Справа №2-1390/2011

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011  року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді                                                   Кудрявцевої Т.О.

                        при секретарі                                                    Балковій Ю.В.

              за участю позивача                                                    ОСОБА_1

   представника відповідача                                                  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до міського комунального виробничого  підприємства «Дніпроводоканал»про визнання права, зобов»язання виконати певні дії, визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди та  судових витрат, -          

В С Т А Н О В И В:

          Позивач   звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням остаточних уточнень та доповнень, просив суд визнати у нього право на безпечні для здоров»я і життя питну воду, умови побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище, на безпечне для життя і здоров»я довкілля і сприятливі умови життєдіяльності при виконанні будь-яких дій у будинку 4 пров. Л. Мокієвської м.Дніпропетровська МКВП  «Дніпроводоканал»та іншими особами, які діють в його інтересах і з його відома, незалежно від його діяльності по обліку заборгованості у нього  та у інших мешканців будинку № 4 за його послуги та розрахунки щодо такої заборгованості; заборонити МКВП «Дніпроводоканал»виконувати будь-які дії по обмеженню або припиненню водопостачання та водовідведення в будинку №4 пров. Л.Мокієвської м.Дніпропетровська, зокрема у його квартирі 92 у цьому будинку;  визнати у нього право на отримання не пізніше 01.12.2009 року від МКВП «Дніпроводоканал»інформації, яка була запитана ним у його заявах від 01.10.2009 року та від 19.10.2009 року до міського  комунально-виробничого підприємства «Дніпроводоканал»; зобов»язати відповідача надати йому у повному обсязі всю запитувану у нього інформацію у його заявах до нього від 01.10.2009 та 19.10.2009 року; визнати ненадання йому запитуваної у відповідача інформації   у вказаних заявах неправомірними діями  МКВП «Дніпроводоканал»; постановити окрему ухвалу щодо начальника МКВП «Дніпроводоканал», який незаконно не надав запитуваної ним інформації у відповідача у заявах від 01.10.2009 та 19.10.2009 року;  відшкодувати судові витрати  у розмірі 46 грн. та моральну шкоду у розмірі 1300 грн.  

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 28.09.2009 року під час подання ним заяви до підприємства «Водозбут»за адресою вул. С.Ковалевської 78 з проханням про взяття лічильника холодної води на абонентський облік до нього була висунута претензія стосовно того, що за ним рахується заборгованість по сплаті послуг водопостачання, з якою він не погодився, в наслідок чого між ними виник спір стосовно забезпечення водопостачання до його квартири за адресою АДРЕСА_1. 01 жовтня 2009 року він подав заяву до МКВП "Дніпроводоканал" з проханням назвати посадову особу, з якою він міг би вирішити цей спір між ним, підприємством "Водозбут" та МКВП «Дніпроводоканал». 17 жовтня 2009 року замість відповіді на його звернення на дошці об'яв   під'їзду його будинку з'явилася об'ява МКВП «Дніпроводоканал»про відключення 26 жовтня 2009 року від постачання злісних неплатників. 24 жовтня 2009 року він отримав відповідь від МКВП «Дніпроводоканал»на своє звернення від 01.10. 2009 року, в якому він повідомлявся про те, що  МКВП «Дніпроводоканал»залишає за собою право припинити водопостачання та водовідведення. При цьому МКВП «Дніпроводоканал»не надало відповіді на одне питання, поставлене ним у його зверненні  до нього від 01.10.2009 року, а саме: його не було  повідомлено про прізвище, ім'я, по-батькові, посаду співробітника МКВП «Дніпроводоканал», уповноваженого на розгляд їх спору, час, місце і дні прийому цим співробітником громадян; не повідомлено за якою адресою, в які дні та часи відбувається прийом громадян керівництвом підприємства "Водозбут" та МКВП «Дніпроводоканал». 19.10.2009 року він запитав у МКВП «Дніпроводоканал»додатково інформацію стосовно підприємства «Водозбут», 17.11.2009 року він отримав від відповідача  незаконну відмову в наданні йому цієї запитаної інформації.  11.11.2009 року він отримав від МКВП «Дніпроводоканал»листа за вихідним номером № 11423/916 від 05.11.2009 року, в якому він  повідомлявся  про наявність заборгованості у 217 квартир будинку 4 пров. Л.Мокієвської та в якому було зазначено,  що «на підставі зазначеного вище, МКВП «Дніпроводоканал»має намір вжити заходи щодо обмеження надання послуг абонентам-боржникам будинку №4 по вул. Л.Мокієвської».

