ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2011 року Справа № 6/513-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шуби І.К. (доповідача),
суддів: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.,
при секретарі судового засідання: Заболотна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства „Придніпровська залізниця”
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. у справі №6/513-10
за позовом приватного підприємства „ВТБ Лізинг Україна”, м.Київ
до відповідача державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 101 566 741грн. 30коп.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, провідний юрист, довіреність №25/2011 від 10.01.2011р.
ОСОБА_2, представник, довіреність №27/2011 від 10.01.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_3, начальник відділу судових спорів, довіреність №15 від 01.01.2011р.
ОСОБА_4, начальник фінансово –економічного відділу, довіреність №695 від 23.02.2011р.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2010 року приватне підприємство „ВТБ Лізинг Україна” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з урахуванням уточнення позовних вимог про стягнення з державного підприємства „Придніпровська залізниця” загальної заборгованості по договорам фінансового лізингу укладеного між сторонами, у розмірі 101 566 741грн. 30коп., з яких: 88 627 225грн. 94коп. основного боргу, 8 049 130грн. 67коп. пені, 711 476грн. 52коп. - 3% річних та 4 178 908грн. 17коп. втрат від інфляції.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. по справі №6/513-10 (суддя Коваленко О.О.), яке оформлене відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 28.02.2011р., позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна" основний борг на загальну суму 88 627 255грн. 94коп.; пеню на загальну суму 8 049 130грн. 67коп.; 3% річних на загальну суму 711 476грн. 52коп.; втрати від інфляції на загальну суму 4 178 908грн. 17коп.; витрати зі сплати державного мита у розмірі 25 500грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.
Рішення мотивоване тим, що між сторонами по справі було укладено договори фінансового лізингу які є типовими, ідентичними за змістом і відрізняються лише предметами лізингу, їх вартістю, розміром лізингових платежів; відповідач зобов’язувався здійснювати оплату лізингових платежів згідно графіків, з урахуванням змін нарахування платежів, які є невід’ємними частинами договорів. Відповідно до умов договорів відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі, щомісячно згідно графіку лізингових платежів. Відповідачем не виконані умови договорів фінансового лізингу щодо сплати боргу, прострочення відповідачем грошового зобов’язання спричинило обов’язок сплати суми боргу з урахуванням штрафних санкцій.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. у справі №6/513-10.
В апеляційній скарзі відповідач, вважаючи рішення таким, що не відповідає встановленим по справі обставинам, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року по справі №6/513-10 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю, посилаючись на: порушення судом об’єднання в одній позовній заяві кілька вимог та неправильний розрахунок валютного корегування, пені трьох відсотків річних та інфляційних втрат по лізинговим договорам, укладеним між сторонами по справі.
Розпорядженням секретаря судової палати від 21 березня 2011р. по справі №6/513-10 призначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Шуба І.К. (доповідач), судді Кузнецова ІЛ., Сизько І.А.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 року апеляційну скаргу відповідача, прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 13.05.2011 року.
В судовому засіданні 13.05.2011р. від представників позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу. Представники відповідача не заперечували проти заявленого клопотання. Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила: долучити до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. по справі №6/513-10 залишити без змін, посилаючись на те, що підставою виникнення позовних вимог по даній справі є невиконання відповідачем своїх зобов’язань за типовими та майже однаковими договорами, тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції при відкритті провадження по справі №6/513-10 про порушення законодавства щодо об’єднання позовних вимог, спростовується статтею 58 Господарського процесуального кодексу України, також позивач у відзиві наголошує, що відповідач не погоджується з сумою позову, вважає її такою, що розрахована неправильно, але ніяких власних розрахунків позивачу та суду не надав.
13.05.2011р. від представника відповідача на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору у зв’язку з досконалим та повним вивченням матеріалів справи.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.05.2011р. по справі №6/513-10 розгляд справи було продовжено до 07.06.2011р. та відкладено розгляд справи на 19.05.2011р.
В судовому засіданні 19 травня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, яка складена в повному обсязі 23 травня 2011 року.
