Справа № 2-а-1004/11                                                                                                                                                     

  ПОСТАНОВА

                                                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року                                                                                               м. Путивль

Суддя Путивльського районного суду Сумської області Толстой О.О. розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Путивльському районі Сумської області (далі –УПФУ) про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що вона відноситься до категорії дітей війни і згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.   

Посилаючись на те, що такі виплати УПФУ здійснюються не у відповідності із цим Законом, просила визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати їй підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 цього Закону за період з 01.08.2010 р. по теперішній час, а також зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком  та виплатити недоплачене підвищення до пенсії з 01.08.2010 р. по день винесення рішення суду, а також судові витрати. Крім того, просила поновити пропущений строк звернення до суду.

В своїх письмових запереченнях на позов УПФУ позов не визнало з посиланням на відсутність належного фінансування цих виплат  та на законодавчу невизначеність механізму вирахування розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не підлягає застосуванню в силу ч. 3 цієї статті.

Позаяк предметом позову є нарахування та виплата підвищення до пенсії, в силу п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.           

Ухвалою судді від 17.03.2011 р. адміністративний позов в частині вимог щодо визнання бездіяльності незаконною, здійснення перерахунку та виплати надбавки до пенсії за період з 01.08.2010 р. по 13.09.2010 р. залишено без розгляду.

Вивчення матеріалів справи та оцінка повідомлених сторонами обставин, є підставою для висновку про  задоволення  позову з таких підстав.   

Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в УПФУ, має статус дитини війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».       

Відповідно до ст. 6 цього Закону в редакції від 18.11.2004 р.(далі - Закон № 2195-ІV), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Таке підвищення до пенсії в період заявлених позовних вимог позивачка отримувала щомісячно у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Постановою Путивльського районного суду від 21.09.2009 р. відповідача було зобов’язано перерахувати та виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  по 08.09.2009 р.  

Разом з тим, протягом заявлених позовних вимог дія ст. 6 Закону № 2195-ІV ( в редакції від 22.05.2008 р. ) не зупинялась, її редакція змін не зазнавала, тому вона підлягала застосуванню при обчисленні пенсії позивачці.   

Розмір такого підвищення, визначений п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не міг бути застосованим через суперечність положенням Закону  № 2195-ІV, норми якого мають вищу юридичну силу.   

Законодавча невизначеність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV, наявність якої констатував в п. 3.2 ухвали № 27-у/2009 від 19.05.2009 р. Конституційний Суд України, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в силу ч. 4 ст. 8 КАС України заборонена відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності  законодавства, яке  регулює спірні відносини.   

На підставі ч. 7 ст. 9 КАС  України до правовідносин сторін за аналогією закону слід застосувати загальні норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, які в даному випадку містяться лише у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»( далі –Закон N 1058-IV ), ч. 1 ст. 28 якого мінімальна  пенсія за віком була встановлена на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, визначеного законом.   

Положення ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для такого розрахунку, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір.   

Таким чином, протягом заявлених позовних вимог позивачці мав бути визначений розмір підвищення до пенсії виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону N 1058-IV, а зворотне свідчить про порушення його права на державну соціальну підтримку дітей війни, гарантовану Законом № 2195-ІV.       

При цьому, якщо чинне правове регулювання передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні закони є чинними, а також посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, про що зауважив Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 р. по справі ”Кечко проти України”, тому відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у виплаті соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ІV.   

Виходячи з наведеного, з метою повного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог і відновити порушені права позивачки шляхом визнання протиправною бездіяльності УПФУ в частині не проведення нарахування та виплати їй підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України   № 2195-ІV з 14.09.2010 р. по 29.03.2011 р., яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону № 2195-ІV, зобов’язавши суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити недоотримані суми такого підвищення з 14.09.2010 р. по 29.03.2011 р., тобто по день вирішення справи.

За правилами  ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивачки понесені нею  витрати по сплаті судового збору.   

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 8-9, 183-2 КАС України, суд    

ПОСТАНОВИВ :

1.  Позов задовольнити.   

2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області в частині не проведення нарахування і виплат ОСОБА_1 підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 14.09.2010 року по 29.03.2011 року.   

3. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Путивльському районі Сумської області (вул. Кірова, 34 м. Путивль Сумської області ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести виплату недоплачених сум пенсії за період з 14.09.2010 р. по 29.03.2011 р.       

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. в рахунок повернення судового збору.   

Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.   

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Путивльський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.                   

Постанова  суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги постанова,  якщо її не скасовано,  набирає законної  сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис

Копія вірна

Суддя

Путивльського районного суду                                                             О.О.Толстой