Справа 22ц-1463/2006 року                           Головуючий по 1 інстанції   ЩербінаС.В.

Категорія 5                                                   Доповідач апеляційної інстанції Мурлигіна О.Я.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2006 року                                                                            м. Миколаїв

Колегія суддів   судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миклаївської області

в складі:

головуючого                                           Славгородської Н.П.,

суддів                                                      Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання     Гапєєвій Т.В., за участю :

представника позивачки                          ОСОБА_1,

відповідача                                              ОСОБА_2,

його представника                                   ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2006 року

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2005 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Вона зазначала, що з 1991 по 2005 рік перебувала у шлюбі з відповідачем. До шлюбу вона мала на праві приватної власності частину будинку АДРЕСА_2, яка на підставі договору дарування від 22 жовтня 1996 року на її користь, збільшилася до 2/3.

15 вересня 2000 року вона разом з власником іншої частки будинку продали будинок за 5500 грн., внаслідок чого вона отримала 3666 грн. за свою частку.

17 липня 2000 року за 2000 грн., гроші отримані від продажу її майна була придбана спірна квартира. Однак в договорі купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрованим на товарній біржі, покупцем вказаний колишній її чоловік. Оскільки майно було придбано за її особисті кошти відповідачка просила визнати за нею право власності на всю квартиру.

В жовтні 2005 року позивачка уточнила позовні вимоги. Вона просила визнати вказаний договір недійсним в частині покупця, та визнати покупцем її, посилаючись на те, що квартира куплена за її гроші та для неї.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення, а справу повернути на новий розгляд. Апелянт посилається на те, що висновки суду щодо придбання квартири суперечать обставинам справи.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивачка посилається на дотримання судом вимог матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що спірна квартира була придбана за гроші, отримані внаслідок продажу майна позивачки. Але, позивачка пропустила строк позовної давності, оскільки вона знала про спірний договір з моменту його укладення.

Однак, з такими висновками погодитися не можна.

Так, із матеріалів справи, а саме, пояснень сторін, свідоцтва про розірвання шлюбу, копії рішення суду та договору купівлі - продажу спірної квартири вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 16 листопада 1991 року по 12 січня 2005 року. 13 липня 2000 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, зареєструвавши договір на Товарній Біржі «Нерухомість Центр». Вказаний договір визнано дійсним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2005 року, яке набрало законної сили (а.с. 11,12,14).

Так як майно сторонами придбане в період шлюбу, воно виходячи з вимог ст. ст. 22,28 КпШС України, що діяли на час придбання майна, та вимог ст.ст. 60, 70 СК України що діють на час розгляду спору, є спільною сумісною власністю. Тому, кожна із сторін має право на рівні частки у спірному майні.

Виходячи з цього, позивачка має право власності не на всю квартиру, а лише на 1/2 її частину. Оскільки сторони знаходилися у шлюбі до 2005 року, а спір з приводу квартири виник після розірвання шлюбу, строк позовної давності слід обчислювати з цього часу, коли позивачка дізналася про порушення своїх прав.

На вказані обставини, суд уваги не звернув, та давши неправильну оцінку зібраним по справі доказам щодо джерела придбання квартири, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 слід задовольнити частково та на підставі ст.ст. 60,70 СК України визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. В задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу вказаної квартири, укладеного ОСОБА_2 та ОСОБА_5 -відмовити.

При цьому, посилання позивачки на те, що квартира придбана за рахунок коштів від продажу її частини будинку є безпідставними.

Зокрема, придбання спірної квартири не співпадає в часі з продажем особистого приватного майна позивачки, оскільки будинок, частина якого належала позивачці, продано 15 вересня 2000 року (а.с), а спірна квартира придбана раніше -13 липня 2000 року.

Пояснення позивачки про отримання ще до продажу своєї частини будинку приблизно 1500 -1700 грн. завдатку та придбання спірної квартири за ці гроші, не можуть бути взяті до уваги. По - перше, письмових доказів отримання ОСОБА_2 грошей від покупців будинку та передачу останньою цих грошей ОСОБА_2 на придбання квартири не має. По - друге, не має доказів того, що саме за гроші позивачки відповідач придбав спірне житло.

Що стосується посилань позивачки на придбання квартири для неї, то вони суперечать доказам по справі. Так, в матеріалах справи відсутня довіреність видана ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2, як необхідна умова для придбання квартири відповідачем на ім'я позивачки.

Керуючись ст.ст.309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 травня 2006 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог про визнання частково недійсним договору купівлі -продажу вказаної квартири, укладеного 17 липня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.