Олевський районний суд Житомирської області    

 Справа № 2-а-475/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28 лютого 2011 року                                                                                     м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій відповідача незаконними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області незаконними, стягнути з відповідача 32745,25 грн. невиплаченої пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 01 липня 2010 року по 01 січня 2011 року, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області  в подальшому виплачувати пенсію згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та допустити виконання постанови суду в частині стягнення невиплаченої пенсії до негайного виконання, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є інвалідом 2-ї групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, знаходиться  на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію у зв’язку з настанням інвалідності.

Позивач зверталася до Управління Пенсійного фонду України  в Олевському районі Житомирської області з проханням провести перерахунок їй пенсії як інваліду 2-ї групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та нарахувати і виплатити їй недоотриману пенсію, однак Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується правильно, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України  № 654 від 16 липня  2008 року.

Позивач в судове засідання не з’явилася, згідно поданої письмової заяви просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача УПФ України в Олевському районі в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив про причини неявки, тому справа розглядається без його участі. Від відповідача надійшло письмове заперечення, згідно якого він просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що пенсія виплачується правильно, у відповідності до діючого законодавства про пенсійне забезпечення і підвищити її розмір в даний час немає підстав

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.  

Встановлено, що позивач є інвалідом 2-ї групи  захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС,  з 03.06.2009 року стоїть на обліку в Управлінні Пенсійному фонду України в Олевському районі Житомирської області як особа, віднесена до категорії 1 потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Статтею 49 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон №796-ХІІ) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону №796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.  

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 2-ї групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Розрахунок пенсії позивачу відповідач здійснив виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" розміру значно меншому, ніж передбачено Законом №796-ХІІ.  

Крім того, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54, 67 Закону України №799-ХІІ. Постановою від 16 липня 2008 року №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян", всупереч положень статей 50, 54, 67 Закону №796-ХІІ Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Положення частини 3 статті 28 Закону №1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах є безпідставним, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50, 54 та 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати пенсій.  

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.  

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму, а тому позов позивача  в цій частині також підлягає до задоволення.

В силу статті 8 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», призначення, нарахування та виплата пенсій здійснюється з коштів  Пенсійного  фонду України, а тому перерахунок, доплата та стягнення невиплаченої пенсії, передбаченої ст.ст.  50, 54, 67 має здійснюватись Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районні Житомирської області. 

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України. 

Таким чином, якщо будь-який закон був прийнятий з порушенням ч.3 статті 22 Конституції України, а саме - зменшив право людини на отримання яких-небудь виплат, пільг, компенсації, то такий закон не може застосовуватись, і повинен діяти первісний закон, який дав людині право на вказану виплату, пільгу чи компенсацію.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Також в абзаці 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 "Про незалежність судової влади" звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.  

В Конституції України визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права та свободи та їх гарантії визначають зміст та направленість діяльності держави, а їх ствердження та забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права та обов'язки людини невідчужуваними та непорушними (ст. 21), їх зміст та об'єм при прийнятті нових законів чи внесенні змін у діючі закони не може бути звужений (ст. 22), конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені (ст. 64). Статтею 46 Конституції встановлено, що "громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.  

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом".  

Відповідно до статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.   

Статтею 18 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.   

В силу статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.   

Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить про захист своїх прав на отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії як потерпілому від аварії на ЧАЕС.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначена пенсія призначається і виплачується управлінням Пенсійного фонду.

З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, функції щодо призначення та виплати відповідної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної допомоги, а також стягувати вказану суму.

Також, враховуючи те, що позовна вимога стосовно негайного виконання постанови суду в частині стягнення на користь позивача з відповідача заборгованості, передбаченої ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не мотивована та не обґрунтована, то в цій частині позову слід відмовити.

Статтею 162 передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.         

Відповідач є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачу в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатив.

Керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.  10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186, 256 КАС України, суд, -  

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій відповідача незаконними, зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії не у відповідності із ст.50, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – неправомірними.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до  ст.54 ч.4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, встановивши її на рівні 8-ми мінімальних пенсій за віком, визначених ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, щомісячно, з 01 липня 2010 року по 01 січня 2011 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, встановивши її на рівні 75 процентів мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“, щомісячно, з 01 липня 2010 року по 01 січня 2011 року.

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі  п.18 ч.1  ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».  

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

Постанова може бути оскаржена в Житомирський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:В. В. Волощук