Справа № 2-200\2011р.

     БАШТАНСЬКИЙ    РАЙОННИЙ СУД

   _____________________________________________________________

     56101  Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

11 квітня 2011 року Баштанський районний суд Миколаївської області

          в складі :

          судді:                              Копейка Т.О.

          при секретарі                  Подпальній Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до Баштанської державної нотаріальної контори про визнання протиправною відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_2 Після померлої залишилося спадкове майно: земельна ділянка площею 6,65 га на території Христофорівської сільської ради, право власності на яку належало їй на підставі Державного акта на її ім'я, земельна ділянка площею 5,66 га на території Христофорівської сільської ради, право власності на яку належало померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після батька,( як дружина померлого). Остання земельна ділянка належала на підставі Державного акта, його батьку, ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2. Виготовити Державний акт на своє ім'я за життя ОСОБА_2 не встигла. Він залишився єдиним спадкоємцем за заповітом після померлої матері. У встановлений законом шестимісячний строк ним було подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. 3 червня 2010 року ним було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після матері на земельну ділянку, яка належала їй на підставі Державного акта. А у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу на цю земельну ділянку, а саме Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Одночасно йому було роз'яснено, що він має право звернутись до суду з позовом про визнання права власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування.

Але після подачі ним до суду позову про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, отримав ухвалу суду від 10.02.2011 року про усунення недоліків у позовній заяві. Зі змісту ухвали він зрозумів, що відповідно до Закону України №1066-УІ, виготовлення нового Державного акта про право власності на земельну ділянку у разі зміни власника є необов'язковим. Якщо після зміни власника,( уданому випадку після отримання його матір'ю свідоцтва про право на спадщину після батька), Державний акт на ім'я  нового власника виданий не був, нотаріус зобов'язаний вилучити Державний акт на ім'я колишнього власника з спадкової справи та після здійснення відмітки про перехід права власності долучити його до свідоцтва про право на спадщину після матері. Після отримання ухвали суду він повторно звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину,( з відповідною правовою аргументацією). 23.02.2011 року ним повторно було отримано відмову нотаріуса.

Вважає відмову Баштанської державної нотаріальної контори у видачі  йому свідоцтва про право на спадщину протиправною з таких підстав: нотаріусом проігноровано положення п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку" №1066 від 05.03.2009 року щодо обов'язку нотаріуса в 14-ти денний термін звернутись до органу державної реєстрації земельних ділянок з запитом про підтвердження невидачі державного акту на право власності новому власнику, а також вилучення Державного акту колишнього власника зі спадкової справи та видачі його новому власнику( після здійснення відмітки про перехід права власності). Посилаючись на викладене, позивач просить про задоволення його позовних вимог.

          В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу у їх відсутність. Проти задоволення позову заперечував, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, видача державних актів спадкоємцям осіб, які мали б право витребувати державний акт законом не передбачено.

           Вислухав пояснення позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість задоволення позову за наступних обставин :

         В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 Після померлої залишилося спадкове майно: земельна ділянка площею 6,65 га на території Христофорівської сільської ради, право власності на яку належало їй на підставі Державного акта на її ім'я і земельна ділянка площею 5,66 га на території Христофорівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, право власності на яку належало померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.02.2003 року, після ОСОБА_3 (як дружини померлого). Остання земельна ділянка належала на підставі Державного акта, батьку позивача, ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2. Виготовити Державний акт на своє ім'я за життя ОСОБА_2 не встигла. Він залишився єдиним спадкоємцем за заповітом після померлої матері. У встановлений законом шестимісячний строк ним було подано до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. 3 червня 2010 року ним було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після матері на земельну ділянку, яка належала їй на підставі Державного акта. А у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документу на цю земельну ділянку, а саме Державного акту на право власності на земельну ділянку.

          Відповідно до ст.. 126 ЗК України, в редакції, що діяла на час отримання ОСОБА_2 ( матір’ю позивача) свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

          Законом від 5.03.2009 року № 1066-6, ст.. 126 ЗК України викладена в новій редакції, відповідно до якої право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених  частиною другої цієї статті, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується свідоцтвом про право на спадщину.

          Згідно перехідних положень та прикінцевих положень вказаного закону від 5.03.2009 року, слідує, що положення цього закону щодо посвідчення права власності на земельні ділянки документами зазначеними у частині другій ст..126 ЗК України поширюються також на випадки коли зазначені документи були укладені ( видані ) до набрання чинності цим законом, але державні акти на право власності на земельні ділянки видані не були. В такому випадку нотаріус, який посвідчив( видав ) відповідний документ, звертається з письмовим запитом до органу, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, про підтвердження того, що державний акт на право власності на земельну ділянку не виданий новому власнику земельної ділянки. Після надходження до нотаріуса письмового підтвердження такого факту, державний акт на право власності на землю вилучається нотаріусом із його справ та після здійснення відмітки про перехід права власності на неї , долучається до відповідного документу, зазначеного в частині другій ст.. 126 ЗК України . Термін розгляду зазначеного запиту органом, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, не повинен перевищувати 14 календарних днів.

          До створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, відмітку про відчуження земельної ділянки на державному акті на право власності на земельну ділянку, що відчужується, здійснює нотаріус та орган, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок.

          Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину,   судовому розгляду не підлягають.

          Зазначене є підставою для задоволення позову.

          Керуючись ст..10, 11, 60, 214-218 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити

Визнати протиправною відмову Баштанської державної нотаріальної контори Миколаївської області у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його матері, ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на земельну ділянку площею 5.66 га, розташовану на території Христофорівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області, яка належала його батьку ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-МК № 016637, виданого Христофорівською сільською радою Баштанського району Миколаївської області, 22 травня 2001 року, та прийнята у спадок ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 25.02.2003 року, виданого державним нотаріусом Баштанської державної нотаріальної контори Миколаївської області ( спадкова справа № 71/2003), зареєстрованого у реєстрі за № 1-155.  

      Зобов’язати Баштанську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку площею 5.66 га, розташовану на території Христофорівської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.