Справа № 1-126/2011

В И Р О К  

іменем України

"10" лютого 2011 р.Дніпровський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого  судді                 Федюка О.О.

при секретарі                           Шерстюк Н.В.                                                                                                                                                                                      за участю прокурора               Ємець Я.А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні  кримінальну справу за обвинуваченням

          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  м. Києва, громадянина України,  українця,  з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Дарницького районного суду м. Києва від 28 травня 1990 року за ч.2 ст.140, ч.1 ст.215-3, ст.42 КК України (1960 року), вироком Кіровського міського суду Донецької області від 05 квітня 1991 року за ст.189, ст.43 КК України (1960 року), вироком Броварського районного суду Київської області від 23 квітня 1999 року за ч.3 ст.81 КК України (1960 року), вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 11 серпня 2003 року за ч.1 ст.309 КК України, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2008 року за ст.395 КК України, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 04 грудня 2008 року за ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1 (одного) року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 09 січня 2010 року по відбуттю строку покарання,

          у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1, маючи не зняті та непогашені судимості, 19 жовтня 2010 року близько 04 годині 40 хвилин, перебуваючи біля буд. №10, по бул. Сосницькій в м. Києві, з метою повторного, таємного викрадення чужого майна, шляхом відкриття замка передніх лівих дверей раніше заготовленим ключем, проник до салону автомобіля «Фольксваген»д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 перебуваючи в салоні автомобіля «Фольксваген»д.н.з. НОМЕР_1, намагався повторно, таємно викрасти з вказаного автомобіля  авто магнітолу «JVC», вартістю 400 грн., але ОСОБА_1 свій злочинний намір не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий на місці вчинення злочину власником автомобіля ОСОБА_2.

Допитаний в судовому засіданні підсудний  ОСОБА_1 винним себе визнав повністю та показав, що дійсно 19 жовтня 2010 року у нічний час, він проходив біля буд. №10, по вул. Сосницькій, помітив автомобіль «Фольксваген»та вирішив викрасти з нього будь-яке майно. Після чого, він підійшов до автомобіля, заглянув у середину та побачив в середині автомобіля авто магнітолу, яка знаходилась на панелі керування. В подальшому, він за допомогою ключа, який був при ньому, відкрив дверцята автомобіля, заліз в середину та витягнув з панелі керування авто магнітолу. Після чого, він утримуючи викрадену авто магнітолу при собі хотів виходити з автомобіля, але в цей час до автомобіля підійшов власник ОСОБА_2., затримав його та викликав працівників міліції.

Покази ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Інші докази по справі в судовому засіданні не досліджувались в порядку, передбаченому ст.299 КПК України.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, однак не вчинив всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України є правильною.

Призначаючи міру покарання підсудному, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який не працює, характеризується посередньо, раніше неодноразово скоював злочини, має захворювання на туберкульоз легенів.

           Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття у вчиненні злочину.

            Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, є рецидив злочинів.

            З урахуванням даних про особу підсудного, суд вважає за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки менш суворий вид покарання буде недостатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

З урахуванням обставини, що пом’якшує покарання, а також наявності у підсудного тяжкого захворювання, суд вважає за доцільне призначити йому покарання в мінімальному розмірі передбаченого санкцією статті для зазначеного вище виду покарання.

           Цивільний позов не заявлений.

           Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                                 ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 19 жовтня 2010 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін –у вигляді утримання під вартою.

Речові докази у справі –авто магнітолу «JVC»–залишити у володінні потерпілого ОСОБА_2, металеві ножиці, ніж складний (викидний), ключ «Ауді» –знищити, набір викруток 10 штук, три викрутки, два металевих предмети, запальничку, колоду карт, вологі серветки, грошові кошти в сумі 60 коп., сумку сірого кольору –залишити у володінні ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення дактилоскопічної та криміналістичної експертиз у розмірі 1114 грн. 56 коп. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві.

  Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим –у той же строк з моменту вручення копії вироку.

             Суддя: