Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області    

                            Справа № 2-195/11

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

Іменем          України

          24.05.2011

                                                                     Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –судді Прижигалінської Т.В.

при секретарі –Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, –

В С Т А Н О В И В :

          ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що               з 07.10.2006 року по 09.06.2010 року сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому виконавчим комітетом Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, актовий запис №9 від 07.10.2006 року. Від шлюбу мають дочку –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час шлюбу подружжя за сумісні кошти 18.08.2007 року придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1, правовстановлюючі документи оформлено на відповідача. На теперішній час ОСОБА_2 не визнає право позивача в спільній сумісній власності на вищевказану квартиру, добровільно не бажає домовлятися про порядок поділу майна, тому відповідно до ст..70, 71 СК України позивач вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав з відповідною позовною заявою. Просить суд розділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач в судове засідання не з’явилась, але надала суду заяву, в якій просить суд розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явився по невідомим суду причинам, хоча був повідомлений про час та місце судового розгляду справи своєчасно, про що свідчить оголошення у газеті «Вісті Придніпров'я».

          Суд, з урахуванням згоди позивача, вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом було встановлено наступне.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі 07.10.2006 року по 09.06.2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1, актовий запис №9 від 07.10.2006 року та рішенням Синельниківського міськрайонного суду від 09.06.2010 року по справі №2-989/10 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, серія НОМЕР_2 від 08.12.2007 року, встановлено, що її батьками є сторони у справі.

За час шлюбу подружжя придбало квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та оформили право власності на ОСОБА_2, що підтверджується договором купівлі - продажу нерухомого майна від 18.08.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №1626. Крім того в зазначеному договорі купівлі-продажу від 18.08.2007 року зазначено, що покупець ОСОБА_2 стверджує, що на момент придбання майна за цим договором перебуває в шлюбі і витрачає на придбання квартири спільні шлюбні кошти за згодою дружини ОСОБА_1.

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.08.2007 року №15734662З вбачається, що власником спірної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2007 року, що також підтверджується копією технічного паспорту на спірну квартиру та довідкою КП «Синельниківське МБТІ»від 30.06.2010 року №1189.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2825-10 від 11.03.2011 року встановлено, що розподіл квартири АДРЕСА_1 на дві рівні частини неможливий, так як неможливо виконати в багатоповерховому будинку два окремих входи до квартир, а також неможливо кожному із співвласників квартири виділити окремі приміщення кухонь, ванн, убиралень, коридорів.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

          Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Згідно ст. 61 СК України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

          Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

          Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

          Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

          Згідно ч.1 ст.71 СК України зазначено, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Інші обставини що можуть вплинути на розмір часток сторін, як це передбачено ст.ст. 70 та 71 СК України, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю подружжя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі як законно обґрунтовані та підтверджені документально.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

          На підставі викладеного та ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 498,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя:Т. В. Прижигалінська