ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13.04.11 р. Справа № 9/44
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.
При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТЕ УКРАЇНА”, м. Артемівськ
до відповідача Фізичної особи–підприємця ОСОБА_2, м. Краматорськ
про стягнення заборгованості у розмірі 7 213грн.00коп.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: не з’явився;
від відповідача: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ФОРТЕ УКРАЇНА”, м. Артемівськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Фізичної особи–підприємця ОСОБА_2, м. Краматорськ, про стягнення заборгованості у розмірі 7 213грн.00коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки меблів на експозицію №255 від 01.08.2009р., рахунки-фактури №00000002534 від 07.09.2009р., №00000002608 від 15.09.2009р., видаткові накладні №2490 від 07.09.2009р., №2571 від 15.09.2009р.
Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з’явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8981791 Фізична особа–підприємець ОСОБА_2, м. Краматорськ станом на 03.03.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована як фізична особа – підприємець.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередньому судовому засіданні, господарський суд встановив:
01.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ФОРТЕ УКРАЇНА”, м. Артемівськ та Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2, м. Краматорськ укладений договір поставки меблів на експозицію №255, відповідно з яким постачальник (позивач) зобов’язується поставити меблі на експозицію, а покупець (відповідач) зобов’язується організувати торгівельну площу, прийняти та виставити меблі на експозицію у відповідності з запропонованими експозиціями постачальника та оплатити товар на умовах, вказаних у договорі (п.1.1 договору).
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.
Експозиція – це меблі, виставлені на торгівельних площах покупця згідно з зразками експозиції постачальника у кількості та асортименті згідно замовлення покупця (п.1.4 договору).
В розпорядженні суду відсутнє наведене вище замовлення, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.
Пунктом 1.7 договору передбачено, зокрема, що обов’язок постачальника щодо передачі товару вважається виконаним: при виборці товару – у момент передання товару покупцю на складі постачальника.
За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 7 213грн.00коп., що підтверджує видатковими накладними №2490 від 07.09.2009р., №2571 від 15.09.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Належність видаткової накладної №2490 від 07.09.2009р. до предмету спору перевірена судом.
Наразі, видаткова накладна №2571 від 15.09.2009р. не містить посилання на договір поставки меблів на експозицію №255 від 01.08.2009р., проте суд вважає, що поставка продукції за наведеною накладною відбувалась на підставі договору поставки меблів на експозицію №255 від 01.08.2009р., оскільки у судовому засіданні 23.03.2011р. представник позивача зазначив, що інших правовідносин, крім як за договором поставки меблів на експозицію №255 від 01.08.2009р., між сторонами не існує (протокол судового засідання від 23.03.2011р.). Доказів зворотного не представлено, судом не встановлено.
Таким чином, фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом з боку відповідача на зазначених накладних в графі „Получил(а)” та печаткою відповідача, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.
Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
На сплату продукції, отриманої за наявними у справі накладними, позивачем на адресу відповідача виставлені рахунки-фактури №00000002534 від 07.09.2009р., №00000002608 від 15.09.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Докази направлення вказаних рахунків на адресу відповідача в матеріалах справи відсутні, проте суд вважає, що зазначені рахунки-фактури надані відповідачу разом із товаром, отриманим відповідно до видаткових накладних №2490 від 07.09.2009р., №2571 від 15.09.2009р., оскільки зазначені накладні містять посилання на рахунки-фактури №00000002534 від 07.09.2009р., №00000002608 від 15.09.2009р. Будь-яких претензій відповідача щодо неотримання наведених рахунків не надходило.
Відповідно до п.2.1 договору, покупець оплачує товар за цінами, вказаними у прайс-листі до даного договору, який є його невід’ємною частиною, з відстроченням платежу 90 днів.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару за видатковою накладною №2490 від 07.09.2009р. є 06.12.2009р. та за видатковою накладною №2571 від 15.09.2009р. є 14.12.2009р.
За твердженням позивача, відповідач, всупереч вимогам закону та договору, вартість отриманого товару не оплатив, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 7 213грн.00коп. за договором поставки меблів на експозицію №255 від 01.08.2009р.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 7 213грн.00коп.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 7 213грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТЕ УКРАЇНА”, м. Артемівськ щодо стягнення заборгованості в розмірі 7 213грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, ст.ст.509, 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТЕ УКРАЇНА”, м. Артемівськ до відповідача, Фізичної особи–підприємця ОСОБА_2, м. Краматорськ, про стягнення заборгованості у розмірі 7 213грн.00коп. – задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи–підприємця ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1, 84323, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРТЕ УКРАЇНА” (за адресою: вул. П. Лумумби, б.95, м. Артемівськ, Донецька область, 84500, р/р 26001190703910 в Артемівському відділені ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, код ЄДРПОУ 31279561) суму заборгованості в розмірі 7 213грн.00коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 13.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Марченко О.А.
Повне рішення складено 18.04.2011р.