ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 вересня 2006 р. | № 2/8-16/363 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В.,
Невдашенко Л.П. – головуючий,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2006 року у справі № 2/8-16/363 Господарського суду м. Києва за позовом Українсько-Канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД”, м. Львів, до Міністерства оборони України, м. Київ, про стягнення 1 293 116 грн. 02 коп.,
за участю представників:
позивача –УКСП ТОВ “Галев ЛТД” –Біла О.В. (дов.від 01.09.2006 р.);
відповідача –Міністерства оборони України –Соцький О.Л. (дов. № 220/Д-18 від 12.01.2006),
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року позивач Українсько-Канадське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” звернувся до господарського суду з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 1 293 116 грн. 02 коп.
Вказував, що між ним та відповідачем 27.12.2001 р. був укладений договір № 44/01 про погашення боргу шляхом передачі військового майна, відповідно до умов якого Міністерство зобов’язувалось зі сфери свого управління передати у власність йому, позивачу, спецвироби, згідно з додатком. Відповідач не виконав в повному обсязі зобов’язання по договору, в зв’язку з чим заборгованість відповідача складає 287 315 грн. 96 коп.
Також зазначав, що між ним та відповідачем також були укладені договори № 127/Ж21 від 10.05.2002 р. та № САО/125 від 10.02.1999 р. на виконання робіт, пов’язаних з комплексною утилізацією звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання.
Посилаючись на неналежне виконання умов договорів, просив стягнути заборгованість по договору № 44/01 від 27.12.2001 р. у сумі 287 315 грн. 96 коп., по договору № 127/Ж21 від 10.05.2002 р. у сумі 772 961 грн. 92 коп., по договору № САО/125 від 10.02.1999 р. у сумі 232 834 грн. 14 коп., а всього 1 293 116 грн. 02 коп.
20.01.2005 р. в зв’язку з частковим розрахунком відповідача у сумі 287 315 грн. 96 коп., позивач зменшив суму позовних вимог і просив стягнути з останнього 1 005 800 грн. 06 коп.
Спір розглядався судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 6 грудня 2005 року (суддя: Ярмак О.М.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з Міністерства оборони України на користь Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” 772 961,92 грн. основного боргу по договору № 127/Ж21, 1 393,90 грн. витрат по сплаті державного мита, 96,75 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення в означеній частині мотивовано невиконанням відповідачем зобов’язань щодо сплати заборгованості по договору № 127/Ж21.
В частині стягнення 232 838,14 грн. по договору № САО/125 від 10 лютого 1999 року відмовлено за безпідставністю, з посиланнями на те, що умовами договору грошових зобов”язань відповідача по відшкодуванню витрат позивача, пов’язаних з утилізацією боєприпасів, не передбачено.
Провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за договором № 44/01 від 27.12.2001 р. в сумі 287 315, 96 грн. припинено з підстав, що передбачені п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з погашенням боргу в процесі розгляду справи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2006 року (колегія суддів у складі: Куровського С.В.-головуючого, Авдеєва П.В., Верховця А.А.) рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та постанову у даній справі та відмовити у задоволенні вимог позивача, з підстав порушення вимог норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 22, 43 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення та постанова у даній справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 772 961 грн., 92 коп. - до скасування, з передачею справи на новий розгляд, з наступних підстав.
Відповідно до Роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 1, 6 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції в означеній частині не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами з укладених між ними договорів № САО/125 від 10 лютого 1999 року та № 127/Ж/21 від 10 травня 2002 року на виконання робіт, пов’язаних з комплексною утилізацією звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання зберігання, відповідно до умов яких виконавець Спільне Українсько-Канадське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” зобов’язується на умовах самофінансування виконати роботи по комплексній утилізації непридатних боєприпасів та їх елементів та реалізувати продукти, отримані в ході утилізації.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості по договору № САО/125 від 10.02.1999 р. в сумі 232 834 грн. 14 коп. місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини даної справи, правильно встановив, і виходив з того, що умовами укладеного між сторонами договору розрахунки у грошовій формі не передбачені.
Дані висновки відповідають матеріалам справи, встановленим обставинам, змісту договору, укладеного між сторонами та вимогам ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Припиняючи провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за договором № 44/01 від 27.12.2001 р. в сумі 287 315,96 грн., суд правильно виходив з того, що погашення заборгованості, що є предметом позову є підставою до припинення провадження у справі по п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
В цій частині з рішенням суду першої інстанції правильно погодився апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження.
Разом з тим, задовольняючи вимоги позивача про стягнення з міністерства оборони України заборгованості в сумі 772 961 грн. 92 коп. по договори № 127/Ж21 від 10.05.2002 р. на виконання робіт, пов’язаних з комплексною утилізацією звичайних видів боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов’язання по сплаті грошових коштів виникло у відповідача внаслідок неналежного виконання умов Додаткової угоди № 1 до Договору № 127/ж/21 від 10 травня 2002 року.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням вимог ст. 22,60 ,43 ГПК України.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Договору № 127/ж/21 від 10.05.2002 року позивач зобов’язаний виконати роботи по утилізації боєприпасів та їх елементів на умовах самофінансування та реалізувати продукти, отримані в ході утилізації.
Як встановлено судом, відповідно до п. 3.6, 3.7 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.10.2002 року сторони передбачили право на отримання коштів за надані послуги, передані матеріали, яке настає після підписання ними актів здачі-приймання робіт та матеріалів.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на недійсність додаткової угоди до договору № 127/ж/21 від 10.05.2002 року та звертався до суду з зустрічним позовом, що не був прийнятий судом до провадження.
Відповідно до розділу 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 40-1 від 20 січня 1995 року “Про державну програму утилізації боєприпасів, які не підлягають подальшому зберіганню та використанню”, що регулює правовідносини з утилізації боєприпасів, утилізація здійснюється за рахунок коштів виконавця робіт з утилізації непридатних боєприпасів.
Як зазначав відповідач, проведення будь-яких розрахунків шляхом перерахування коштів або передачі військового майна законом не передбачено.
Перевіряючи заперечення відповідача про недійсність додаткової угоди, суди попередніх інстанцій залишити поза увагою ствердження відповідача та зазначені положення, що регулюють порядок утилізації боєприпасів.
На підтвердження своїх висновків про відсутність підстав вважати додаткову угоду недійсною, суди посилалися на те, що вимоги щодо недійсності додаткової угоди можуть бути предметом окремого судового провадження, що позбавлено правового обгрунтування.
Зважаючи на те, що при розгляді вирішенні справи в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в грошовій формі по Договору № 127/ж/21 від 10.05.2002 року, суди попередніх інстанцій не встановили характер правовідносин, що виникли між сторонами, не з’ясували обсяги прав та обов’язків сторін, тому висновки про виникнення у відповідача зобов’язання по сплаті грошових коштів на користь позивача в зазначених обсягах слід вважати необгрунтованими та такими, що є наслідком неправильного застосування норм ст. 525, 526 ЦК України та порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо повного та всебічного з’ясування суттєвих обставин справи, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, рішення та постанова апеляційного суду в даній справі в частині задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 772 961,92 грн. основного боргу по договору № 127/Ж21, 1 393,90 грн. витрат по сплаті державного мита, 96,75 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають до скасування, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанцій.
В решті рішення та постанова відповідають вимогам закону і підстав до їх зміни або скасування в цій частині не має.
При новому розгляді справи в частині, що скасовується, суду належить врахувати наведене, перевірити всі суттєві обставини даної справи, ствердження та заперечення сторін, надати зібраним доказам належну оцінку та вирішити спір у відповідності до норм матеріального права, що застосовуються до їх врегулювання, постановити законне й обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм Господарсько-процесуального Кодексу України.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ: |
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 6 грудня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду 14 квітня 2006 року у справі № 2/8-16/363 в частині задоволення вимог Українсько-Канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Галев ЛТД” до Міністерства оборони України, м. Київ, про стягнення 772 961 грн. 92 коп. скасувати.
Справу в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва в іншому складі.
В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2006 року у справі № 2/8-16/363 залишити без змін.
Судді: Михайлюк М.В.
Невдашенко Л.П.
Дунаєвська Н.Г.