          Цей незаконний намір МКВП «Дніпроводоканал»з урахуванням його незаконного оголошення  від 17.10.2009 року він оцінює як такий, що реально погрожує санітарно –епідеміологічному благополуччю його сім"ї і його також.

          В судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.  

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог позивача заперечувала, посилаючись на їх безпідставність. Пояснила, що МКВП «Дніпроводоканал»оголошення про відключення жильців будинку 4 по вул. Л.Мокієвської в м. Дніпропетровську на зазначеному будинку не розміщало, ніяким чином не порушувало права позивача.   

Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.          

          Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів.

 У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, положення яких були роз”яснені сторонам, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.   

          Згідно  до ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

          Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, нарахування оплати за водопостачання та водовідведення в його квартирі здійснюється згідно показників лічильника.

             28.09.2009 року під час звернення позивача до підприємства «Водозбут»з проханням про взяття лічильника холодної води на абонентський облік він був повідомлений про наявність заборгованості в квартирі за місцем його проживання  по сплаті послуг водопостачання, з чим він не погодився.

             01 жовтня 2009 року позивач  звернувся до підприємства «Водозбут» МКВП «Дніпроводоканал»з заявою, в якій просив  назвати прізвище, ім »я, по-батькові посадової особи підприємства, уповноваженої на розгляд спору  про забезпечення його сім»ї водопостачанням, вказати час, дні та місце прийому громадян; повідомити за якою адресою, в які дні та час здійснюється прийом громадян керівництвом підприємства «Водозбут»та МКВП «Дніпроводоканал».

          19.10.2009 року  позивач  звернувся з заявою до  МКВП «Дніпроводоканал», в якій просив повідомити йому інформацію  чи є підприємство «Водозбут»юридичною особою, повідомити його адресу місцезнаходження,  в яких відносинах воно знаходиться з МКВП «Дніпроводоканал»та які йому  надані  повноваження у разі, якщо воно є підрозділом МКВП «Дніпроводоканал». Також позивач в заяві просив  повідомити прізвища, ім' я та по-батькові керівників підприємства «Водозбут»в АНД районі м.Дніпропетровська за адресою вул.С.Ковалевської, 78.

           В позовній заяві позивач посилається на те, що в отриманих ним від відповідача відповідях на вказані заяви від 01.10.2009 та 19.10.2009 року надана не повна інформація, а саме - не зазначена інформація про прізвище, ім'я та по-батькові, посаду співробітника МКВП «Дніпроводоканал», уповноваженого на розгляд їх спору, час, місце і дні прийому цим співробітником громадян; не повідомлено за якою адресою, в які дні та часи відбувається прийом громадян керівництвом підприємства «Водозбут»та МКВП «Дніпроводоканал» та відмовлено в наданні додаткової інформації стосовно підприємства «Водозбут».

             В судовому засіданні встановлено, що на зазначені в позові заяви  позивача відповідачем були  надані відповіді, які були отримані позивачем, а саме - листом від 22.10.2009 року за № П-781  МКВП «Дніпроводоканал»на звернення від 01.10.2010 року повідомило ОСОБА_1 про існування  станом на 01.10.2009 року за квартирою, де він проживає,  заборгованості в сумі 646,08 грн., що утворилася в зв»язку зі змінами тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, роз»яснило  розміри встановлених тарифів на послуги водопостачання та відведення, а також обов»язки споживачів питної води відповідно до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Крім того, цим листом відповідач запропонував позивачу для більш детального розгляду заборгованості звернутися до районної дільниці за адресою вул. С.Ковалевської,78, зазначивши номер телефону, та  повідомив позивача про  місце розгляду скарг  щодо виниклої заборгованості, при цьому в листі вказав  прізвища  посадових осіб підприємства «Водозбут»та МКВП «Дніпроводоканал», а також номери телефонів їх приймалень. В цьому листі МКВП «Дніпроводоканал»повідомило позивача про те, що залишає за собою право припинити водопостачання та водовідведення до повного погашення заборгованості.  

          Листом від 12.11.2009 року № П-781 відповідач на звернення позивача від 19.10.2009 року повідомив його, що для детального розгляду заборгованості йому пропонується звернутися до районної дільниці підприємства за адресою вул.С.Ковалевської 78, та зазначив номер телефону дільниці, дні та години прийому, прізвище начальника абонентської дільниці. Цим листом позивача було повідомлено про те, що МКВП «Дніпроводоканал»залишає за собою право припинити водопостачання та водовідведення до повного погашення заборгованості, та позивачу роз»яснено право на укладення угоди на реструктуризацію існуючої заборгованості  за використану воду.  

