ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. -головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства “АРЕЙ”

на рішення від 26 травня 2006 року Господарського суду Харківської області у справі № 29/202-06

за позовом  Закритого акціонерного товариства “Фундатор”, м. Кременчук,

до Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1,  м. Харків,

про  визнання договору недійсним,

та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1, м. Харків,

до Закритого акціонерного товариства “Фундатор”, м. Кременчук,

третя особа: Дочірнє підприємство “Миргородтехінвентаризація”, м. Миргород Полтавської області,

про визнання договору дійсним та визнання права власності на нежитлову будівлю,

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - ЗАТ “Фундатор”, -  ОСОБА_2 (дов. від 10.02.2005 р.);

в с т а н о в и в:

У травні 2006 року позивач ЗАТ “Фундатор” пред”явив у господарському суді позов до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між ними  20 грудня 2005 року договору купівлі -продажу нежитлової будівлі, що складається з 536 приміщень загальною площею 5 355, 2 грн., розташованих в будинку АДРЕСА_1.

Посилаючись на недотримання при укладенні спірного договору  вимог ст. 657 ЦК України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації, позивач просив визнати договір недійсним з підставі, що передбачені ст. 215 ЦК України.

У травні 2006 року відповідач пред”явив зустрічний позов до ЗАТ “Фундатор”, третя особа Дочірнє підприємство “Миргородтехінвентаризація, про визнання договору дійсним та визнання права власності на спірну нежитлову будівлю.

Посилаючись на ухилення відповідача за зустрічним позовом від виконання вимог п. 3.7 договору купівлі-продажу щодо нотаріального посвідчення договору протягом двох днів з моменту його укладення та безпідставну відмову у прийнятті від нього простого векселю в розрахунок за договором, що передбачено п.2.3,3.6,4.1.3 договору, позивач просив задовольнити його зустрічні вимоги, визнати договір купівлі -продажу дійсним, зобов”язати відповідача прийняти від нього простий вексель у якості розрахунку за придбану нежитлову будівлю, визнати за ним право власності на будівлю.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 травня 2006 року (суддя Тихий П.В.) зустрічний позов задоволено в повному обсязі, у задоволенні первісного позову відмовлено.

Постановлено визнати дійсним договорі купівлі-продажу від 20 грудня 2005 року, визнати право власності   ОСОБА_1  на 536 нежитлових  приміщень загальною площею 5 355, 2 грн., розташованих в будинку АДРЕСА_1, зобов”язано ЗАТ “Фундатор” прийняти від ОСОБА_1 простий вексель на суму 2 160 000 грн. від 4 травня 2006 року та зобов”язано третю особу ДП “Миргородтехінвентаризація” здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення.

Рішення мотивоване тим, що між сторонами  досягнуто згоди щодо усіх суттєвих умов договору купівлі-продажу об”єкту нерухомості, зокрема  щодо нотаріального посвідчення договору протягом двох днів з моменту його підписання та порядку розрахунку шляхом передачі простого векселя на суму 2 160 000 грн., з відстроченням плати на два роки; частково виконали його умови підписавши акт прийому-передачі будівлі від 20 грудня 2005 року; проте відповідач за зустрічним позовом ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, укладеного з позивачем в простій письмовій формі, тому  відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України цей договір належить визнати дійсним. Набуття позивачем  ОСОБА_1  права власності на спірну будівлю внаслідок отримання цього майна по акту прийому-передачі, -  вважав підставою до державної реєстрації за ним права на нежитлові приміщення на підставі ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову про визнання договору недійсним мотивоване посиланням на відсутність обставин, з якими закон пов”язує настання  недійсності правочину.

У касаційній скарзі Приватне підприємство “АРЕЙ”, особа, що не була залучена до участі у справі, просить скасувати рішення у даній справі, як таке, що впливає на його права та обов”язки та постановлене без залучення його до участі у справі з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 16 ГПК України, відповідно до яких         справи у спорах про право власності на майно розглядаються господарським судом за місцезнаходженням  майна.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлене у справі рішення -до скасування, з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого суду не  відповідає зазначеним вимогам, оскільки  не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що предметом даного спору є 536 нежитлових приміщень загальною площею 5 355, 2 грн., розташованих в будинку  АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ПП “АРЕЙ” вказує на те, що він є власником спірних нежитлових приміщень відповідно до договору купівлі-продажу  укладеного з  ЗАТ “Фундатор” 17 серпня 2005 року і це право підтверджено рішенням Господарського суду Полтавської області від 23 червня 2006 року у справі № 5/339, яким задоволено його вимоги до  ЗАТ “Фундатор” про визнання права власності. Зазначені обставини могли б бути встановлені у випадку притягнення його до участі у справі.

Відповідно до вимог ст. 111-10 ГПК України прийняття судом рішення або постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, що не були залучені до участі у справі є у будь-якому випадку підставами до скасування рішення суду.

Зважаючи на те, що постановлене у справі рішення стосується прав та обов”язків Приватного підприємства  “АРЕЙ”, що не було залучено до участі у справі, ухвалене у справі рішення не може вважатися обгрунтованим, оскільки постановлене без повного та всебічного з”ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по-суті.

При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, розглянути питання про притягнення до участі у справі всіх зацікавлених осіб, обговорити та вирішити питання щодо участі у цій справі скаржника  ПП “АРЕЙ”, дослідити у повному обсязі всі матеріали справи, а також, в чому полягає порушення права на спірні об'єкти та надати їм належну правову оцінку та в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обгрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

                          ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “АРЕЙ” задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26 травня 2006 року у справі № 29/202-06 скасувати. 

Справу передати на новий  розгляд до того ж суду, але в іншому складі.

Головуючий                                                            Л.П. Невдашенко

Судді                                                                                М.В. Михайлюк

                                                                                Н.Г. Дунаєвська