АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 1991 / 2011 р.               Головуючий у 1-й інстанції: Васецька В.В.

                                                                            Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.

                                               УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 05 травня 2011 р.                                                                                м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого         Бєлки В.Ю.

             суддів                     Кримської О.М.

                                            Глазкової О.Г.

             при секретарі        Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»в особі Запорізького управління Дніпропетровського регіонального департаменту Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»(далі Банк), треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, НБУ в особі УНБУ в Запорізькій області, про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору іпотеки та застосування наслідків визнання правочину недійсним та приведення сторін у первісний стан,

ВСТАНОВИЛА :

В листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Банку, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3, НБУ в особі УНБУ в Запорізькій області, про визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту, договору іпотеки та застосування наслідків визнання правочину недійсним та приведення сторін у первісний стан.

В доповненні до позову просив суд застосувати наслідки визнання правочину недійсним та привести сторони у первісний стан.  

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 15.08.2008 року між ним та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту, положення якого значно погіршили його становище, як споживача за кредитом, згідно діючого законодавства України.

Надавши кредит в доларах США відповідачем були порушені норми ст. 99 Конституції України, ст. 192, ч.1 ст.533, ст.524 ЦК України, відповідно до яких єдиним законним платіжним засобом є грошова одиниця України - гривня.

Також відповідачем порушені норми ст.ст. 6, 7 Постанови  НБУ № 200 від 30.05.2007 р. «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України», ст. 3 декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких для здійснення валютних операцій необхідно отримання генеральної або індивідуальної ліцензії. Тому використання відповідачем долара США, як предмету кредитування є незаконним та дискримінаційним, що значно погіршує його становище.

          Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

       ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2011 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

        Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Відповідно до п.1 ч.1 ст. ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

        Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

        З матеріалів справи вбачається наступне.

        15.08.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11384044000, в якому зазначено: предмет договору, строк дії договору, відповідальність сторін, порядок зміни процентівної ставки, порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку, інші умови, адреси сторін.

        Договір підписаний обома сторонами без заперечень.

        Відповідно договору Банк передав позивачу 169 600 доларів США, що дорівнює еквіваленту 821 542,40 грн. за курсом НБУ на день укладання договору.

        В цей же день –15.08.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки № 11384044000/З, відповідно до якого іпотекодавець (позивач) передав іпотекодержателю (відповідач) нерухоме майно –жилий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

        З отриманої у Банку суму позивач сплатив 34 224,56 доларів США.

        Позивач посилається на те, що Банком порушені норми закону, а саме ст.99 Конституції України, ст.192 ч.2, ст.533 ч.3 ЦК України, якими встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, а тому Банк не мав права заключати договір про видачу іноземної валюти.

        Про те з такими доводами погодитися не можна.

        Частина 2 статті 192 ЦК вказує на можливість використання в України іноземної валюти у випадках і в порядку встановлених законом.

        Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК, ст.ст.2, 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кредит є зобов”язанням, предметом якого є грошові кошти.

        Частина 1 ст.533 ЦК встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов”язання має бути виконане у гривнях, а відповідно до частини 3 цієї статті дозволяє використаня іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов”язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

        Відповідно до ч.1 ст.5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначено, що валютні операції можуть здійснюватися на підставі індівідуальної чи генеральної ліцензії Національного Банку України.

        Згідно ліцензії, виданою ПАТ „УкрСиббанк” Національним Банком України  та дозволом та додатком до дозволу, ПАТ „УкрСиббанк” має право здійснювати банківські операції, в тому числі надавати кредити в іноземній валюті.

        Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм закону, а тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.

        Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.                 

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

            Головуючий:

            Судді: