Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 3036 / 2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Плечищева О.В.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
Іменем України
25 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
При секретарі: Петрової О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма Прогрес» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПП „Агрофірма Прогрес” про припинення дії договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПП «Агрофірма Прогрес»про припинення дії договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
В позовній заяві зазначала, що в січні 2002 року між нею та ПП «Агрофірма Прогрес»було укладено договір оренди земельної частки (пай) розміром 6,44 умовних кадастрових гектарів вартістю 21496 гривень, який зареєстровано в Новомиколаївській сільській раді 12 лютого 2002 року.
На підставі розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації №465 від 21 грудня 2005 земельну ділянку площею 5, 2095 гектарів їй передано у власність. 25 липня 2006 року замість сертифіката вона отримала державний акт на право приватної власності на землю серії ЗП № 172146.
Таким чином, змінився предмет зобов’язання за договором оренди, а відтак і суттєві умови виконання зобов’язань. У зв’язку з цим сторони повинні були привести договірні відносини у належний стан відповідно до вимог Закону України «Про оренди землі».
На підставі наведеного просила позов задовольнити. Припинити дію договору оренди земельної частки (паю) від січня 2002 року, який укладений з ПП «Агрофірма Прогрес», в зв’язку з отриманням нею державного акту на право власності на землю і бажанням обробляти землю самостійно. Зобов’язати ПП «Агрофірма Прогрес»повернути їй земельну ділянку площею 5, 2095 гектари після збору врожаю 2010 року в належному стані згідно державного акту на цю ділянку.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 до ПП «Агрофірма Прогрес»про припинення дії договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволено.
Припинено дію договору оренди земельної частки (паю) від січня 2002 року без числа, що укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством «Агрофірма Прогрес»
Зобов’язано Приватне підприємство Агрофірма прогрес»передати ОСОБА_3 земельну ділянку, яка належить їй на праві власності відповідно до державного акту серії ЗП № 172146 від 25 липня 2006 року.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ПП «Агрофірма Прогрес»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, що мають значення, просить рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не сповістив.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно пункту 1 частини 1 статті 307, статті 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що у лютому 2002 року сторонами укладено договір оренди земельної частки (паю) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), відповідно до якого ОСОБА_3 передала в оренду відповідачу 6,44 умовних кадастрових гектарів землі строком на 10 років ( а. с. 2-4 ).
25 липня 2006 року на підставі розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації №465 від 21 грудня 2005 ОСОБА_3 отримала державний акт серії ЗП №172146 на право приватної власності на землю площею 5, 2095 гектарів, яку виділено в натурі ( а. с. 5 ).
Судом вірно застосовано розділ ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", згідно якого громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які на підставі сертифікатів уклали договори оренди земельної частки (паю), після виділення в натурі земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку переукладають договір відповідно до державного акта на тих самих умовах, що і раніше укладений. Договір може бути змінений за угодою сторін або припинений у випадках, передбачених цим Законом.
Цей висновок узгоджується з п. 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України , відповідно до якого сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
Суд обґрунтовано визначив, що з часу отримання ОСОБА_3 державного акту на право приватної власності на землю вона набула статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінився як предмет оренди, так і статус орендодавця, а сертифікат, на підставі якого укладено оспорюваний договір, втратив чинність, у зв'язку з чим договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.
Положення п. 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України та розділу ІХ "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди, ураховуючи при цьому положення статті 6, частини 3 статті 203, статей 316, 317, 319, 321, 651 ЦК України щодо свободи договору, укладення його при наявності вільного волевиявлення особи; непорушності права власності та здійснення цього права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження і спростовуються вищенаведеним.
Довід апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності не може бути взятий до уваги, оскільки згідно статті 267 ЦК України відповідач не подав відповідної заяви під час розгляду справи в суді першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. За діючим законодавством суд першої інстанції не мав права для вирішення питання щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності з власної ініціативи.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ПП «Агрофірма Прогрес»відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 грудня 2010 року в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: