ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.05.11 р. Справа № 10/70пн
за позовом: Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дружківської міської ради, м.Дружківка, ЄДРПОУ 04052761
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дружківка, код НОМЕР_1
про звільнення земельної ділянки
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
В засіданні суду брали участь:
від прокурора: Кравцов В.І. – за посв.
СУТЬ СПРАВИ:
Краматорський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Дружківської міської ради, м.Дружківка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням клопотання б/н від 05.04.2011р.) до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дружківка про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту під розміщення торгівельного павільйону земельну ділянку загальною площею 0,0054 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, привести земельну ділянку в придатний для використання стан.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, внаслідок чого було встановлено факт самовільного використання під розміщення торгівельного павільйону Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 спірної земельної ділянки без відповідних правоустановчих документів, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.
Позивач надав пояснення №16-2019-01 від 07.04.2011р., б/н від 12.04.2011р., за змістом яких позов прокурора підтримав у повному обсязі, розгляд справи просив здійснити без участі представника Дружківської міської ради.
Відповідач у судові засідання 05.04.2011р., 19.04.2011р., 16.05.2011р. не з’явився, будь-яких заперечень проти позову не надав.
Відповідно до п.11 листа №01-08/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Приймаючи до уваги зміст вказаного листа, враховуючи, що у позовній заяві №407/48вих11 від 21.03.2011р. та доданих до неї документах, зокрема, свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 місцем проживання відповідача було зазначено: АДРЕСА_2, ухвали господарського суду від 24.03.2011р., 05.04.2011р. скеровувались на зазначену адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Одночасно, господарським судом до управління Державної реєстрації Донецької міської ради було здійснено запит про видачу довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності або відсутності у вказаному реєстрі відомостей стосовно відповідача.
Згідно із довідкою серії АЕ №730667 від 13.04.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач – Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3.
За приписами ч.1 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За таких обставин, ухвали від 19.04.2011р., 26.04.2011р. господарським судом було направлено на адресу: АДРЕСА_3 та додатково на адресу: АДРЕСА_2.
За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
Приймаючи до уваги наявність на ухвалах від 24.03.2011р., 05.04.2011р., 19.04.2011р., 26.04.2011р. штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних докуменів учасникам судового процесу, враховуючи, що ухвали господарського суду від 19.04.2011р., 26.04.2011р. направлялись господарським судом, у тому числі, за адресою, яка вказана у довідці серії АЕ №730667 від 13.04.2011р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.
Одночасно, за змістом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка для України набула чинності 11.09.1997р. та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Як свідчать матеріали справи, позовна заява №407/48вих11 від 21.03.2011р. надійшла на адресу господарського суду Донецької області 24.03.2011р. Тобто, строк розгляду справи №10/70пн мав сплинути 25.05.2011р. При цьому, будь-яких клопотань сторін про продовження строку розгляду вказаної справи до господарського суду не надходило.
Таким чином, враховуючи право позивача на розгляд справи №10/70пн упродовж розумного строку, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та позивача, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.15 Земельного кодексу України, ч.1 ст.5 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Як свідчать матеріали справи, 15.03.2011р. головним спеціалістом відділу Держкомзему у Костянтинівському районі Донецької області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що використання земельної ділянки площею 0,0054 га по АДРЕСА_1 для обслуговування торгівельного кіоску здійснюється без продовження договору оренди на землю, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Договір оренди землі від 15.01.2003р. було укладено строком на 5 років, який скінчився 15.01.2008р.
Вказаний акт було складено в присутності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та підписано останнім.
15.03.2011р. уповноваженою особою контролюючого органу було видано припис №000028 на усунення порушень вимог земельного законодавства, про виконання якого порушника зобов’язано повідомити до 15.04.2011р.
Одночасно, головним спеціалістом відділу Держкомзему у Костянтинівському районі Донецької області було складено протокол про адміністративне правопорушення №000058 від 15.03.2011р. та 16.03.2011р. прийнято постанову №16/03-11-01 про накладення адміністративного стягнення.
Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із ч.1 ст.13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих рад у галузі земельних відносин на території міст належить надання земельних ділянок у користування з земель комунальної власності, а також передача земельних ділянок у власність громадянам та юридичним особам.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Тобто, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.1 ст.124 вказаного нормативно-правового акту передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
За змістом с.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом; цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Як свідчать матеріали справи, 15.01.2003р. між Дружківською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди землі.
За змістом вказаного договору орендодавець на підставі рішення №4/5-34 від 19.12.2002р. Дружківської міської ради передав, а орендар набув право на оренду земельної ділянки площею 0,0054 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1411700000:00:007:0017).
Відповідно до п.2.2 договору від 15.01.2003р. останній було укладено строком на п’ять років, починаючи з дати його реєстрації. При цьому, як свідчить відмітка, наявна на останній сторінці зазначеного договору, його було зареєстровано у Дружківському відділі земельних ресурсів 15.01.2003р. за №147.
Згідно із п.2.2 договору від 15.01.2003р. при закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.
За приписами п.34 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 144 Конституції України, ст.59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Як встановлено судом, за результатами розгляду звернення №01-1154-30 від 20.02.2008р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Дружківською міською радою було прийнято рішення №5/21-40 від 27.02.2008р., яким відповідачу відмовлено у подовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки під торговим павільйоном по АДРЕСА_1.
Тобто, строк дії спірного правочину закінчився 15.01.2008р. та продовжений сторонами не був.
Вказані обставини також підтверджуються поясненнями позивача №16-2019-01 від 07.04.2011р. щодо відсутності на теперішній час орендних відносин між Дружківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
Відповідачем, всупереч вимог ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України зазначені вище факти будь-яким чином не спростовані.
Відповідно до приписів ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельних ділянок – це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Таким чином, враховуючи зміст ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, приймаючи до уваги матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства, судом встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,0054 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, зайнята та використовується відповідачем самовільно.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено імперативне правило, відповідно до якого самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.
Згідно із ч.3 ст.212 вказаного Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Таким чином, враховуючи, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, вимоги прокурора про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту під розміщення торгівельного павільйону земельну ділянку загальною площею 0,0054 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, привести земельну ділянку в придатний для використання стан, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов Краматорського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дружківської міської ради, м.Дружківка до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дружківка, задовольнити повністю.
Зобов’язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту під розміщення торгівельного павільйону земельну ділянку загальною площею 0,0054 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, привести земельну ділянку в придатний для використання стан.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1, банківські реквізити невідомі) на користь Державного бюджету України державне мито в сумі 85 грн. 00 коп.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1, банківські реквізити невідомі) на користь Державного бюджету України (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, отримувач: УДК у Київському районі м.Донецька, код бюджетної класифікації 22050003) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236 грн. 00 коп.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 16.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Любченко М.О.
Повне рішення складено 23.05.2011р.