ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
18.05.11 р. Справа № 10/46пн
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ”, м.Шахтарськ, ЄДРПОУ 30721174
до відповідача: Шахтарської міської ради Донецької області, м.Шахтарськ, ЄДРПОУ 04053074
про визнання права власності
Головуючий суддя Любченко М.О.
Суддя Макарова Ю.В.
Суддя Довгалюк В.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1– по дов.
ОСОБА_2– по дов.
від відповідача: не з’явився
В засіданні суду брали участь:
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ”, м.Шахтарськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням уточнень б/н від 22.03.2011р.) до відповідача, Шахтарської міської ради Донецької області, м.Шахтарськ про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно – цех по виготовленню гранітної плити (літера Л) площею 2473,2 кв.м. та будівлю прес-фільтру (літера Н) площею 219 кв.м, що розташовані за аресою: 86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Леніна, 85.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права користування земельною ділянкою, на якій Товариством з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ” проведено будівництво цеху по виготовленню гранітної плити та будівлі прес-фільтру, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб.
Відповідач у поясненнях без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду Донецької області 11.04.2011р., зазначив, що при будівництві спірних об’єктів відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо порядку оформлення вчинення таких дій. Клопотанням №02-22/1296 від 08.04.2011р. відповідач розгляд справи просив здійснити без участі представника Шахтарської міської ради Донецької області.
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Рішенням №242 від 15.06.2005р. Шахтарської міської ради Донецької області Товариству з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ” було дозволено виконати реконструкцію будівель та споруд колишньої нафтобази під промислові та господарські спорудження (перша черга) та будівництво виробничих цехів (друга черга) на земельній ділянці у м.Шахтарську по вул.Леніна, 85.
Пунктом 2.3 вказаного рішення позивача було, зокрема, зобов’язано оформити документи на земельну ділянку згідно чинного законодавства.
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення між позивачем та відповідачем орендних відносин) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі”.
В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Як встановлено судом, 07.08.2006р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки.
За змістом п.п.1, 2 вказаного договору Шахтарська міська рада Донецької області надала, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ” прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 111965 кв.м, яка знаходиться у м.Шахтарську по вул.Леніна, 85.
Виходячи зі змісту п.15 договору оренди землі від 07.08.2006р. земельна ділянка була передана у користування позивачу для функціонування виробничо-промислового комплексу.
Відповідно до акту приймання-передачі від 05.09.2006р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування вказану вище земельну ділянку.
З метою погодження проведення реконструкції спірного майна відповідачем було отримано наступні документи уповноважених органів та служб:
- лист №688 від 28.08.2006р. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області;
- екологічний висновок №04-3518 від 14.06.2007р. Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області;
- висновок (технічні умови) №476 від 18.09.2007р. відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності м.Шахтарськ Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Донецькій області;
- висновок №1 від 17.01.2008р. на проект будівництва Шахтарської міської санітарно-епідеміологічної станції;
- висновок №40 від 26.02.2008р. відділу архітектури і містобудування Управління капітального будівництва та архітектури Шахтарської міської ради.
Відповідно до п.п.а, ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
За приписами ч.2 ст.24 Закону України „Про планування і забудову територій” замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користування земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2, 17 ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Виходячи зі змісту позовної заяви, письмових пояснень відповідача без номеру та дати, які надійшли на адресу господарського суду Донецької області 11.04.2011р., без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт на наданій в оренду земельній ділянці площею 111965 кв.м по вул.Леніна, 85 Товариством з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ” було проведено будівництво цеху по виготовленню гранітної плити та будівлі прес-фільтру.
За результатами технічної інвентаризації Комунальним підприємством „Шахтарське бюро технічної інвентаризації” складено технічні паспорти, в яких відображено конструктивні елементи та технічні характеристики збудованого позивачем майна.
За змістом листа №299 від 14.04.2011р. Комунального підприємства „Шахтарське бюро технічної інвентаризації” спірні об’єкти є нерухомим майном.
Приймаючи до уваги відсутність у позивача дозволу на проведення будівництва спірних об’єктів, враховуючи зміст ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій”, суд дійшов висновку, що цех по виготовленню гранітної плити та будівля прес-фільтру є самочинним будівництвом.
Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.
За змістом ч.ч.3, 5 вказаної статті право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.
При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з’ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об’єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.
Як встановлено судом, позивач з моменту укладання договору оренди від 07.08.2006р. та до цього часу є користувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: м.Шахтарськ, вул.Леніна, 85.
Одночасно, до матеріалів справи не надано яких-небудь доказів порушення позивачем прав та законних інтересів інших осіб при здійсненні повноважень користувача відповідної земельної ділянки на підставі договору оренди від 07.08.2006р., в тому числі, при проведенні будівельних робіт.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності звернень Шахтарської міської ради Донецької області до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва Товариством з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ”.
Крім того, згідно з наданими до матеріалів справи технічними висновками, які складено Акціонерним товариством закритого типу Територіальний проектний інститут „Донбасцивільпроект” (ліцензія серії АВ №314395) всі несучі конструкції цеху по виготовленню гранітної плити, будівлі прес-фільтру знаходяться в нормальному стані, що забезпечують їх подальшу безпечну експлуатацію без будь-яких обмежень.
При цьому, за змістом актів перевірки дотримання санітарного законодавства від 30.03.2011р. Шахтарської міської санітарно-епідеміологічної станції вказані об’єкти відповідають санітарним умовам та можуть функціонувати за умови дотримання вимог Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.
Одночасно, листами №818 від 07.04.2011р., №819 від 07.04.2011р. відділ з питань наглядово-профілактичної діяльності м.Шахтарська Головного управління МНС України в Донецькій області повідомив позивача про те, що в цілому експлуатація будівель цеху по виготовленню гранітної плити, будівлі прес-фільтру Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ”, які розташовані на території заводу за адресою: м.Шахтарськ, вул.Леніна, 85, можлива при суворому дотриманні вимог нормативних актів з питань пожежної безпеки.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з того, що згідно із ліцензією серії АВ №314395 Акціонерному товариству закритого типу Територіальний проектний інститут „Донбасцивільпроект” надано право здійснювати технічний огляд і оцінку стану будівельних конструкцій будівель, споруд та інженерних мереж, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при проведенні будівництва спірних об’єктів нерухомого майна, а акти перевірки дотримання санітарного законодавства від 30.03.2011р., листи №818 від 07.04.2011р., №819 від 07.04.2011р. уповноважених органів, як доказ дотримання позивачем санітарних та протипожежних умов.
За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.
Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.
За висновками суду, виходячи зі змісту ч.ч.3, 5 ст.376 Цивільного кодексу України, звернення до суду з вимогами про визнання права власності визнано законодавцем як єдиний можливий спосіб узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист вже наявного у особи права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч.5 ст.11 цього Кодексу, та направлено на захист майнових, охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ”.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірні об’єкти збудовано на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, відсутність будь-яких доказів порушення прав інших осіб, а також враховуючи, що технічний стан нерухомості забезпечує її подальшу безпечну експлуатацію, позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно – цех по виготовленню гранітної плити (літера Л) площею 2473,2 кв.м. та будівлю прес-фільтру (літера Н) площею 219 кв.м, що розташовані за аресою: 86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Леніна, 85, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ”, м.Шахтарськ до Шахтарської міської ради Донецької області, м.Шахтарськ задовольнити повністю.
Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Камнеобробний завод „ОМФАЛ”, м.Шахтарськ на нерухоме майно – цех по виготовленню гранітної плити (літера Л) площею 2473,2 кв.м. та будівлю прес-фільтру (літера Н) площею 219 кв.м, що розташовані за аресою: 86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул.Леніна, 85.
У судовому засіданні 18.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Головуючий суддя Любченко М.О.
Суддя Макарова Ю.В.
Суддя Довгалюк В.О.
Повне рішення складено 23.05.2011р.