Справа № 1-29/2011

В И Р О К  

іменем України

"25" січня 2011 р.

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді                   Федюка О.О.

при секретарі                            Гусаченко О.В.

з участю прокурора                  Мороз О.В.

захисника                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1,  в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 07 лютого 2009 року в нічний час, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з метою заволодіння транспортним засобом для подальшого його використання, знаходячись за місцем свого проживання, в кв. АДРЕСА_1, викрав у ОСОБА_4 ключі від автомобіля «Субару Легасі»державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5, але яким керував ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 та генеральної довіреності від 17 січня 2009 року, в той час коли ОСОБА_4 відпочивав.

Після чого, ОСОБА_2, скориставшись тим, що ОСОБА_4 відпочиває, не маючи відповідного дозволу на керування та розпорядження транспортним засобом, всупереч волі ОСОБА_4, вийшов на вулицю, підійшов до вказаного автомобіля, відчинив двері транспортного засобу, проник до салону автомобіля та за допомогою викрадених ключів реалізував свій злочинний намір, шляхом приведення в дію двигуна автомобіля «Субару Легасі»державний номерний знак НОМЕР_2, поїхав кататись вулицями м. Києва, чим вчинив незаконне заволодіння транспортного засобу.

Рухаючись на автомобілі «Субару Легасі»державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2, знаходячись в нетверезому стані, перебуваючи на перехресті вул. Тампере та б-ру Верховної ради в м. Києві, не впорався з керуванням транспортного засобу здійснив наїзд на перешкоду в результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження та загорівся.

В результаті протиправних дій ОСОБА_2, щодо незаконного заволодіння транспортним засобом автомобілем «Субару Легасі»державний номерний знак НОМЕР_2, власнику автомобіля ОСОБА_5 було завдано матеріальної шкоди на суму 122584 грн. 00 коп., що підтверджується висновком судової авто товарознавчої експертизи №674 від 05 лютого 2010 року, та є великою матеріальною шкодою, оскільки в 250 разів та більше перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе визнав частково та показав, що дійсно 06 лютого 2009 року, йому зателефонував його знайомий ОСОБА_4 та попросив дозволу переночувати у нього вдома зі своєю дівчиною ОСОБА_6, на що він погодився. Зустрівшись на Ленінградській площі, його та ще одного знайомого ОСОБА_4 довіз додому. Вони піднялись в квартиру, після чого почали вживати вино, яке привіз з собою ОСОБА_4 Коли закінчилось вино, ОСОБА_4 попросив його сходити до магазину та ще купити спиртних напоїв, але перед цим попросив, щоб він спустився до автомобіля та приніс йому гаманець. ОСОБА_4 дав йому ключі від автомобіля, а він в свою чергу спустився до автомобіля взяв гаманець та приніс його ОСОБА_4. ОСОБА_4 дістав з гаманця гроші та дав йому на придбання випивки та сказав, щоб він їхав в магазин на його автомобілі. Потім він разом з ОСОБА_7, який був разом з ними спустились на подвір’я. Він запропонував ОСОБА_7 поїхати разом з ним але останній відмовився та пішов додому. Він сів в автомобіль та поїхав до магазину придбати спиртних напоїв. Під час руху він не впорався з керуванням транспортного засобу та здійснив зіткнення з деревом, внаслідок чого автомобіль загорівся. Він хотів загасити полум’я але йому це не вдалося. Потім він намагався додзвонитись ОСОБА_4 але не додзвонився. В подальшому він зателефонував своїй матері та повідомив її про ДТП.

Таким чином підсудний ОСОБА_2, визнавши себе винними у спричиненні матеріальної шкоди, заперечив в судовому засіданні факт заволодіння транспортним засобом.

Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_2, суд вважає, що його показання спростовуються, а вина в пред’явленому обвинуваченні доводиться зібраними по справі та дослідженими під час судового слідства доказами.

           Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 06 лютого 2009 року він зустрівся зі своєю знайомою ОСОБА_6. Після чого, зателефонував ОСОБА_2 та повідомив що заїде до нього разом зі ОСОБА_6. В цей же день, в період часу з 23-30 до 24-00 год. вони зустрілись з ОСОБА_2 Їх було троє - він, його дівчина ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Машину він залишив біля під‘їзду. У них було дві пляшки вина, яке вони разом вживали. Після опівночі, коли закінчилось вино, він хотів сходити за випивкою, але ОСОБА_2 сказав, що сам сходить за випивкою. Він дав ОСОБА_2 ключі від автомобіля, щоб той сходив за гаманцем та приніс його. ОСОБА_2 сходив за гаманцем приніс його та відав йому гаманець та ключі від автомобіля. Він дав ОСОБА_2 гроші, та останній сходив за випивкою. Потім ОСОБА_2 зібрався та пішов до подруги. Ключі від автомобіля він поклав на кухні та пішов спати. ОСОБА_2 декілька разів повертався в квартиру то за цигарками, то ще за чимось і постійно заходив на кухню. Близько 05 години ранку до квартири прийшла мати ОСОБА_2 –ОСОБА_8 та повідомила, що ОСОБА_2 розбив його машину, а він в свою чергу повідомив, що ключі від автомобіля лежать на кухні, але перевіривши виявив їх відсутність. Прийшовши до місця ДТП до нього підійшов ОСОБА_2 та повідомив, що він сказав усім, що за кермом автомобіля був ОСОБА_4 та втік з місця пригоди. В подальшому він дочекався поки приїде бувший власник автомобіля ОСОБА_5 Наполягав на тому, що не дозволяв ОСОБА_2 керувати його автомобілем.

Подібні за змістом показання потерпілий ОСОБА_4 давав в ході досудового слідства та підтвердив під час очної ставки з ОСОБА_2

З показів свідка ОСОБА_6 даних в судовому засіданні та на досудовому слідстві вбачається, що 07 лютого 2009 року після опівночі, вона разом з ОСОБА_4 приїхали до ОСОБА_2 В квартирі знаходились вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 крім них в квартирі нікого не було. Вони разом знаходились в квартирі, спілкувались та вживали вино. Поспілкувались, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 піти в магазин та купити там продукти харчування та випивку, на що останній погодився, спустився до машини та приніс гаманець та повернув ключі від машини. Вони ще трохи посиділи, після чого ОСОБА_2 запропонував залишитись в квартирі, а сам кудись пішов. Через деякий час він повернувся, сказавши, що щось забув і знову пішов з квартири. А зранку, прийшла мама ОСОБА_2 та сказала, що він розбив автомобіль ОСОБА_4 ОСОБА_2 після цього виявив відсутність у квартирі ключів від автомобілю та пішов на місце ДТП.

З показів свідка ОСОБА_5 вбачається, що він придбав автомобіль «Субару Легасі», державний номерний знак НОМЕР_2, у вересні 2008 року у м. Дніпропетровську. Потім був звільнений з роботи по скороченню і у нього почались проблеми матеріального характеру, у зв‘язку з чим він був змушений продати свій автомобіль. Йому було відомо, що ОСОБА_4 хотів придбати автомобіль саме такої марки та моделі. 17 січня 2009 року вони оформили генеральну довіреність, але фактично він продав свій автомобіль, написав розписку про отримання грошей. А вже потім йому зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що на Ленінградській площі сталася ДТП, внаслідок чого автомобіль «Субару Легасі»загорівся. Автомобіль на даний час зареєстрований на нього.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що підсудний її син. 07 лютого 2009 року, після п’ятої години ранку, їй зателефонував син та повідомив, що він розбив машину, що належить ОСОБА_4 ОСОБА_9 вона проживала неподалік від квартири її сина то пішла туди, та повідомила ОСОБА_4, який на той час перебував в квартирі, що ОСОБА_2 розбив його машину. ОСОБА_2 намагався домовитись з ОСОБА_4 та владнати ситуацію, але ОСОБА_2 наказав їй, щоб вони віддали 18000 доларів США, або переписали на нього квартиру.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду показав, що 06 лютого 2009 року близько 23 години 00 хвилин, він зустрівся з ОСОБА_2 на Ленінградській площі. Після 01 години 00 хвилин, ОСОБА_2 на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що заїде до нього. Після чого, ОСОБА_4 забрав їх на своєму автомобілі та вони разом поїхали до ОСОБА_2 В машині з потерпілим була його дівчина ОСОБА_6. Коли вони приїхали до ОСОБА_2 то разом піднялись до нього в квартиру. Через деякий час коли закінчилось спиртне, потерпілий запропонував ОСОБА_2 з’їздити в магазин за випивкою та дав йому ключі, щоб ОСОБА_2 спустився до машини та приніс йому гаманець. ОСОБА_2 сходив за гаманцем а потерпілий дав йому гроші. Потім він разом з ОСОБА_2 вийшов на вулицю після чого пішов додому, а ОСОБА_2 за випивкою. Вказував на те, що бачив, як потерпілий давав підсудному гроші та ключі від автомобіля, які в подальшому не забирав.

