ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

, 10 год. 30 хв.                                                  Справа  №  

Суддя    –  В.С. Русняк

Секретар судового засідання   – А.А. Кокрева

За позовом Відкритого акціонерного товариства акціонерної фірми „Яворник”,                          смт. Великий Березний

до відповідача Управління Пенсійного фонду у Великоберезнянському районі,             смт. Великий Березний

про визнання нечинним (скасування) вимоги про сплату боргу від 02 березня 2006року №Ю142 управління ПФУ у Великоберезнянському районі та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків від 02 березня 2006року №36 управління ПФУ у Великоберезнянському районі

Представники:

Від позивача – Дідич М.А. –представник, довіреність від 01.03.06;

Від відповідача –Жулканич Т.М. –головний спеціаліст-юрист, довіреність №11 від 03.05.06;

СУТЬ СПОРУ: про визнання нечинним (скасування) вимоги про сплату боргу від 02 березня 2006 року №Ю142 управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі та рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків від 02.03.06 №36

В судовому засіданні 14.06.2006р. було оголошено перерву до 19.06.2006р. на підставі ст. 150 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          Управлінням Пенсійного фонду у Великоберезнянському районі було проведено перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов’язання зі збору на обов’язкове державне страхування та сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ВАТ АФ „Яворник” за період з 01.01.2004 р. по 01.02.2006 р. За наслідками перевірки складено акт №2 від 28.02.2006 р., яким позивачу донараховано зобов’язання зі сплати збору за період з 01.01.2004 р. по отриманому фонду оплати праці в січні 2004 року за грудень 2003 року в сумі 43355,81 грн.

          Вказаний акт послужив підставою прийняття:

·          вимоги про сплату боргу від 02.03.2006р. №Ю-142 на суму 43355,81 грн.;

·          рішення про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного  фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесках від 02.03.2006 р. №36 по якому позивачу нараховано фінансову санкцію в сумі 21677,90 грн.

          Позивач просить визнати не чинним (скасувати) вимогу №Ю-142 від 02.03.2006 р. та рішення про застосування штрафних санкцій №36 від 02.03.2006 р., мотивуючи свої вимоги тим, що між сторонами по справі 21.05.2004 року було укладено мирову угоду, яка 26.05.2004р. затверджена господарським судом Закарпатської області, про що винесена ухвала суду №8-5-12/91.

          Мирова угода була укладена з метою врегулювання спору між сторонами по справі, який виник внаслідок перевірки, що охоплювала з 01.01.2003р. по 31.01.2004р. Крім того, за домовленістю сторін в мировій угоді було визначено борг станом на 20.05.2004 р. Зазначені в мировій угоді: недоїмка по страхових внесках в сумі 160212,07 грн. та зобов’язання по узгоджених штрафних санкціях в сумі 5401,69грн., всього 165613,76 грн. платіжним дорученням №516 від 18.06.2004р. позивачем сплачена. Отже, всі зобов’язання платника –ВАТ АФ „Яворник” перед Пенсійним фондом, які виникли до 20.05.2004 року було погашено. Таким чином, донарахування зобов’язань зі сплати збору по отриманому фонду оплати праці в січні 2004 року за грудень 2003 року в сумі 43355,81 грн. є безпідставними.

          Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що актом перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування по ВАТ АФ „Яворник”  №18 від 15.02.2004 р. в якому при проведені перевірки враховувались розрахунки зі сплати збору за січень –грудень  2003 року, спеціалістами Пенсійного фонду було виявлено, що станом на 01.01.2004 р. не виплачена заробітна плата складає 127517,10 грн. за грудень 2003року, сума страхових внесків строк сплати яких не настав складає 43355,81 грн. 28.02.2006 року складено акт перевірки, де за основу взято період з 01.01.2004 року по 01.02.2006р., тобто з часу попередньої перевірки. За даними перевірки встановлено, що відповідно до акту попередньої перевірки станом на 01.01.2004 року у платника рахується не виплачена заробітна плата за грудень 2003року в сумі 127517,10 грн. сума страхових внесків строк сплати яких не настав 43355,81 грн. Дану суму заборгованої заробітної плати відповідно до касових документів 30.01.2004 року платником (позивачем) було виплачено. Однак, в розрахунку сум страхових внесків за січень 2004 р. в рядку 1 розділу 2 розрахунку за внесками за період до 01.01.2004 року, а саме за грудень 2003 року не відображено отриманий фонд оплати праці в сумі 127517,10 грн. та відповідно не відображено в рядках 2,5 розділу 2 загальну суму належних до сплати внесків (збору) по розділу 2. В результаті чого, відповідно до п.п. б п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон №2181) дані документальної перевірки свідчать  про заниження платником сум його зобов’язань, чим порушено п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону.

          Оцінивши подані до справи документи на предмет їх допустимості та доказової сили, суд дійшов до слідуючих висновків.

Вимога про сплату боргу №Ю-142 від 02.03.2006р., яка оскаржується позивачем, виставлена Управлінням Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі відповідно до ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV на підставі акту перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати зобов’язання зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування №2 від 28.02.2006 р.

