Справа № 2-155/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"28" січня 2011 р.                                                                            м. Бердянськ

        Бердянський міськрайонний| суд Запорізької області| в складі| судді| Полянчука Б.І., при секретарі| Панченко Л.І., розглянувши| у|біля| відкритому| судовому засіданні| цивільну| справу| за позовом| ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя| особа| Бердянська державна| нотаріальна| контора про встановлення| фактів|, визнання| особини|особи| такою, що| не має| права на спадкування|, визнання| права власності|, стягнення| моральної| шкоди,|

ВСТАНОВІВ:

                   ОСОБА_3 звернулась| з позовом| до ОСОБА_4, третя| особа| Бердянська державна| нотаріальна| контора про встановлення| фактів|, визнання| особини|особи| такою, що| не має| права на спадкування|, визнання| права власності|.

                   29.11.2010 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її сестра ОСОБА_5, яка на момент смерті перебувала в шлюбі з ОСОБА_6 Сестра заповідала їй все майно, але заповіт було визнано недійсним і спадок прийняв чоловік померлої, який також помер у ІНФОРМАЦІЯ_4 Її сестра досягла пенсійного віку у 1991 році і у 2006 році їй була встановлена перша група інвалідності. У зв’язку із зазначеним вона мала право на утримання на підставі ст. 75 СК України. Сестра захворіла, була в безпорадному стані і потребувала сторонньої допомоги. Її чоловік ОСОБА_6 матеріально їй не допомагав, догляд за нею не здійснював, а умисно ухилявся від виконання обов’язку по утриманню дружини. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не проживали однією сім'єю, мали окремі бюджети, розділили належну їм нерухомість. ОСОБА_6 був інвалідом другої групи з 1969 року, страдав на психічні захворювання. У зв’язку з ухиленням ОСОБА_6 від догляду за дружиною вона змушена була з лютого 2006 року по день її смерті доглядати сестру. Для догляду вона брала відпустки без збереження заробітної плати та тарифні відпустки, витрачала особисті кошти на придбання ліків та продуктів харчування. ОСОБА_6 був забезпеченою людиною. У період з 01.02.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6, забирав пенсію ОСОБА_5, витрачав її на свій розсуд, ухилявся від спілкування з дружиною, не доглядав її, постійно знаходився на роботі, не давав грошові кошти, відмовився від постійної доглядачки, не дивлячись на важкий стан дружини, залишав її саму на тривалий час. ОСОБА_6 обмежувався покупкою ліків, оплатою комунальних послуг. У зазначений період вона та її брат ОСОБА_7 знаходились у важкому матеріальному стані, але матеріально допомагали ОСОБА_5 та доглядали її. Так, вона наймала транспортні засоби, купляла продукти харчування, миючі засоби, готувала їжу, прала, прибирала. Вважала, що ОСОБА_6 ухилявся від виконання обов’язку по утриманню своєї дружини ОСОБА_5. Після перенесених стресів, травми та перевантажень вона захворіла на гіпертонічну хворобу. ОСОБА_6 та відповідач заподіяли їй душевних страждань у зв’язку з протиправною поведінкою, щодо неї та близьких родичів, принизили її гідність та погіршили стан здоров’я. Протиправна поведінка ОСОБА_6 була підтримана ОСОБА_4 Зазначеним їй спричинено моральну шкоду. Просила встановити факт ухилення ОСОБА_6 від обов’язку по утриманню дружини ОСОБА_5 та невиконання умов договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_6 таким, що не має права на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 дружини ОСОБА_5, визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 долі сестри ОСОБА_5 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, зобов’язати ОСОБА_4 компенсувати їй моральну шкоду в сумі 10000 грн.

                   У письмових поясненнях (а.с.99-100,16,240-242,том 2 а.с. 55-56, 57-58) та у судовому засіданні ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала і пояснила суду, що її сестра та ОСОБА_6 проживали по АДРЕСА_1. Хоча вони проживали спільно, але кожний мав свій бюджет. З 01.02.2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 хворіла. У зв’язку з цим вона не могла рухатися і постійно лежала. ОСОБА_6 був інвалідом другої групи і не міг допомагати дружині. Його ніколи не було вдома. Він працював лаборантом, але грошей на утримання дружини не давав. Залишав її саму в безпорадному стані, тобто фактично відмовився від догляду за дружиною. Вона брала відгули на роботі і два рази на день, а також вночі приходила допомагати сестрі, наймала доглядальниць. Які умови договору купівлі-продажу від 10.03.2000 року не виконував ОСОБА_6 пояснити не змогла. Просила позовні вимоги задовольнити.

                   Відповідач ОСОБА_4 та її представники позовні вимоги не визнали і просили в задоволенні позову відмовити, оскільки ОСОБА_6 доглядав за дружиною, годував її, купляв продукти, організовував масаж та лікування, надання медичної допомоги вдома. ОСОБА_3 за хворою сестрою не доглядала. Просили стягнути з позивача судові витрати (а.с.63-64).

                   У письмових заперечення на позов ОСОБА_4 зазначила, що подружжя ОСОБА_6 уклали шлюб 24.10.1974 року і на той момент ОСОБА_6 уже був інвалідом другої групи пожиттєво, тому на підставі ст. 75 СК України ОСОБА_5 повинна була утримувати чоловіка. Але ОСОБА_6 постійно працював і намагався покращити матеріальний стан сім’ї, отримував пенсію, та заробітну плату. Зароблені грошові кошти подружжя ОСОБА_6 використовувало спільно. З 01.02.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 була тяжко хвора та потребувала сторонньої допомоги і ОСОБА_6 постійно доглядав її, забезпечував лікуванням, курсами масажу, покращеного харчування та вирішував інші побутові проблеми.  (а.с.89-91, том 2 а.с.37-41).

                   Представник Бердянської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явився, подав заяву про розгляд справи у відсутності представника (том 1 а.с.30,60, том 2 а.с.15).

                   Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків дослідивши письмові докази суд приходить до наступного.

                   В уточнюючому позові ОСОБА_3 виклала зміст ч.2 ст. 1259 ЦК України, але вимог про зміну черговості одержання права на спадкування, визнання за нею права на спадкування разом із спадкодавцем ОСОБА_6 не заявляла, тому судом розглянуто спір в об’ємі заявлених позовних вимог.

                   Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 24.10.1974 року (а.с.9).

                   ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).  

                   ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були власниками квартири АДРЕСА_1 де і були зареєстрованими з 30.03.2000 року по день смерті (а.с.7,24,228-231).

                   Згідно ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

                   Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

                   Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

                   Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

                   Частиною 5 ст. 1224 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. 

                   Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво  фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

                   Із виписки із амбулаторної карти  ОСОБА_5 видно, що вона захворіла  01.02.2006 року і у неї встановлено гостре порушення мозкового кровообігу, ішемічний інсульт в ПрСМА, лівосторонній геміпарез до плегії в лівій руці, астеноневротичний синдром, сонор контактний. У подальшому її стан погіршувався. Хвора померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

                   Відповідно до виписки із акту огляду МСЕК від 22.08.2006 року ОСОБА_5 встановлена перша група інвалідності безстроково. Вона| потребувала стороннього догляду (а.с.16).

                   Згідно акта №472 від 02.08.2007 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 в період оформлення заповіту 03.02.2006 року виявляла ознаки органічного ураження головного мозку (ішемічний інсульт) з|із| синдромом порушеної свідомості, через що не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними (а.с.12-15).

                   Знаходження ОСОБА_5 у безпорадному стані визнавалось і ОСОБА_6 при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа нотаріус ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним (а.с.80-83).

                     Жодна зі сторін не заперечувала того факту, що спадкодавець з 01.02.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 потребувала надання їй постійної допомоги.

