Справа № 22а-367/2006 р.                  Головуючий у 1 -й інстанції Бойчук Ж.В.

Категорія 42                                            Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

ПОСТАНОВА Іменем   України

23 серпня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - СлавгородськоїН.П., суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л., при секретарі Цвєтковій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу

за  апеляційною   скаргою військової частини (далі -в/ч) А 1836 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 травня 2006 року

за   позовом

ОСОБА_1 до в/ч А 1836

про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до в/ч А 1836 про стягнення 1667 грн. 15 коп. заборгованості по грошовому забезпеченню, посилаючись на те, що в період проходження військової служби з 01 червня 2003 р. по 01 грудня 2003 р. відповідач безпідставно не в повному обсязі виплачував їй надбавку за безперервну службу, через що недоплатив у 2003 році грошову допомогу на оздоровлення та премію.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 лютого 2006 року позов задоволено, стягнуто з в/ч А 1836 на користь ОСОБА_1 1667 грн. 15 коп. заборгованості по грошовому забезпеченню.

В апеляційній скарзі командир в/ч А 1836, посилаючись на невідповідність рішення нормам матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши викладені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що право позивачки на отримання грошового забезпечення порушено у зв'язку із виплатою відповідачем надбавки за безперервну військову службу в розмірах, менших від граничних розмірів, встановлених Указом Президента України від 05 травня 2003 р. № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" (далі - Указ).

Між тим, з таким висновком не можна погодитись, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що у відповідності до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення.

Так, Указом надано право Міністру оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років -до 10, понад 10 років - до 30, понад 15 років - до 50, понад 20 років - до 70, понад

25  років - до 90 відсотків. Міністру також надано право визначати порядок і умови

виплати зазначених надбавок за рахунок коштів, передбачених у Державному

бюджеті України на утримання Збройних Сил України.

Отже Міністр оборони України має право встановлювати військовослужбовцям залежно від стажу служби вказану надбавку в межах встановлених граничних розмірів в залежності від асигнувань, які передбачаються Законами України про Державний бюджет на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.

На виконання Указу Міністром оборони України був виданий Наказ від

26 травня 2003 р. № 149, яким була затверджена Інструкція про порядок і умови

виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу та зазначено, що

розміри цієї надбавки щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду

грошового забезпечення, за рішенням Міністра.

Судом встановлено, що позивачка проходила військову службу з 1998 р. по грудень 2003 р. у в/ч А 1836. Станом на 01 травня 2003 р. стаж безперервної військової служби її складав понад 15 років. Позивачці щомісячно призначалася встановлена Указом надбавка за безперервну військову службу. При цьому за листопад 2003 р. - у граничному розмірі, а за інші місяці - в менших розмірах (а.с.8-9) відповідно до розпоряджень Міністра оборони України, наданих ним в межах своїх повноважень (а.с.26).

Виходячи з наведеного, надбавка за безперервну військову службу нараховувалася позивачці в розмірах, встановлених Міністром оборони України у відповідності до положень Указу.

Позивачці у 2003 році виплачувалась премія та грошова допомога на оздоровлення виходячи з розміру нарахованого місячного грошового забезпечення в повному обсязі, що позивачка не оспорювала.

Тому підстав для нарахування позивачці надбавки за безперервну військову службу, виходячи з встановлених Указом граничних її розмірів, а відповідно до цього і перерахунку премії та грошової допомоги на оздоровлення, немає, а твердження ОСОБА_1 про наявність заборгованості є помилковим.

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 є необгрунтованим і не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 195, 202, 207 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А 1836 задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 травня 2006 року скасувати і ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 1836 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом одного місяця може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.