копія

справа № 2-а-1622/11  року                                          

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2011  року

          Суддя Чечельницького районного суду Вінницької області Гарник М.С., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, про зобов'язання провести перерахунок та виплату  підвищення до пенсії, як “дитині війни”, -

В С Т А Н О В И Л А:

          22.04.2011 року  позивач звернувся у суд з зазначеним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області, позивач просить: визнати дії відповідача щодо відмови у нарахуванні щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправними; зобов'язати відповідача нарахувати та виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії з 09.07.2007 року ... і по день винесення судового рішення.

          Ухвалою від 07.05.2011 року адміністративний позов за період з 09.07.2007 року по 21.10.2010 року включно - залишено без розгляду.

          З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує.

          Виплата позивачу підвищення до пенсії здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

          Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

          Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходжу до наступного.

          Встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області (далі - Управління), має статус дитини війни і отримує підвищення до пенсії в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”  (а. с. 4, 6, 7).

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп) дітям війни виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          З матеріалів справи вбачається, що позивачу підвищення до пенсії у спірний період виплачується у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів  від 28.05.2008 року № 530. Цей розмір значно менший, ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Суд вважає, що при нарахуванні позивачу  підвищення до пенсії, як дитині війни відповідач зобов'язаний був керуватись Законом, оскільки цей правовий акт має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

          Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитись нарахування позивачу  державної соціальної допомоги, відповідачу слід врахувати, що Законом України "Про соціальний  захист  дітей війни" передбачено, що ця допомога має обраховуватись у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встанавлються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

          При цьому, ст. 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України  визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлено названим законом, для розрахунку державної соціальної допомоги позивачці як дитині війни.

          Приймаю до уваги, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей" фінансове забезпечення  державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті достатніх  коштів на виплату щомісячних   надбавок  дітям війни створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Разом з тим, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом. Посилання відповідача на відсутність  коштів, як на причину не виконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.

          Європейський суд з прав людини (справа  "Кечко проти України" та інші) константував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов'язань.

          Враховуючи положення ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України вважаю за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача і постановити кінцевим періодом здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині віни позивачу - по день припинення такого права.

          Керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 158, 159, 161, 162, 183-2, 256 КАС України, ст. ст. 8, 19, 22, 113 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп, декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління  Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року  № 8-2, –

П О С Т А Н О В И Л А:

          Позов задовольнити.

          Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому  районі Вінницької області з 22.10.2010 року і по день припинення такого права нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. (три гривні сорок копійок) понесених судових витрат по сплаті судового збору.

          Постанова підлягає негайному виконанню.

          Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її отримання.

Суддя: підпис

Вірно. Суддя                                        М.С. Гарник