Заслухавши доповідь головуючого судді –доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга державного підприємства „Придніпровська залізниця” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
По справі встановлено, що на протязі 2007 року між приватним підприємством „ВТБ Лізинг Україна” - лізингодавцем та державним підприємством „Придніпровська залізниця” –лізингоодержуваченм було укладено 21 договір фінансового лізингу, зі строком дії до виконання сторонами всіх зобов’язань, передбачених договорами, та зі строком фінансового лізингу 7 років (84 лізингових періодів), а саме:
- договір фінансового лізингу № 05-ФЛ від 04.06.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 19-ФЛ/ПР/П-071609/НЮ від 18.06.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 20-ФЛ/ПР/П-071611/НЮ від 18.06.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 21-ФЛ/ПР/П-071610/НЮ від 18.06.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 22-ФЛ/ПР/П-071612/НЮ від 18.06.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 89-ФЛ ПР/Т-071764/НЮ від 02.07.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 104-ФЛ №ПР/Т-072318/НЮ від 16.08.2007р.,
- договір фінансового лізингу № 111-ФЛ ПР/П-072568/НЮ від 12.09.2007р.,
- договір фінансового лізингу № 112-ФЛ ПР/Е-072926/НЮ від 22.10.2007р.,
- договір фінансового лізингу № 115-ФЛ ПР/Ш-072712/НЮ від 24.09.2007р.,
- договір фінансового лізингу № 116-ФЛ ПР/П-072798/НЮ від 03.10.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 117-ФЛ ПР/П-072567/НЮ від 12.09.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 118-ФЛ Пр/П-073278/НЮ від 03.12.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 119-ФЛ ПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 120-ФЛ Пр/П-072855/НЮ від 09.10.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 121-ФЛ ПР/Ш-072715/НЮ від 25.09.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 231-ФЛ ПР/Е-072662/НЮ від 19.09.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 246-ФЛ ПР/Ш-07214/НЮ від 25.09.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 252-ФЛ/ПР/Ш-072713/НЮ від 25.09.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 258-ФЛ ПР/Л-073362/НЮ від 11.12.2007 р.,
- договір фінансового лізингу № 264-ФЛ/ПР/Ш-0734-04/НЮ від 17.12.2007 р.
Договори, які були укладені між позивачем та відповідачем, є типовими та ідентичними за змістом, відрізняються предметами лізингу, їх вартістю, розміром лізингових платежів. Відповідно до умов вищезазначених договорів, вони набувають чинності з моменту підписання сторонами.
Оплату за користування майном, яке є предметом лізингу, відповідач зобов'язувався здійснювати згідно графіків нарахування платежів, які є невід’ємними частинами договорів.
На виконання умов вищенаведених договорів відповідачеві було передано в тимчасове платне володіння предмети лізингу, що підтверджується актами приймання –передачі. Сторони вносили зміни до вказаних договорів, шляхом підписання додаткових угод та підписували фактичні графіки лізингових платежів, які також є невід’ємними частинами договорів.
Відповідач проводив внесення лізингових платежів несвоєчасно та не в повному обсязі, з порушенням строків, передбачених договорами, додатковими угодами та графіками лізингових платежів, в результаті утворилась заборгованість на загальну суму 101 566 741грн. 30коп., з яких: 88 627 225грн. 94коп. основного боргу, 8 049 130грн. 67коп. пені, 711 476грн. 52коп. 3% річних та 4 178 908грн. 17коп. втрат від інфляції, а саме:
- по договору №05-ФЛ від 04.06.2007р. основний борг у розмірі 8 795 524грн. 66коп., пеню у розмірі 168 162грн. 77коп., 3% річних у розмірі 72 330грн. 66коп., втрати від інфляції у розмірі 430 460грн. 34коп.;
- по договору №19-ФЛ/ПР/П-071609/НЮ від 18.06.2007р. основний борг у розмірі 1 945 049грн. 89коп., пеню у розмірі 206 025грн. 06коп., 3% річних у розмірі 16 646грн. 95коп., втрати від інфляції у розмірі 97 762грн. 05коп.;
- по договору №20-ФЛ/ПР/П-071611/НЮ від 18.06.2007р. основний борг у розмірі 1 025 086грн. 07коп., пеню у розмірі 108 491грн. 25 грн., 3% річних у розмірі 8 777грн. 12коп., втрати від інфляції у розмірі 51 536грн. 90коп.;
