ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2006 р. | № 4/2923-8/262 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів: | М. Остапенка, Є.Борденюк, Н. Ткаченко, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Львівський міський молочний завод” |
на постанову | від 19.04.2006 року |
Львівського апеляційного господарського суду |
у справі | № 4/2923-8/262 |
за позовом | Львівське міське комунальне підприємство (ЛМКП) “Львівводоканал” |
до | ВАТ “Львівський міський молочний завод” |
про | спонукання до укладення договору |
В судове засідання прибули представники сторін: |
позивача | Кінасевич В.Л. (дов. від 01.04.2006 року) |
Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.06.2005 року у справі № 4/199-7/46(4/4592-15/472) за заявою ЛМКП “Львівводоканал” до ВАТ “Львівський міський молочний завод” про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з порушенням вимог місцевих Правил приймання стічних вод у систему міської каналізації затверджена мирова угода та припинене провадження у справі. Відповідно до п. 1 мирової угоди сторони зобов’язалися укласти договір про приймання наднормативно забруднених стічних вод до 25.06.2005 року.
28.10.2005 року ЛМКП “Львівводоканал” надісланий відповідачу проект договору про приймання наднормативно забруднених стічних вод. Відповідачем договір підписаний з протоколом розбіжностей. Неврегульовані сторонами умови договору стали підставою для судового розгляду. Розбіжності сторін щодо запропонованих ними умов договору стосуються правильності визначення Водоканалом плати за прийняття від Абонента наднормативно забруднених стічних вод та їх обсягів.
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.02.2006 року (суддя В. Гутєєва) визнано чинним договір № 76 від 01.06.2005 року, укладений між ЛМКП “Львівводоканал” та ВАТ “Львівський міський молочний завод” про прийняття наднормативно забруднених стічних вод у редакції позивача.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 року (колегія суддів: Г. Кордюх, Х. Мурська, Л. Давид) рішення у справі залишене без зміни.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що відповідач визнав неможливість забезпечення ним виконання вимог Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 292 від 18.09.2002 року. Відповідач розробив і обчислив показники, які перевищують граничні норми та розробив і погодив проект ліміту на скид забруднювальних речовин, які скидаються в міську каналізацію з перевищенням граничних норм. На підставі поданого відповідачем проекту ліміту, та, враховуючи результати аналізів попередніх відборів стічних вод у відповідача, ЛМКП “Львівводоканал” виконав розрахунок додаткової питомої вартості приймання наднормативних стічних вод (а. с. 42), відповідно до якого коефіцієнт кратності додаткової плати становить 0,37, що складає додаткову плату у сумі 0,54 грн.. Розрахунок здійснений у відповідності до вимог Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37. Коефіцієнт кратності додаткової плати поширюється на весь фактичний об’єм стічних вод з об’єкту відповідача, що базується на згоді Водоканалу приймати стічні води з наднормативним перевищенням ДК конкретних забруднювальних речовин і неможливості визначення жодним іншим способом кількості стічних вод, що приймаються на умовах цього договору.
Початок дії договору погоджений сторонами мировою угодою.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ “Львівський міський молочний завод” посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень матеріальних норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.
Наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37 затверджені Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів.
Відповідно до п. .п. 1.5, 1.6 Правил Водоканал розробляє місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, в яких встановлюються допустимі концентрації(ДК) для кожної конкретної забруднюючої речовини, що може скидатися в систему каналізації, а також відображаються місцеві особливості приймання стічних вод у каналізацію. Місцеві Правила затверджуються виконавчими органами місцевих рад. Водоканали встановлюють кожному конкретному підприємству режими і нормативи скиду забруднюючих речовин у систему каналізації.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року № 292 затверджені Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації міста Львова.
Відповідачем порушується норматив скиду забруднюючих речовин у каналізацію.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції у разі повної відповідності якості та режиму скиду стічних вод місцевим Правилам та умовам договору, послуги за водовідведення сплачуються підприємствами за тарифом.
Нормативи плати за скид понаднормативних забруднень встановлюються місцевими Правилами на рівні виробничої собівартості очищення 1 куб. м. стічних вод з умістом забруднень у межах встановлених в місцевих Правилах приймання допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Виробнича собівартість очищення 1 куб. м. стічних вод визначається згідно з Порядком формування тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених наказом Держбуду України від 27.06.2001 року № 139 (п. 2.3 Інструкції).
Зважаючи на те, що виконавчим комітетом Львівської міської ради затверджені тарифи на водовідведення, які базуються на виробничій собівартості очищення 1 куб. м. стічних вод, і такі тарифи використані Водоканалом при розрахунку додаткової плати за скид підприємством відповідача понаднормативних забруднень, посилання останнього на порушення позивачем порядку здійснення розрахунку не базується на правових нормах.
Відповідно до п. 3.2 Інструкції підприємство сплачує Водоканалу плату за скид понаднормативних забруднень, яка нараховується за нормативом плати за очищення 1 куб. м. стічних вод з вмістом забруднень у межах допустимих концентрацій, обсягом скинутих понаднормативно забруднених стічних вод та коефіцієнтом крайності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень.
Так як коефіцієнт крайності, визначений Інструкцією як складова плати підприємства за скид понаднормативних забруднень є способом застосування відповідальності до підприємства, а умови договору, що є предметом розгляду, базуються на положенні п. 6.5. Правил щодо згоди Водоканалу на прийняття від відповідача скидних вод з понаднормативним забрудненням, то коефіцієнт крайності розрахований на підставі поданого відповідачем проекту ліміту, результатів аналізів попередніх відборів стічних вод та погоджених обсягів стічних вод.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Львівський міський молочний завод” залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 року у справі № 4/2923-8/262 залишити без зміни.
Судді: М. Остапенко
Є. Борденюк
Н. Ткаченко