Під час перевірки виявлено було заниження платником зобов’язання по збору на суму 43355,81 грн. та донараховано органом Пенсійного фонду зобов’язання зі сплати збору за період до 01.01.2004 року по отриманому фонду оплати праці в січні 2004 р. за грудень 2003 р. в сумі 43355,81 грн. (Розділ ІІ розрахунку) чим порушено п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Порядку подання податкової декларації та визначення суми податкових  зобов’язань Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників  податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” №2181 –ІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. №400/97ВР збір на обов’язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банку на оплату праці.

Заборгованість по збору в сумі 43355,81 грн. встановлена позивачу під час проведення перевірки в лютому 2006року. У звіті позивача ця заборгованість за грудень 2003 року по отриманому фонду оплаті праці в січні 2004 року не вказана, чим порушено ст. 4 Порядку подання податкової декларації Закону №2181-ІІІ.

Тобто, позивачем виплачено заробітну плату в січні 2004 року за грудень 2003року по касовому ордеру від 30.01.2004 року, однак в розрахунку сум страхових внесків за січень 2004 року не відображено в рядках 2.5 розділу ІІ загальну суму належних до сплати внесків (збору) по розділу ІІ, і позивачем даний факт не заперечується. Посилання позивача на те, що всі зобов’язання платника –ВАТ АФ „Яворник” перед Пенсійним фондом, які виникли до 20.05.2004 року, було погашено відповідно до мирової угоди, судом не може бути взято до уваги, оскільки в зв’язку з тим, що платником в розрахунках суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за січень 2004 року так і за наступні місяці не відображено загальну суму належних внесків, що підтверджується розрахунками платника за січень, лютий, березень і в послідуючих розрахунках, то сума цих внесків не могла бути включена в мирову угоду, оскільки на час підписання мирової угоди Пенсійному фонду невідомо було про заборгованість по сплаті страхових внесків на суму 43335,81 грн.

Що стосується пояснення позивача про сплату страхового збору за грудень 2003 року суми 22000,85 грн. згідно платіжних доручень №№ 52, 66 від 30.01.2004 р., які позивач подав суду, як доказ сплати за спірний період.

Відповідно до частини 5 ст. 106 Закону №1058, якою передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки пені та штрафних санкцій. Законом не встановлюється першочерговість погашення сум. Законом встановлена календарна черговість погашення платежів залежно від дати їх виникнення. Оскільки у позивача була недоїмка за попередні періоди та відповідно до Закону відповідач зарахував ці 22000,85 грн. в рахунок погашення недоїмки за попередні періоди і вказана сума була врахована в мировій угоді, що підтверджується розрахунком суми, що ввійшла в мирову угоду і позивачем не заперечується, а зворотне він не довів, тобто не подав належних доказів про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду в сумі 43355,81грн.

Таким чином, вимога про сплату боргу №Ю-142 від 02.03.2006 р. винесена відповідно до ст. 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” правомірно і підстав для її скасування не вбачається.

Що стосується рішення №36 від 02.03.2006 р. про застосування фінансових санкцій на суму 21677,90 грн., яке прийняте на підставі матеріалів документальної перевірки, акту №2 від 28.02.2006 року. Відповідачем не обґрунтовано застосовані штрафні санкції згідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами №1058, оскільки згідно до ст. 5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Пунктом 17.1 ст. 17 (Закону №2181) законодавець чітко проголошує, що штрафні санкції, встановлені даним Законом, є санкціями за порушення податкового законодавства.

За приписами п. 4 ст. 18 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, тобто і положення Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Порядок стягнення заборгованості зі страхових внесків визначений виключно Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Застосування фінансових санкцій за порушення страхувальником норм цього Закону передбачене ст. 106 Закону.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам діючого законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видає цей акт, та наявність, у зв’язку з прийняттям незаконного акту, порушень прав та охоронюваних законом інтересів підприємств чи організацій.

Перевірка контролюючим органом діяльності позивача та прийняття рішення здійснювались у 2006 році, тобто після набрання чинності Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003 р. Рішення контролюючого органу повинно відповідати нормам матеріального права, а спірне рішення цим вимогам не відповідає. Спірне рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, в зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 160 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          В частині позовних вимог про скасування вимоги Управління Пенсійного фонду у Великоберезнянському районі про сплату боргу №Ю-142 від 02.03.2006 р. в позові відмовити.

3.          В частині позовних вимог про скасування рішення Управління Пенсійного фонду у Великоберезнянському районі №36  від 02.03.2006 р. позов задоволити.

4.          Рішення Управління Пенсійного фонду у Великоберезнянському районі про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків №36 від 02.03.2006року визнати нечинним.

5.          Повний текст постанови виготовлений і підписаний 23.06.2006 р.

6.          Постанова набирає законної сили і підлягає оскарженню в строк та в порядку встановлені розділом V КАС України.

Суддя                                                                                                         В.С. Русняк