                   Зазначене свідчить про те, що покійна ОСОБА_5 через тяжку хворобу була у безпорадному стані, а тому існувала реальна потреба в піклуванні та допомозі.

                   Можливість надання матеріальної допомоги ОСОБА_6 своїй тяжко хворій дружині підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізькою області (а.с.219), довідкою Бердянського педагогічного університету із яких видно, що він отримував пенсію і заробітну плату.

                    Згідно копії дубліката пенсійного посвідчення від 17.06.2003 року ОСОБА_6 отримував довічно пенсію з 28.11.1969 року як інвалід другої групи (а.с.20).

                   Надання  ОСОБА_6 допомоги хворій дружині підтверджуються його письмовими поясненнями що надані під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа нотаріус ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним (а.с.80-85). Відповідач надала суду копії чеків, за якими ОСОБА_6 купляв лікарства для хворої ОСОБА_5 (а.с.86-88).

                   Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до ОСОБА_6 підтверджують належне виконання ОСОБА_6 обов’язку по матеріальному утриманню дружини.

                   Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_6 матеріально підтримував свою дружину та надавав іншу допомогу, яку вона потребувала у зв’язку з хворобою.

                   Важливим є і те, що, померла отримувала пенсію. Цей факт не заперечується сторонами у справі. Тому вона не була такою особою, яка потребувала матеріальної допомоги в сенсі ст. 75 СК України.

                   Позивачем надано суду довідку Бердянського державного педагогічного університету від 26.03.2007 року згідно якої ОСОБА_6 в період з 01.02.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 не надавались неоплачувані відпустки та години для догляду за хворою дружиною ОСОБА_5 З 03.07.2006 року по 30.07.2006 року надавалась щорічна відпустка за 2006 рік (а.с.18).                   

                   ОСОБА_6 позитивно характеризується по місцю роботи (а.с.67). У характеристиці зазначено, що останній під час хвороби дружини було дозволено частину обов’язків виконувати на дому (а.с.67).                      

                   Крім того, надання ОСОБА_6 допомоги хворій дружині підтверджується поясненнями свідків.

                   Так, свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона надавала медичну допомогу ОСОБА_5 і відвідувала хвору підряд на протязі 10 днів. Потім приходила по виклику. Відношення між подружжям були хороші. Позивача та її брата бачила в квартирі АДРЕСА_1 два рази. Сварилася на них коли приходила, оскільки хвора не була доглянута. Найчастіше всього її зустрічав ОСОБА_6, який цікавився лікуванням, купляв ліки.

                   Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що відношення між подружжям були хороші, у них був спільний бюджет. Особисто був присутнім при обговоренні ними сімейних витрат. Сім’я знаходились у важкому матеріальному стані, тому ОСОБА_6 працював. З лютого по вересень 2006 року ОСОБА_5 хворіла і ОСОБА_6 надавав їй допомогу.

                    Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що після захворювання ОСОБА_5 її чоловік купляв продукти, ліки, прав білизну, доглядав за хворою. Під час хвороби дружини змушений був працювати, оскільки потрібні були грошові кошти на придбання лікарств.

                   Свідок ОСОБА_12 пояснила суду, що вона проживає в під’їзді де жили подружжя ОСОБА_5. ОСОБА_6 допомагав хворій дружині, купляв ліки, викликав лікаря, прибирав у квартирі, провітрював, виносив сміття. Ці обставини їй достовірно відомі, оскільки вона 2-3 рази на тиждень приходила в квартиру. Радився з нею по догляду за хворою, радувався, коли дружині ставало краще. Родичі ОСОБА_5 погано до нього відносились, били його. Спочатку захворювання ОСОБА_5 декілька разів на тиждень приходили ОСОБА_3 та її брат, потім стали приходити рідше, інколи приносили для хворої їжу. ОСОБА_6 говорив їй, що за станом здоров’я, він не міг повертати хвору, тому приходили ОСОБА_3 та її брат.

                   Свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що вона разом з ОСОБА_6 працювала в інституті і знає, що він їздив під час обідньої перерви годувати жінку. Неодноразово брав роботу додому. ОСОБА_6 розповідав їй, що спочатку допомагала ОСОБА_3, але потім стала приходити рідше і на короткий час. Під час хвороби ОСОБА_5 приходила в квартиру разів п’ять і позивача там не бачила.

                   Свідок ОСОБА_15 пояснила суду, що ОСОБА_6 доглядав за дружиною, оскільки під час обідньої перерви ходив годувати ї, купляв лікарства. Часто брав роботу додому, радився з нею з приводу догляду за хворою дружиною.

                   Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що ОСОБА_6 купляв дружині лікарства, продукти. Під час хвороби ОСОБА_5 приходив її провідати і один раз бачив у квартирі ОСОБА_3

                   Свідок ОСОБА_17 пояснила суду, що після захворювання ОСОБА_5 вона два тижні доглядала її, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 були на роботі. Після роботи хвору доглядав ОСОБА_6 та позивач.

                   Свідок ОСОБА_18 пояснила суду, що в серпні 2006 року вона розмовляла з ОСОБА_5 і остання сказала, що їй допомагає чоловік і вона почуває себе добре.

                    Надання допомоги хворій її чоловіком підтвердив свідок ОСОБА_19

                    Свідченням того, що ОСОБА_6 надавав допомогу спадкодавцеві є і те, що ОСОБА_6 постійно проживав в одній квартирі з хворою дружиною.

                   Як видно із письмових пояснень ОСОБА_6, що надані під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа нотаріус ОСОБА_8 про визнання заповіту недійсним ОСОБА_3  надавала допомогу по догляду за хворою ОСОБА_5 (а.с.80-85,272-274).

          Із пояснень свідка ОСОБА_19 видно, що він та дружина допомагали ОСОБА_5 з лютого по червень 2006 року. Позивач приходила до хворої два-три рази на тиждень на дві-три години, інколи ночували, але рідко, тому, що приходив чоловік ОСОБА_5 З лікарями спілкувались та давали хворій ліки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Допомогу вони надавали зі своєї ініціативи, їх про це ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не просили. З червня 2006 року ОСОБА_6 пішов у відпустку і вони почали приходити рідше.

                   Зазначене також підтвердив свідок ОСОБА_20, який пояснив суду, що від ОСОБА_3 та її чоловік приходили три рази провідувати хвору ОСОБА_21, допомагали перенести її. Знаходилися біля хворої біля трьох годин. У цей час ОСОБА_6 був вдома, але з кімнати не виходив.

                    Надання допомоги позивачем хворій також підтвердили свідки ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_7

                   Позивачем не надано суду доказів того, що спадкодавець зверталась до ОСОБА_3 з проханням про надання допомоги, оскільки вона її потребує, а ОСОБА_6 не її не надає.                    

                   Судом встановлено, що позивач та інші особи з власної ініціативи, періодично приходили і надавали допомогу ОСОБА_6 доглядати хвору. Ці відвідування носять епізодичний характер і не були постійними.

                   Так, згідно пояснень свідка ОСОБА_24 вона разом  ОСОБА_7 приходили до ОСОБА_5 у період її хвороби, але з липня 2006 року не можливо було зайти в квартиру, оскільки  відповідач замінила замки на вхідних дверях. Із зазначеного часу доступу в квартиру не було і у ОСОБА_3, яка їй про це сама розповіла.

                   Свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що з кінця червня 2006 року неможливо було потрапити в квартиру де знаходилась хвора ОСОБА_5

                   Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 з лютого до кінця червня 2006 року надавала допомогу тяжко хворій ОСОБА_6, але враховуючи загальний період знаходження спадкодавця у безпорадному стані цей період неможливо визнати тривалим. Не надано позивачем переконливих  та допустимих доказів, які би підтверджували те що позивач матеріально забезпечувала спадкодавця.

                   Разом з тим, заявляючи позовні вимоги про визнання право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 сестри ОСОБА_5 позивач не надала суду доказів, які би підтверджували, що спадкодавець приходилась їй сестрою.

                   Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок,  мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

                    За змістом ч.5 ст. 1224 ЦК України, лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину. Саме по собі ненадання допомоги спадкодавцеві не може бути підставою для усунення особи від права на спадкування.

          У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

                   Приймаючи рішення по справі, суд виходить з того, що позивачкою не надано переконливих доказів, які би свідчили про ухилення ОСОБА_6 від надання допомоги ОСОБА_5, яка через хворобу була в безпорадному стані, а тому підстави для усунення від права на спадщину та визнання право власності  на Ѕ частину квартири відсутні і в задоволенні позову слід відмовити.

                   Згідно договору купівлі-продажу від 10.03.2000 року ОСОБА_26 продала, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках кожний купили двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.24).

                   Позивач просила встановити факт невиконання ОСОБА_6 умов договору купівлі квартири АДРЕСА_1 але у позовній заяві та у судовому засіданні не зазначила, які конкретно умови договору він не виконував та не надала доказів що це підтверджують.

                   За таких обставин у задоволенні вимог про встановлення факту невиконання ОСОБА_6 умов договору купівлі квартири АДРЕСА_1 слід відмовити.

                   Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

                   Позивачем не доведено, що діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, тому в задоволенні позову про стягнення 10000 грн.  моральної шкоди слід відмовити.

                   Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи. яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

                   Позивачем заявлені позовні вимоги про зобов’язання ОСОБА_4 повернути майно, але не зазначено яке саме, не надано доказів належності позивачу цього майна та незаконності заволодіння ним відповідачем.

                   За таких обставин підстави для задоволення позову про повернення сімейних цінностей відсутні.

                   Крім того, ОСОБА_3 не надано належних доказів, які би підтверджували її матеріальні витрати, тому в задоволенні цих позовних вимог також слід відмовити.

                   Не можуть бути прийняті судом до уваги акти від 10.06.2009 року, оскільки вони не стосуються надання допомоги ОСОБА_5 в період її тяжкої хвороби, а стосуються придбання майна до її хвороби та витрат після її смерті (а.с.101-103,115,151), що згідно вимог ст. 1224 ЦК України не є допомогою спадкодавцеві за життя, тобто вони не містять інформацію щодо предмета доказування.

                    Не може бути взятий до уваги і розрахунок по витратам для догляду за ОСОБА_5, оскільки вони нічим не підтверджені (а.с.112-114).

                   Суд вважає, що письмові пояснення ОСОБА_7 (а.с.106,194), ОСОБА_27 (а.с.138-139), ОСОБА_28 (а.с.167), ОСОБА_29 (том 2 а.с.50), ОСОБА_30 (том 2 а.с.51), ОСОБА_31 (том 2 а.с.54), заяву ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 (а.с.116), заяви ОСОБА_3 (а.с.157-158),  ОСОБА_35, ОСОБА_24 ОСОБА_25, ОСОБА_36 (а.с.116), які належним чином не посвідчені і не можуть бути взяті за основу рішення суду, оскільки виходячи з сенсу ст.ст. 63, 64, 180, 181, 183 ЦПК України вони не є ні показаннями свідків, ні письмовими доказами.

                   Суд не може взяти до уваги пояснення свідків ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, які пояснили суду, що ОСОБА_3 доглядала хвору сестру, оскільки їх пояснення носять поверхневий характер і заявлені ними обставини стали їм відомі зі слів позивача. Самі вони в квартирі де знаходилась хвора не були.

                   Також не можуть бути взяті до уваги пояснення свідка ОСОБА_24 в тій частині, що ОСОБА_6 не годував дружину, залишав її саму в безпорадному стані.

