Справа № 22ц-1458/2006 р.                 Головуючий у 1-й інстанції Андрощук В.В.

Категорія 36                                          Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

РІШЕННЯ Іменем України

30 серпня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л., при секретарі Гапєєвій Т.В., за участю:

-  позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за  апеляційною   скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 травня 2006 року

за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2005 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на своє утримання в розмірі 500 грн. щомісячно.

Позивачка зазначала, що з жовтня 1982 р. по серпень 2005 р. проживала з відповідачем однією сім'єю. Під час спільного проживання з відповідачем вона стала непрацездатною, їй встановлена безстроково 2 група інвалідності. Отримувана нею пенсія становить 358 грн. 70 коп., а вона несе великі витрати на придбання ліків, консультації та профілактичне лікування. Відповідач є працездатним та може надавати їй матеріальну допомогу.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 травня 2006 р. стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 200 грн. щомісячно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. На думку апелянта, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання, суд виходив з того, що сторони тривалий час проживали однією сім'єю, під час спільного проживання позивачка стала непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.

Між тим, з таким висновком не можна погодитися в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, з 27 квітня 2001 р. позивачка є інвалідом другої групи (а.с.3), отримує пенсію в розмірі 358 грн. 70 коп.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 75 СК України не можна вважати ОСОБА_1 такою, що потребує матеріальної допомоги, оскільки її пенсія забезпечує їй прожитковий мінімум, встановлений з 1 квітня 2006 р. в розмірі 359 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу позивачці, з 2003 р. постійне місце проживання ОСОБА_3 в Німеччині (а.с. 12), з якою не укладено договору про надання правової допомоги по цивільним справам.

Більш того, у позивачки є повнолітній, працездатний син, до якого вона може пред'явити такі ж вимоги.

Враховуючи викладене, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 25 травня 2006 р. скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.