- по договору №21-ФЛ/ПР/П-071610/НЮ від 18.06.2007р. основний борг у розмірі 5 360 528грн. 32коп., пеню у розмірі 567 461грн. 07коп., 3% річних у розмірі 45 893грн. 37коп., втрати від інфляції у розмірі 269 465грн. 51коп.,
- по договору №22-ФЛ/ПР/П-071612/НЮ від 18.06.2007р. основний борг у розмірі 1 100 069грн. 37коп., пеню у розмірі 116 430грн. 92коп., 3% річних у розмірі 9 419грн. 01коп., втрати від інфляції у розмірі 55 305грн. 89коп.;
- по договору №89-ФЛ ПР/Т-071764/НЮ від 02.07.2007р. основний борг у розмірі 8 623 607грн. 96коп., пеню у розмірі 833 191грн. 86коп., 3% річних у розмірі 67 404грн. 94коп., втрати від інфляції у розмірі 397 167грн. 68коп.;
- по договору №104-ФЛ №ПР/Т-072318/НЮ від 16.08.2007р. основний борг у розмірі 21 742 478грн. 40коп., пеню у розмірі 2 106 307грн. 67коп., 3% річних у розмірі 169 625грн. 45коп., втрати від інфляції у розмірі 996 770грн. 45 коп.;
- по договору №111-ФЛ ПР/П-072568/НЮ від 12.09.2007р. основний борг у розмірі 2 427 377грн. 52коп., пеню у розмірі 257 510грн. 63коп., 3% річних у розмірі 20 756грн. 70коп., втрати від інфляції у розмірі 121 951грн. 18 коп.;
- по договору №112-ФЛ ПР/Е-072926/НЮ від 22.10.2007р. основний борг у розмірі 698 294грн. 40коп., пеню у розмірі 67 783грн. 61коп., 3% річних у розмірі 5 441грн. 91коп., втрати від інфляції у розмірі 31 998грн. 28коп.;
- по договору №115-ФЛ ПР/Ш-072712/НЮ від 24.09.2007р. основний борг у розмірі 4 723 839грн. 48коп., пеню у розмірі 460 174грн. 30коп., 3% річних у розмірі 37 074грн. 46коп., втрати від інфляції у розмірі 218 568грн. 63коп.;
- по договору №116-ФЛ ПР/П-072798/НЮ від 03.10.2007р. основний борг у розмірі 513 820грн. 48коп., пеню у розмірі 67 314грн. 51коп., 3% річних у розмірі 4 027грн. 11коп., втрати від інфляції у розмірі 25 770грн. 32коп.;
- по договору №117-ФЛ ПР/П-072567/НЮ від 12.09.2007р. основний борг у розмірі 1 915 200грн. 05коп., пеню у розмірі 193 201грн. 22коп., 3% річних у розмірі 16 824грн. 08коп., втрати від інфляції у розмірі 96 616грн. 82коп.;
- по договору №118-ФЛ Пр/П-073278/НЮ від 03.12.2007р. основний борг у розмірі 1 916 567грн. 56коп., пеню у розмірі 203 297грн. 85коп., 3% річних у розмірі 16 390грн. 18коп., втрати від інфляції у розмірі 96 294грн. 50коп.;
- по договору №119-ФЛ ПР/Е-072663/НЮ від 19.09.2007р. основний борг у розмірі 2 983 554грн. 19коп., пеню у розмірі 289 203грн. 72коп., 3% річних у розмірі 23 275грн. 46коп., втрати від інфляції у розмірі 137 686грн. 55коп.;
- по договору №120-ФЛ Пр/П-072855/НЮ від 09.10.2007р. основний борг у розмірі 2 427 793грн. 77коп., пеню у розмірі 257 514грн. 87коп., 3% річних у розмірі 20 762грн. 25коп., втрати від інфляції у розмірі 121 977грн. 70коп.;
- по договору №121-ФЛ ПР/Ш-072715/НЮ від 25.09.2007р. основний борг у розмірі 1 640 424грн. 93коп., пеню у розмірі 158 789грн. 78коп., 3% річних у розмірі 12 806грн. 09коп., втрати від інфляції у розмірі 75 233грн. 39коп.;
- по договору №231-ФЛ ПР/Е-072662/НЮ від 19.09.2007р. основний борг у розмірі 1 336 620грн. 09коп., пеню у розмірі 129 917грн. 16коп., 3% річних у розмірі 10 405грн. 16коп., втрати від інфляції у розмірі 61 203грн. 14коп.;
- по договору №246-ФЛ ПР/Ш-07214/НЮ від 25.09.2007р. основний борг у розмірі 1 977 875грн. 29коп., пеню у розмірі 191 428грн. 68коп., 3% річних у розмірі 15 441грн. 87коп., втрати від інфляції у розмірі 90 441грн. 87коп.;
- по договору №252-ФЛ/ПР/Ш-072713/НЮ від 25.09.2007р. основний борг у розмірі 1 072 437грн. 89коп., пеню у розмірі 103 905грн. 13коп., 3% річних у розмірі 8 366грн. 85коп., втрати від інфляції у розмірі 49 168грн. 96коп.;
- по договору №258-ФЛ ПР/Л-073362/НЮ від 11.12.2007р. основний борг у розмірі 5 951 365грн. 11коп., пеню у розмірі 550 674грн. 75коп., 3% річних у розмірі 48 279грн. 80коп., втрати від інфляції у розмірі 274 477грн. 37коп.;
- по договору №264-ФЛ/ПР/Ш-0734-04/НЮ від 17.12.2007р. основний борг у розмірі 10 449 710грн. 51коп., пеню у розмірі 1 012 343грн. 86коп., 3% річних у розмірі 81 527грн. 10коп., втрати від інфляції у розмірі 479 050грн. 64коп.
Відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Умовами укладених договорів сторони погодили ціну та порядок розрахунків, а саме: пунктами 3.2., 3.4.(3.3.) договорів встановлена вартість кожного з предметів лізингу, а також встановлено, що загальна ціна договорів визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які є додатками до договорів, величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів і розраховується згідно з пунктами 1.6., 1.7., 1.8., 1.9. договорів, графік нарахування платежів розраховується виходячи з винагороди лізингодавця, визначеної сторонами у розмірі 17% річних на залишкову вартість предмета лізингу з врахуванням авансових платежів
Згідно з п.п. 3.7.(3.6), 3.11.(3.10) договорів, лізингові платежі, що надійшли від лізингоодержувача зараховуються лізингодавцем у наступному порядку: 1) в рахунок оплати прострочених лізингових платежів; 2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів. Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.
Пунктами 1.8., 1.9., 3.4.(3.3), 3.7.(3.6), 3.11(3.10) договорів, передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно, виходячи з підписаного сторонами фактичного графіку лізингових платежів, який є невід’ємною частиною цього договору, не пізніше 20 (25) числа поточного місяця, сплачувати лізингові платежі скориговані на коефіцієнт коригування (К); коефіцієнт коригування –розрахункова величина, одержана з відношення: К= "Курс2" / "Курс1", де "Курс1" - курс, встановлений Національним Банком України для одного долара США на дату підписання договору; "Курс2" - курс, встановлений Національним Банком України для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.
Враховуючи, умови договорів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що коефіцієнт коригування не є складовою лізингового платежу, а є порядком (способом) оплати такого лізингового платежу, умовами договорів фінансового лізингу сторонами було погоджено специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані відповідачем на час здійснення відповідних розрахунків.
Так, до складу лізингових платежів включені, зокрема, відсотки за користування позиковими коштами по договору позики № 2-В від 16.04.2007р., який залучений до матеріалів справи.
Згідно вимог статті 524 Цивільного кодексу України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України –гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.
Відповідно до частин 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно –правовим актом.
Положення договорів фінансового лізингу та графіки сплати лізингових платежів повністю відповідають вимогам наведених вище норм чинного законодавства, оскільки визначають розмір лізингових платежів в гривнях та передбачають, що платежі мають сплачуватись в гривнях.
Вимогами частин 1, 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь –якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Сторонами при укладенні договорів фінансового лізингу у момент їх укладення було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, серед яких ціна та порядок розрахунків, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав такі умови погодженими сторонами під час підписання вказаних договорів, відповідач не надав будь –яких доказів, щодо недостовірності розрахунку заборгованості, який наданий суду позивачем.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання; сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Сторони домовились, що за невиконання або неналежне виконання умов договорів, вони несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п. 9.1. договорів).
Якщо лізингоодержувач порушує передбачені договорами терміни перерахування лізингових платежів та інших сум, що підлягають сплаті згідно графіків лізингових платежів до відповідних договорів, то на суму простроченої заборгованості лізингодавець має право нараховувати пеню починаючи з наступного дня з дати настання терміну виконання зобов'язань, встановленого договорами, у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості (п. 9.2. Договорів).
Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.
Господарським судом Дніпропетровської області правомірно було визначено розрахунок пені за період з 21.11.2009р. по 21.10.2010р., згідно статті 258 Цивільного кодексу України відповідно до вимог якої, про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог господарський суд Дніпропетровської області прийшов до вірного висновку, відповідаючого вимогам вищенаведених норм права, про необхідність задоволення позову, стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості з лізингових платежів за вищенаведеними договорами, що становить 101 566 741грн. 30коп., з яких: 88 627 225грн. 94коп. основного боргу, 8 049 130грн. 67коп. пені, 711 476грн. 52 коп. 3% річних та 4 178 908грн. 17коп. втрат від інфляції.
Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем вимог статтей 58, 63 Господарського процесуального кодексу України та статті 11 Цивільного кодексу України при об’єднанні в одній позовній заяві вимог по двадцяти одному договору фінансового лізингу, що залишилось поза увагою господарського суду Дніпропетровської області, відповідно до вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України не є підставою для скасування рішення, так як це не призвело до прийняття неправильного рішення.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про неможливість застосування суттєвих умов договору в зв’язку із невідповідністю їх змісту нормам чинного законодавства, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, так як зустрічні вимоги щодо недійсності окремих умов договорів відповідачем не були заявлені, позивачем умови укладених між сторонами договорів, були виконані.
Твердження відповідача щодо неправильного розрахунку суми боргу позивачем, який суд першої інстанції вважав обґрунтованими, є безпідставними, так як свої заперечення проти порядку розрахунку суми позову відповідач господарському суду не надав, як і не надав доказів щодо розміру індексу інфляції у жовтні 2010р., зміна цієї величини може бути підставою для звернення до суду із заявою в порядку, передбаченому розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування або зміни оскарженого рішення немає.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу державного підприємства „Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011р. у справі №6/513-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: І.К. Шуба
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.А. Сизько