                   Згідно пояснень свідка ОСОБА_32 вона навідувала два рази хвору і та розповіла, що їй допомагають позивач, а чоловік не допомагає, але суд не може взяти за основу зазначені пояснення, оскільки свідок всього два рази розмовляла з хворою і могла неправильно зрозуміти її. Крім того, її пояснення спростовуються іншими доказами по справі.

                   Пояснення свідка ОСОБА_40 носять поверхневий характер, вона розмовляла з ОСОБА_5 один раз, тому суд вважає, що вона не може достовірно знати чи надавав допомогу свої дружині ОСОБА_6

                   Суд не може взяти до уваги пояснення свідка ОСОБА_23 в тій частині, що ОСОБА_6 не допомагав своїй дружині, оскільки свідок не зміг назвати джерело цієї інформації.  

                   Також не мають доказової сили і пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_25, які пояснили суду, що ОСОБА_6 взагалі не надавав допомоги свої дружині та пне піклувався про неї, оскільки їх показання не співвідносяться з іншими доказами по справі.

                   Суд не може взяти до уваги  заповіт ОСОБА_5 (а.с.21), оскільки він належним чином не посвідчений.

         Посвідчений нотаріусом заповіт від 03.02.2006 року (а.с.22). не може підтверджувати право позивача на спадок після смерті ОСОБА_5. оскільки рішенням Бердянського міськрайонного суду від 25.12.2007 року заповіт визнано недійсним та сторони приведено в первинний стан (а.с.68-71).

                   29.10.2009 року, 01.11.2009 року та 01.11.2009 року відповідач та адвокат ОСОБА_41 уклали угоди за якими остання надає юридичну допомогу при розгляді справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Бердянська державна нотаріальна контора про встановлення фактів, визнання особи такою, що не має права на спадкування, визнання права власності (а.с.62-63,125, том 2 а.с.67). У підтвердження витрат на правову допомогу відповідачем надано суду рахунок №1 від 22.01.2010 року на 3000 грн. (а.с.124), акти здачі-приймання виконаних робіт від 20.11.2009 року та 24.12.2010 року.(а.с.65-66), квитанцію про перерахунок ОСОБА_41 3000 грн. (том2 а.с.68).

                 Приймаючи до уваги кількість судових засідань, що проведені за участю представника відповідача, тривалість часу надання адвокатом  правової допомоги відповідачу ОСОБА_4, кількість підготовлених та складених нею процесуальних документів, граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, який згідно додатку до постанови КМ України  №590 від 27.04.2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави ” не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 79, 84, 88 ЦПК України в заявленому в розрахунку розмірі (а.с.63-64).

                   Згідно статті 85 ЦПК України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також наймання житла, несуть сторони.

                   Відповідно до ст. 85 ЦПК, постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон ” і «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року,  витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту, відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов’язаних з придбанням проїзних квитків та страхових платежів на транспорті.

                   Відповідачем та його представником надано в матеріали справи квитки, які підтверджують понесені відповідачем та її представником витрати на поїздки з іншого міста до суду (том 1 а.с.119-123,204-207,264-268, том 2 а.с.10-11, а.с.35-36,61-62), тому витрати, пов’язані з переїздом відповідача ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_41 підлягають стягненню на користь осіб, які понесли ці витрати згідно з розрахунком (том2 а.с.71).

                   Керуючись ст. ст. 60,79,84,85,88, 209,212-215 ЦПК України, ст. 75 СК України, ст.ст. 387 1224,1667 ЦК України, постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №663 „Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон ”, «Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року, суд

ВИРІШИВ:

                    У задоволенні позовних вимог  відмовити.

                    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1346,12 грн. компенсації витрат, пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

                   Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_41 компенсацію витрат, пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту в сумі 757,31 грн.  

                   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                   Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                   Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.  

                   Суддя