          Крім того, відповідачем на адресу позивача був направлений лист від 27.12.2010  року за № 15420/28-06, в якому була викладена додаткова інформація по питанням, зазначеним в його заявах від 01.10.2009 та 19.10.2009 року, а саме стосовно посадових осіб  управління «Водозбут»та МКВП «Дніпроводоканал», уповноважених розглядати спори стосовно обліку, контролю та реалізації послуг з водопостачання та водовідведення абонентами м.Дніпропетровська, із зазначенням  адреси та графіку здійснення ними прийому, номерів телефону; та інформація щодо Управління «Водозбут».

          Таким чином, судом встановлено, що відповідачем у повному обсязі були надані позивачу відповіді на його звернення від 01.10.2009 та 19.10.2009 року, зокрема,  із дотриманням  вимог Закону України „Про звернення громадян”, тому його позовні вимоги про  визнання права на отримання не пізніше 01.12.2009 року від МКВП «Дніпроводоканал»інформації, яка була запитана ним в заявах від 01.10.2009 року та 19.10.2009 року, та про визнання ненадання запитуваної інформації в цих заявах неправомірними діями відповідача задоволенню не підлягають.

           Крім того,   ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту порушених  прав та інтересів  як визнання права на отримання інформації. Право на отримання відповіді на звернення  регулюється положенням Закону України «Про звернення громадян», статтями 24, 25 якого передбачена відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян та право на відшкодування збитків громадянину у зв»язку з порушенням вимог цього Закону.   

           Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про зобов»язання відповідача надати йому у повному обсязі всю запитувану у нього інформацію у  заявах від 01.10.2009 та 19.10.2009 року, оскільки на день розгляду справи відповідачем  листом від 27.12.2010  року за № 15420/28-06 додатково надана позивачу у повному обсязі запитувана ним у вказаних заявах інформація.

            Що стосується позовних вимог позивача  про заборону міському комунально-виробничому підприємству "Дніпроводоканал" виконувати будь-які дії по обмеженню або припиненню водопостачання та водовідведення в будинку 4 ОСОБА_3 м.Дніпропетровська, зокрема у його квартирі 92 у цьому будинку, суд зазначає наступне.  

 У відповідності до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі зобов’язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; у разі внесення не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежувати власне використання питної води до рівня екологічної броні питного водопостачання.

 Відповідно до ст. 23 вказаного Закону підприємство питного водопостачання має право, зокрема,  розробляти і подавати на затвердження уповноваженим органам тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення з їх обгрунтуванням; у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання; видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання; обмежувати або припиняти роботу об'єктів централізованого питного водопостачання у разі виникнення необхідності оперативного реагування на погіршення якості води в джерелах питного водопостачання і неможливості доведення її до вимог державних стандартів з повідомленням про таке відключення та його причини органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади та органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду; допускати тимчасове відхилення якості питної води від вимог державного стандарту на питну воду лише за умови наявності дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, виданого на підставі висновку центрального органу виконавчої влади з питань державного санітарно-епідеміологічного нагляду.

          Листом від 05.11.2009 року за № 11423, адресованим позивачу та прокурору АНД району м.Дніпропетровська, МКВП «Дніпроводоканал»повідомляло, що в зв»язку з великою сумою заборгованості  по водопостачанню та водовідведенню мешканців будинку №4 по пров. Л.Мокієвської має намір вжити заходів щодо обмеження надання послуг абонентам боржникам.

          Проте, в судовому засіданні встановлено, що  відключення та обмеження послуг з водопостачання та водовідведення мешканців будинку №4 по ОСОБА_3 в м.Дніпропетровську  МКВП «Дніпроводоканал»  в 2009 році та на час розгляду справи судом не здійснювалося.

          Позивачем надано суду копію оголошення від 26.10.2009 року про намір МКВП «Дніпроводоканал»відключити  квартири злісних неплатників від водопостачання та водовідведення, та  копію оголошення з пропозицією  мешканцям будинку № 4 по ОСОБА_3 в м.Дніпропетровську погасити заборгованість за надані послуги МКВП «Дніпроводоканал»та попередженням про можливість обмеження послуг з водопостачання злісним неплатникам. Як вбачається з цих об»яв, в них конкретно не вказується про припинення водопостачання до квартири, де живе  позивач.

           Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, МКВП  «Дніпроводоканал»зазначені оголошення на будинку, де проживає позивач, не розміщалися.  Будь-яких доказів в спростування вказаних доводів позивачем суду не надано, як не надано доказів того, що відповідач здійснював будь-які дії по обмеженню або припиненню водопостачання та водовідведення в будинку №4 по ОСОБА_3 в м.Дніпропетровську, та зокрема в квартирі №92, де проживає позивач, або мав намір  відключити водопостачання та водовідведення в цій квартирі

           В  обґрунтування  позовних вимог про заборону МКВП «Дніпроводоканал»виконувати будь-які дії по обмеженню або припиненню водопостачання та водовідведення у вказаному будинку та в його квартирі позивач посилався на те, що  відповідач в будь-який час може здійснити  дії по обмеженню або припиненню водопостачання та водовідведення в будинку та в квартирі, де він проживає, проте будь-яких доказів цьому позивачем суду не надано.

           Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст.15, ч.1 ст.16  ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів, майнового або немайнового права.

 Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з позовом є обов'язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи, при цьому право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.   

           Суд вважає, що зазначені доводи позивача про можливе порушення його прав з боку відповідача  щодо обмеження або припинення водопостачання та водовідведення у будинку №4 та в квартирі, де він проживає, є припущенням, не підтвердженими беззаперечними доказами, тому зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          Крім того, відповідно до ст. 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»припинення водопостачання відповідачем є його правом, яке визначене Законом і воно не може бути обмежено судовим рішенням.

           В обґрунтування своїх позовних вимог, викладених позивачем в п. 1 прохальної частини уточненої  позовної  заяві в редакції від 19.04.2011 року,   про визнання у нього  права на  безпечні для здоров»я і життя питну воду, умови побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище, на безпечне для життя і здоров»я довкілля і сприятливі умови життєдіяльності позивач  посилається на  вищевказаний  лист відповідача  від 05.11.2009 року за № 11423, в якому повідомлялось про наявність заборгованості у 217 квартир будинку 4 ОСОБА_4 та про намір МКВП «Дніпроводоканал»вжити заходи щодо обмеження надання послуг абонентам-боржникам зазначеного будинку. Зазначений намір він оцінює як такий, що реально погрожує санітарно –епідеміологічному благополуччю його сім"ї і його особисто.

.          Разом з цим, позивачем не надано будь-яких доказів того, що відповідачем при наданні послуг по водопостачанню та відведенню до квартири, де проживає  позивач,  порушується його  право на безпечні для здоров»я і життя питну воду, умови побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище, на безпечне для життя і здоров»я довкілля і сприятливі умови життєдіяльності

         Крім того,   ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту порушених  прав та інтересів  як визнання права на право на безпечні для здоров»я і життя питну воду, умови побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище, на безпечне для життя і здоров»я довкілля і сприятливі умови життєдіяльності.  

        Встановлено, що між сторонами фактично виник спір щодо  оплати послуг водопостачання та водовідведення, зокрема розміру заборгованості, яка значиться за квартирою, де проживає позивач, в зв»язку з чим такий спір вони можуть вирішити у відповідності до вимог чинного законодавства.          

       Суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь  моральної шкоди у розмірі 1300 грн.

       Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»спори про відшкодування заподіяної фізичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, коли встановлена відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов»язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів»чи інших законів, що регулюють такі зобов»язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

       Пункт 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди лише у випадках, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя, здоров»я продукцією.

         Будь-яких доказів того, що будь-які дії відповідача створили  ситуацію, яка могла стати небезпечною для життя і здоров»я позивача, суду не надано. Крім того, під час розгляду даної справи не судом встановлено вчинення відповідачем будь-яких протиправних дій щодо позивача, здійснення яких є обов»язковою умовою для відшкодування заподіяної шкоди, в тому числі моральної, тому позовні вимоги позивача про стягнення  моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Не підлягають стягненню на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача  понесені ним витрати по справі, оскільки пред»явлені вимоги визнані судом необґрунтованими і в їх задоволені відмовлено.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, судові витрати відносяться за рахунок держави.

На підставі викладеного,  керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, -          

                                                                   В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до міського комунального виробничого  підприємства «Дніпроводоканал»про визнання права, зобов»язання виконати певні дії, визнання дій неправомірними, відшкодування моральної шкоди та  судових витрат.   

Судовий збір віднести за рахунок держави.

        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                  (підпис)                                       Т.О. Кудрявцева