2-934/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          18 травня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                                        Гірник Т.А

            при секретарі -               Попович Х.І.

            з участю представника позивача –ОСОБА_1

  представника відповідача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, який у встановленому законом порядку уточнила та збільшила заявою до суду від 22.03.2011р. і в кінцевому просить ухвалити рішення про стягнення суми боргу внаслідок боргового зобов’язання по борговій розписці від 05.11.2008р. на суму, що еквівалентна 1 030 дол. США, суми інфляційних та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, а всього 12 551 грн. 91 коп. Також просить стягнути 1 650 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача за належною довіреністю від 19.03.2011 року –ОСОБА_1 вимоги підтримала. Пояснила, що в жовтні 2008 року, після ДТП позивач проходила курс стаціонарного лікування в неврологічному відділені лікарні швидкої допомоги. В палаті медичного закладу, перебувала бабуся відповідачки, яка під час спілкування з позивачкою розповіла, що у її онуки є кредит в банку, який необхідно сплатити, оскільки в них можуть відібрати квартиру. Під час спілкування з бабусею відповідачки та перейнявшись скрутним матеріальним становищем її онуки –відповідачки по справі, позивачка, 05.11.2008 року на прохання відповідачки позичила їй 1 030 дол. США, про що, в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідачка написала боргову розписку та взяла на себе зобов’язання про повернення даних коштів. Оскільки розписка  про отримання коштів була принесеною відповідачкою через кілька днів, то в день її передачі обумовили кінцеву дату повернення боргу, яка власноручно була дописана відповідачем.  Оскільки строк виконання боргового зобов’язання сплив, на неодноразові прохання та звернення про повернення боргу відповідачка не реагувала, позивачка змушена була звернутись за захистом свого права до суду. Таким чином просить позов задоволити, стягнути суму по борговому зобов’язанню станом на день розгляду справи в гривневому еквіваленті, суму інфляційних та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов’язання. Також просить стягнути моральну шкоду, яка проявилась у фізичних та духовних стражданнях, тим, що не може використати кошти за запланованим призначенням, забезпечити непрацездатних членів сім’ї та знаходиться в скрутному матеріальному становищі. Ігнорування відповідачки обов’язком повернути борг посилює ступінь моральних страждань. Тому просить відшкодувати моральні збитки, оцінивши такі в сумі 1 650 грн., всього просить стягнути 14 201,91 грн., та судові витрати по справі. У підтвердження вимог покликається на копії боргової розписки та інші долучені до справи документи.

Представник відповідачки за належною довіреністю від 21.03.2011р. –ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що позивачка, під час стаціонарного лікування у неврологічному відділі лікарні швидкої допомоги, довідалась про кредит та неспроможність його погашення відповідачкою та запропонувала свою допомогу. 05.11.2008 року позивачка, оглянувши кредитний договір та технічний паспорт на квартиру запросила відповідача разом з мамою до себе додому, що на АДРЕСА_1, де позичила 6 000 грн., після чого разом з відповідачкою та її мамою поїхала в банк, де ОСОБА_2 заплатила в касу банку 2 758 грн. 28 коп. –суму заборгованості. Також, повідомила, що у зв’язку із скрутним матеріальним становищем, домовились, що борг буде сплачуватись частинами на протязі невизначеного терміну. Не заперечила факт власноручного написання відповідачем розписки, проте ствердила, що розписка була написана нею не в день отримання грошей у позику, а через два тижні, для того, щоб підтвердити свій обов’язок повернути борг. Пояснила, що на прохання позивачки написала розписку не в гривнях, а вказано суму еквівалентну долару США –1 030 доларів США. Ствердила, що кінцеву дату виконання зобов’язання, яка зазначена в борговій розписці позивачка дописала власноручно. Також пояснила, що пропонували позивачці повертати кошти частинами, однак остання відмовлялась, вимагаючи повернення повної суми. Незважаючи на заперечення позову, визнала обов’язок повернути кошти позивачу в сумі 6 000 грн., однак за умови відмови позивача від позову  в цілому .

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, свідка, оцінивши зібрані по справі документи та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд вважає, що позов слід задоволити частково з таких підстав.

Ст. 526 ЦК України регламентує, що зобов’язання повинно виконуватись належним чином. Договір позики є одним з його видів. За змістом ст. 1046 ЦК  України –за договором позики, одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/  грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів /суму позики/ або таку ж кількість речей того ж роду або такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначеними родовими ознаками. За змістом ст. 1047  ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладення договору позики або його умов може бути представлена розписка.

З оглянутого в судовому засіданні оригіналу боргової розписки та долученої до справи її копії /а.с. 3/ вбачається, що 05.11.2008р. відповідачем отримано у борг від позивача  певну суму грошей. На твердження позивача –1 030 доларів США, на твердження  представника відповідача –6 000 гривен. Враховуючи, що представником відповідача не заперечується факт написання власноручно відповідачем, як боржником всього тексту розписки за виключенням зазначення дати повернення боргу та дати написання такої без заперечення дати отримання коштів –05.11.2008 року  –слід вважати встановленим, що договір позики укладено. За умовами договору позичальник отримав кошти і отримані такі саме в сумі 1 030 доларів США, про що власноручно підтверджено відповідачем. Доказів про отримання боргу в національній валюті не подано, тому такі твердження представника  відповідача слід вважати голослівними.

Таким чином встановлено факт укладення договору позики між сторонами, на суму 1030 доларів США, а отже настання обов’язку відповідачки повернути таку суму позивачу.  Оскільки представник відповідача оспорює написання дати повернення боргу її довірителькою та дату написання розписки, не заперечуючи факт отримання суми коштів саме в день, що відповідає даті написання розписки –05.11.2008 року, а також з врахуванням визнання стороною позивача обставин написання відповідачем дати повернення боргу дещо пізніше, ніж отримано кошти, суд, визнавши за безпідставне призначення почеркознавчої експертизи за клопотанням представника відповідача для встановлення приналежності виконання у тексті в частині дати повернення боргу та дати написання розписки, вважає, що слід виходити із того, що термін повернення позики настав з часу пред’явлення про це вимоги. Представник відповідача вказала, що її довіритель вперше довідалась про вимогу позивача повернути кошти 05.07.2010 року.   

Відповідно до ч. 2 ст. 1049 ЦК України якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. У судовому засіданні встановлено, що така вимога мала місце 05.07.2010 року, що підтвердила представник відповідачки і не спростовано представником позивача. Надаючи віри поясненням відповідачки про те, що дата виконання зобов’язання у борговій розписці написана позивачем власноручно, суд вважає, що відповідачем було прострочено строк виконання зобов’язання. Тому, окрім суми, еквівалентної 1 030 доларам США на день постановлення рішення суду, як суми боргу, слід стягнути три відсотки річних за протермінування виконання грошового зобов’язання з 05.08.2010 року.

Допитаний  в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 ствердив обізнаність у тому, що  позивач позичила ОСОБА_4 на прохання її бабусі 1 030 доларів США. Пояснив, що відповідачка, шляхом уникнення зустрічі з позивачкою ігнорувала неодноразові прохання та звернення повернути кошти. Повідомив, що близько 6 разів особисто з позивачкою намагався зустрітись з відповідачкою, однак остання ігнорувала зустрічі та не відповідала на телефонні дзвінки.     

Тому судом безспірно встановлено факт укладення договору позики між сторонами на суму 1 030 дол. США з обумовленою датою повернення боргу, якою слід вважати 05.07.2010р. –день пред’явлення вимоги виконання зобовязання, і з цього часу у позивача виникло право вимоги повернення боргу.

Оскільки позивач, як позикодавець, має право вимагати повернення боргу, а відповідач, як позичальник, позику не повертає, однак зобов’язаний повернути, а саме грошові кошти в розмірі 1 030 дол. США, то таку суму боргу за невиконання грошового зобов’язання слід стягнути на користь позивача в примусовому порядку у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ на момент постановлення рішення і яка становить 8217 грн. 85 коп., оскільки спірні правовідносини між сторонами тривають.

Тому, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання згідно ст. 625 ЦК України. Водночас суд не погоджується з періодом, за який слід нараховувати три проценти річних, не з 05.02.2009р., а з 05.08.20010р., після закінчення тридцятиденного терміну з часу пред’явлення вимоги. Провівши відповідний розрахунок суми, яка підлягає до стягнення, суд вважає, що у судовому порядку слід стягнути три проценти річних, що становить 194 грн. 97 коп.

При цьому суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення суми інфляційних втрат, оскільки стягнення таких за прострочення виконання грошового зобов’язання в іноземній валюті не передбачено чинним законодавством.

Щодо вимог про відшкодування моральної  шкоди, то в цій частині суд в позові відмовляє, виходячи з наступного.

Виходячи із змісту боргової розписки, як договору, слід вважати, що сторони не обумовили обов’язку відшкодувати моральну шкоду у випадку неналежного виконання будь-яким грошового зобов’язання.

При цьому, постановляючи про стягнення суми боргу, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 254 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 57-61, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 533, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

           Позов ОСОБА_3 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг по борговій розписці від 05.11.2008р. в розмірі 8 217 грн. 85 коп., три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання за період з 01.08.2010р. по день ухвалення судового рішення в розмірі 194 грн. 97 коп., 254 грн. судових витрат, а всього 8 666 (вісім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 82 (вісімдесят дві) коп.

В решті вимоги залишити без задоволення за безпідставністю.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Суддя                                                                                          Гірник Т.А