ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.04.11 р.                                                                                 Справа № 9/36                                 

Господарський суд Донецької області у складі судді  Марченко О.А.,

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „ДА”, м. Полтава

до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 10 222грн.73коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

З 12.04.2011р. о 14год.20хв. по 12.04.2011р. о 16год.50хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „ДА”, м. Полтава, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 10 222грн.73коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 7 218грн.63коп., пені в розмірі 1 835грн.23коп., інфляційних витрат в розмірі 885грн.73коп. та 3% річних в розмірі 283грн.14коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №40В/09 від 11.03.2009р., видаткові накладні №0000000571 від 11.03.2009р., №0000000876 від 15.04.2009р., лист вих.№148 від 15.07.2009р.

16.03.2011р. відповідачем наданий відзив на позовну заяву б/н від 16.03.2011р., відповідно до якого проти позовних вимог заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем 16.03.2011р. надана заява про зменшення позовних вимог б/н та дати та уточнюючий розрахунок до позовних вимог, відповідно до яких останній зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 9 133грн.49коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 7 218грн.63коп., пені в розмірі 745грн.99коп., інфляційних витрат в розмірі 885грн.73коп. та 3% річних в розмірі 283грн.14коп.

Суд розглядає позов з урахуванням наведеної заяви.

Також, 16.03.2011р., 04.04.2011р. та 05.04.2011р. позивачем надані письмові пояснення по суті спору, згідно яких останній підтримує свої позовні вимоги.

12.04.2011р. позивачем надана заява б/н та дати про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 8 387грн.50коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 7 218грн.63коп., інфляційних витрат в розмірі 885грн.73коп. та 3% річних в розмірі 283грн.14коп.

Суд розглядає позов з урахуванням зазначеної заяви.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

11.03.2009р. між Приватним підприємством „ДА”, м. Полтава та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_1, м. Донецьк укладений договір №40В/09, відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити та передати у власність покупцеві (відповідачу) товари, згідно з заявками покупця в асортименті та за цінами, вказаним у видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.3.1 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника в аптечні заклади, протягом 7 робочих днів з моменту подання покупцем заявки в порядку, передбаченому п.1.3 даного договору.

В розпорядженні суду відсутні заявки відповідача згідно договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної оцінки факту передачі продукції.

За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на підставі договору №40В/09 від 11.03.2009р. на загальну суму 7 218грн.63коп., що останній підтверджує видатковими накладними №0000000571 від 11.03.2009р., №0000000876 від 15.04.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, наведені накладні не містять безпосереднього посилання на договір №40В/09 від 11.03.2009р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір №40В/09 від 11.03.2009р., оскільки: п.2.5 договору передбачено, зокрема, що загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару; позивачем надані письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що між сторонами, крім договору №40В/09 від 11.03.2009р., інших договірних відносин не було, доказів зворотного не представлено, судом не встановлено.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, посилання відповідача на поставку спірної продукції поза межами договору №40В/09 від 11.03.2009р. судом до уваги не приймаються з огляду на наведені вище обставини.

Виходячи з чого, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем спірного товару підтверджується підписом з боку відповідача на зазначених накладних та печаткою відповідача, а отже прийнятий останнім на підставі договору №40В/09 від 11.03.2009р. без заперечень.

Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату кожні 14 календарних днів в розмірах реалізованого покупцем товару протягом наступних 3 календарних днів.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази реалізації отриманого відповідачем товару.

Наразі, за твердженням позивача, останнім на адресу відповідача направлений лист вих.№148 від 15.07.2009р. з вимогою повернути залишки товару, отриманого за видатковими накладними №0000000571 від 11.03.2009р., №0000000876 від 15.04.2009р. на загальну суму 7 218грн.63коп. та сплатити позивачу кошти за реалізований товар в місячний термін, а саме з 15.07.2009р. по 15.08.2009р., що підтверджує витягом з журналу вихідної кореспонденції позивача, який не може бути прийнятий судом як доказ направлення відповідачу наведеного листа, оскільки наведений витяг складений позивачем у односторонньому порядку.

На ряду з зазначеним, позивач 16.12.2010р. направив відповідачу претензію б/н від 15.12.2010р. про сплату заборгованості  в строк до 15.01.2011р., яка отримана відповідачем 23.12.2010р. (докази направлення та вручення наведеної претензії наявні в матеріалах справи). За твердженням позивача, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до змісту претензії б/н від 15.12.2010р., позивач посилається на те, що 15.07.2009р. відповідачу направлений лист з проханням сплатити за реалізований товар та повернути залишки отриманого товару в місячний термін, а саме до 15.08.2009р., тобто відповідач був обізнаний щодо існування зазначеного листа та вимог стосовно сплати за реалізований товар та повернення залишків отриманого товару.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач не повернув позивачу залишки товару, отриманого за видатковими накладними №0000000571 від 11.03.2009р., №0000000876 від 15.04.2009р., суд вважає, що продукція поставлена за наведеними накладними реалізована відповідачем, доказів зворотного не представлено, судом не встановлено, а відтак кінцевим строком оплати товару за видатковими накладними №0000000571 від 11.03.2009р., №0000000876 від 15.04.2009р. є 15.01.2011р. (дата, яка самостійно визначена позивачем у претензії б/н від 15.12.2010р.).

За твердженням позивача, відповідач не сплатив вартість отриманої продукції за зазначеними накладними та не повернув залишки товару, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 7 218грн.63коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 7 218грн.63коп

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 7 218грн.63коп не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства „ДА”, м. Полтава в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 7 218грн.63коп обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційні витрати в розмірі 885грн.73коп. та 3% річних в розмірі 283грн.14коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 885грн.73коп. за період прострочення з вересня 2009р. по листопад 2010р. та 3% річних становлять суму в розмірі 283грн.14коп. за період прострочення з 15.08.2009р. по 15.12.2010р.

Наразі, як встановлено вище, кінцевим строком оплати за спірними накладними є 15.01.2011р., виходячи з чого, нарахування наведених сум починається з 16.01.2011р., а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 885грн.73коп. за період прострочення з вересня 2009р. по листопад 2010р. та 3% річних в розмірі 283грн.14коп. за період прострочення з 15.08.2009р. по 15.12.2010р. є такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

                                                  ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „ДА”, м. Полтава до відповідача, Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 8 387грн.50коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 7 218грн.63коп., інфляційних витрат в розмірі 885грн.73коп. та 3% річних в розмірі 283грн.14коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (за адресою: АДРЕСА_1, 83112, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „ДА” (за адресою: вул.Шевченка, б.45, м.Полтава, 36039, р/р 26001710001172 в ХОФ АКБ „УКРСОЦБАНК” м.Полтава, МФО 351016, ЄДРПОУ 13967790) суму основної заборгованості в розмірі 7 218грн.63коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 72рн.19коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 166грн.65коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 12.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 18.04.2011р.