Проте з показів свідка ОСОБА_7, які він давав на досудовому слідстві вбачається, що 07 лютого 2009 року, близько опівночі, коли він знаходився на Ленінградській площі, то випадково зустрів ОСОБА_2 Після чого, ОСОБА_2 запропонував йому зачекати, і він підвезе його зі своїм другом.  Через декілька хвилин, на Ленінградську площу приїхав знайомий ОСОБА_2 –ОСОБА_4 на автомобілі «Субару Легасі». Разом з ОСОБА_4 була його дівчина ОСОБА_6. Коли вони під’їхали до будинку, то ОСОБА_2 попросив його зачекати поки він відчинить квартиру для ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Очікуючи близько 20 хвилин, з квартири вийшов ОСОБА_2 та сказав, що йому потрібно сходити в магазин за продуктами та випивкою та показав ключі від автомобіля, які йому дав ОСОБА_4. Чи дозволяв ОСОБА_4 їхати в магазин ОСОБА_2 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_7 не підтвердив вказані свідчення, вказував, що давав їх під тиском збоку працівника міліції, але яким чином здійснював на нього тиск працівник міліції пояснити не зміг.

З пояснень ОСОБА_2, які він давав безпосередньо після затримання 07 лютого 2009 року, та явки з повинною (а.с. 18,19 т.1), вбачається, що 07 лютого 2009 року близько 00 годин 30 хвилин, до нього додому завітали ОСОБА_4 зі своєю дівчиною ОСОБА_6. Після чого, коли він їх залишив у кімнаті та без відома ОСОБА_4 взяв ключі від автомобіля «Субару Легасі»та близько 04 години рухаючись по б-ру Верховної Ради врізався у дерево, в результаті чого пошкодив автомобіль. Свою вину визнавав повністю, просив його вибачити.

З протоколу допиту в якості підозрюваного та обвинуваченого від 07 лютого 2009 року, (а.с.83,84,88,89 т.1) вбачається, що 07 лютого 2009 року близько 00 годин 30 хвилин, до нього додому завітали ОСОБА_4 зі своєю дівчиною ОСОБА_6. Після чого, вини разом вживали вино, яке привіз з собою ОСОБА_4. Коли закінчилась випивка, то ОСОБА_4 запропонував йому сходити в магазин за продуктами. Він взяв ключі він автомобіля, спустився вниз, взяв гаманець та пішов в магазин. Повернувшись з магазину ключі від автомобіля віддав ОСОБА_4. Після чого, пішов на вулицю, але коли замерз то повернувся в квартиру. ОСОБА_9 давав ключі попередньо, то він розцінив це, як те, що може взяти автомобіль та без відома ОСОБА_9 поїхати на ньому. ОСОБА_4 в цей час спав. Взявши ключі, він вирішив піти в машину погрітись. Сівши в салон автомобіля, він завів двигун та почав грітись, після чого вирішив трохи проїхатись. Заволодіти автомобілем наміру не мав. Рухаючись на перехресті б-ру Верховної Ради та вулиці Тампере, його підрізав джип чорного кольору  внаслідок чого він здійснив наїзд на дерево.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 не підтвердив вказані свідчення, вказував, що давав їх під психологічним тиском з боку слідчого.

З метою перевірки цих тверджень було задоволено клопотання захисту для виклику та допиту в якості свідків слідчого ОСОБА_11  та о/у ВКР Дніпровського РУ ГУ МВС України ОСОБА_10, однак заходи спрямовані для виклику в судове засідання вказаних свідків позитивних результатів не дали (а.с.129,141,142,143 т.2), з заяви слідчого ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_11 вбачається, що досудове слідство у даній кримінальній справі було проведене у відповідності до норм КПК України, а також те, що під час досудового слідства до обвинуваченого ОСОБА_2 ніякі заходи впливу, як фізичні так і психологічні не здійснювались.(а.с. 103 т.2).

 Отже, суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_2 та свідкам ОСОБА_7, оскільки такі свідчення є непослідовними, не узгоджуються між собою та на думку суду є неправдивими.

 Проте показання потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6 є послідовними, логічними, не викликають у суду сумніву у їх достовірності, а тому можуть бути покладені в основу вироку.

Згідно з протоколом огляду місця події, від 07 лютого 2009 року, автомобіль «Субару Легасі»чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження внаслідок сильного удару та має вигорівши деталі під капотом.(а.с.4,5 т.1).

Згідно з протоколом огляду речового доказу та фототаблиць до протоколу огляду, від 13 лютого 2009 року,  автомобіль «Субару Легасі», державний номерний знак НОМЕР_2, має механічні пошкодження у вигляді глибинних деформацій металу передньої частини автомобіля, капот автомобіля повністю деформований, знищений внаслідок дії вогню, праве переднє колесо спущене, тріщина лобового скла, наявні значні пошкодження двигуна та інших механізмів. (а.с. 20-32 т.1).

З висновку судової авто-товарознавчої експертизи №674 від 05 лютого 2010 року, вбачається, що матеріальний збиток заподіяно власнику автомобіля «Субару Легасі»державний номерний знак НОМЕР_2, складає 122585 грн. 00 коп.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало великої матеріальної шкоди.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.289 КК України є правильною.

            Призначаючи міру покарання, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який не працює, характеризується посередньо, раніше скоював злочин судимість за який погашена.

            Відповідно до ч.2 ст.66 КК України, суд визнає обставиною, яка пом’якшує покарання наявність на утриманні малолітньої дитини.

             Інших обставин, які пом’якшують покарання підсудного суд не вбачає.

   Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

  Враховуючи те, що підсудний незаконно заволодів транспортним засобом з метою проїхатись на ньому та не мав на меті володіти ним, суд не вбачає підстав призначати ОСОБА_2 додаткове покарання у виді конфіскації майна.

   Суд вважає за правильне залишити цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 без розгляду з наступних підстав: згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Субару Легасі»д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 (а.с.14 т.1) З копії довіреності від 17 січня 2009 року, вбачається ОСОБА_5 уповноважує ОСОБА_4, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, експлуатувати, розпоряджатись, в тому числі здавати в оренду, зняти з обліку в органах державтоінспекції та продати належний ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, автомобіль марки «Субару Легасі»державний номерний знак НОМЕР_2. (а.с. 15 т.1). Об’єктивних доказів того, що вказаний автомобіль належить саме ОСОБА_4 в матеріалах справи немає. Однак суд вважає за необхідне роз’яснити право власнику автомобіля «Субару Легасі»д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_5 звернутись до суду з позовом про відшкодування шкоди завданої злочином в порядку цивільного судочинства.

   З урахуванням даних про особу підсудного, наявності обставини, яка пом’якшує покарання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.289 КК України, яке буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

   Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.

            Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 17 червня 2009 року.

            Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін –у вигляді утримання під вартою.

            Цивільний позов заявлений ОСОБА_4 –залишити без розгляду.  

            Речові докази у справі –автомобіль «Субару Легасі»д.н.з. НОМЕР_2, залишити у володінні ОСОБА_5

             Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим –у той же строк з моменту вручення копії вироку.

             Суддя: