяву та копію квитанції АБ „Металург" про виплату йому 39 000 грн. суми вкладу та відсотків.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір № 213280000930 банківського вкладу, за яким вкладник вніс 35 000 грн. на термін з 28 вересня 2007 року до 28 вересня 2012 року (а.с.5).

07 листопада 2008 року позивач звернулася письмово до відповідача про розірвання договору та повернення коштів, однак відповіді не отримала (а. с. 6).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень ст. ст. 1058, 1066, 1075 ЦК України вкладник має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір банківського вкладу.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на п. 2 постанови Правління Національного банку України № 413 від 04.12.2008 року „Про окремі питання діяльності банків", відповідно до якого на банки покладено обов’язок уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками. Суд правильно не взяв їх до уваги, оскільки зазначений акт суперечить положенням цивільного законодавства, не зареєстрований у Міністерстві юстиції України та не оприлюднений, а тому в силу ч. 2 ст. 57 Конституції України не є чинним і не може впливати на договірні стосунки сторін.

Згідно ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що приймає від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу, а відповідно до ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Як визначено ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Порядок повернення депозиту та сплати процентів у випадку дострокового розірвання з ініціативи вкладника договору банківського вкладу № 213280000930 від 28 вересня 2007 року визначені у п.3.2 цього договору (а.с.7), одностороння відмова банку від пов’язаних з цим зобов’язань договором не встановлена.

Таким чином, рішення суду про задоволення вимог позивача щодо дострокового розірвання договору відповідає обставинам справи та нормам цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність судового висновку щодо правомірності дострокового розірвання депозитного договору нормативно-правовим актам НБУ у сфері банківського регулювання та нагляду, зокрема, постанові Правління НБУ № 413 від 04 грудня 2008 року, підстав для скасування судового рішення у цій частині не містять.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 56 Закону України „Про Національний банк України", національний банк видає нормативно - правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України „Про Національний банк України" нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова Правління НБУ № 413 від 04.12.2008 року у відповідності до ст. 66 Закону України „ Про банки та банківську діяльність" не підлягала реєстрації в Міністерстві юстиції України, оскільки має індивідуальний характер застосування, судових висновків також не спростовують.

Як передбачено п.5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою KM України № 731 від 28.12.1992 року, на державну реєстрацію не подаються акти: а) персонального характеру; б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; в) оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); г) якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; д) спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; е) рекомендаційного, роз’яснювального та інформаційного характеру, нормативно-технічні документи.

У разі надходження акта, який не підлягає державній реєстрації, орган державної реєстрації протягом п’яти робочих днів повертає його суб’єкту нормотворення з відповідним обґрунтуванням.

Зважаючи ж на те, що відповідно до п.2 названого Положення нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації, то постанову Правління НБУ №413 від 04 грудня 2008 року не можна вважати актом, який містить норми права, а тому він не може регулювати правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного банку „Металург" відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2009 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.