Справа №2024/2а-2604/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Проценко Л.Г.
при секретарі –Сова Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до молодшого сержанта ВДАІ з обслуговування м. Харкова Боровського Владислава Вадимовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до молодшого сержанта ВДАІ з обслуговування м. Харкова Боровського Владислава Вадимовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 15 березня 2011 р. АХ №250455 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, та накладення на неї адміністративного стягнення в виді штрафу у сумі 260 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.03.2011р. вона зробила зупинку через поломку автомобіля на вул. Конституції в м. Харкові під знаком 3.34 «зупинку заборонено». Вона пояснила про це інспектору ДПС, але він все одно склав протокол та виніс постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Позивачка в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що під час руху не працював правий поворотник, тому вона зробила вимушену аварійну зупинку, і щоб не зупиняти автомобіль посеред дороги, з’їхала до обочини. Про те, що не працює правий поворотник, вона зробила висновок з того, що їй посигналив автомобіль, який їхав позаду. Одразу, як вона зупинилася і ввімкнула аварійні вогні та вимкнула двигун, підійшов інспектор ДПС та склав протокол. Інспектор, який ніс службу на власному автомобілі не прийняв до уваги її доводи про аварійну зупинку та зазначив, що вона все одно порушила ПДД, зупинившись під знаком «зупинку заборонено». Будь яких аварійних служб вона не викликала, т.я. правий поворотник виявився справним.
Відповідач позов не визнав, та пояснив, що відповідачка зупинилася під знаком «зупинку заборонено»у місці де маршрутки та автобуси висажують пасажирів і ввімкнула аварійні вогні, коли побачила, що він йде до її автомобіля. Відповідачка зазначила, що її автомобіль зламався, але не зазначила конкретну поломку. Він запропонував позивачці викликати «автосос», однак остання відмовилася, про поворотник нічого не казала, а зазначала, що зупинилася, щоб вийти до магазину. Він склав протокол, надав можливості ознайомитися і підписати протокол. Позивачка відмовилася підписати постанову, тому він з напарником зупинили двох свідків, щоб зробити відповідну відмітку в протоколі. Постанову винесено з майже мінімальним штрафом. Коли він вручив позивачці документи, остання сіла у автомобіль та поїхала далі.
Вислухавши позивачку, відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, постановою АХ №250455 від 15 березня 2011р., винесеною ІДПС БДПС ВДАІ м.Харкова молодшим сержантом міліції Боровським В.В., позивачку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн. В постанові вказується, що ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м. Харкові на пл.Конституції здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34 «зупинку заборонено».
Дана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 15.03.2011р. АХ1 №237255, де в графі «пояснення особи, що притягається по суті порушення»позивачкою зазначено, що вона здійснила аварійну зупинку та те, що працівник ДАЇ не показав документи та знаходився у приватному автомобілі .
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Частиною 1 ст.122 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена адміністративна відповідальність у разі порушення водіями вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах.
У статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення зазначено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами.
Суд вважає, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення АХ1 № 237255 від 15.03.2011р. Самою ОСОБА_1 не надано будь яких доказів щодо аварійної зупинки. Ні в протоколі про адміністративне правопорушення ні в позовній заяві позивачка не зазначала причину поломки свого автомобілю, та як зазначила сама позивачка, нею не викликалися будь які аварійні чи технічні служби і за допомогою будь до кого вона не зверталася. Пояснення позивачки у судовому засіданні про те, що в автомобілі перестав працювати поворотник, про що вона дізналася лише з тієї обставини, що їй посигналив автомобіль, який рухався позаду, суд сприймає критично. Будь яких клопотань про виклик свідків, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення і які могли б підтвердити або спростувати її доводи, чи клопотань про витребування будь яких інших доказів позивачкою не заявлено.
При винесенні оскаржуваної постанови інспектором дотримані вимоги ст.245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Обставин, які б відповідно до ст. 247 КУпАП виключали провадження в справі про адміністративне правопорушення, немає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу 260 грн. відповідає вимогам закону, протокол про адміністративне правопорушення підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Постанова винесена за наявності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, суб’єкт оскарження діяв в межах наданий повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 251, 256, 283 КУпАП, ст. ст. 4, 8, 9, 11,70-72, 159 -163, 171-2 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до молодшого сержанта ВДАІ з обслуговування м. Харкова Боровського Владислава Вадимовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення –відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Г. Проценко