ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2011 року                                                                                 Справа №  2/92

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Джихур О.В. (доповідач) 

суддів: Виноградник О.М., Головка В.Г.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос”, с. Губівка Компаніївського району Кіровоградської області

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2011 року у справі № 2/92

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос”, с. Губівка Компаніївського району Кіровоградської області

до Приватного підприємства “Губівське”, с. Губівка Компаніївського району Кіровоградської області

про зобов’язання повернути 106,26т озимого жита вартістю 154077 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2011 року (суддя Деревінська Л.В.) в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” про зобов’язання повернути 106,26 т озимого жита вартістю 154077 грн. відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано ненаданням позивачем суду достатніх доказів в підтвердження факту передачі відповідачу 69 га посівів озимого жита, які належать позивачу.

Не погодившись з вказаним рішенням ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” Мироненко В.В. оскаржує його на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права, недоведеністю судом обставин справи, які господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Скаржник стверджує, що в результаті виконання договору позики від 15 березня 2000 року та додаткового договору від 15 лютого 2002 року до договору позики від 15 березня 2000 року, які були укладені між уповноваженою особою від співвласників майна ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” в особі директора ОСОБА_4, договору купівлі –продажу від 15 лютого 2002 року укладеного між Приватним підприємством “Губівське” в особі ОСОБА_4 та співвласниками майна в особі ОСОБА_3 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” втратило 625 га посіві озимої пшениці та 69 га посіві озимого жита, оскільки вказане незавершене виробництво незаконно перейшло до Приватного підприємства “Губівське”. Зазначає, що укладаючи договір позики та додаткову угоду до нього співвласники майна не надавали ОСОБА_3 відповідних повноважень, в той час як всупереч положенням статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос”  ОСОБА_4 перевищив свої службові повноваження уклавши угоду на суму більш ніж 2000 грн. Скаржник вважає, що в результаті незаконних дій ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказані вище угоди є нікчемними, тому Приватне підприємство “Губівське” неправомірно набуло 625 га посіві озимої пшениці та 69 га посіві озимого жита. Наголошує на тому, що суд безпідставно відмовив скаржнику в задоволенні клопотання про витребування договору позики, додаткової угоди до нього, договору купівлі –продажу від 15 лютого 2002 року, інших документів, що підтверджували повноваження ОСОБА_3

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду від 04 березня 2011 року, витребувати з Компаніївського районного суду Кіровоградської області оригінали договорів позики від 15 березня 2000 року, додаткової угоди від 15 березня 2002 року, договору купівлі –продажу від 15 лютого 2002 року та інших документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_3

11 травня 2011 року від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні, яке призначено на 17 травня 2011 року.

Судова колегія вказане клопотання не задовольнила, оскільки ліквідатор вдруге не з’являється в судове засідання. 19 квітня 2011 року розгляд справи вже відкладався у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін.

Крім того, відсутня можливість відкладення розгляду справи, тому що строк розгляду апеляційної скарги закінчується 29 травня 2011 року.

Представник відповідача в судові засідання не з’явився, відзив на апеляційну скаргу не надав.

З врахуванням викладеного, судова колегія розглядає справу за наявними матеріалами згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

15 березня 2000 року між уповноваженою особою від співвласників майна  ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” (позичальник) в особі директора ОСОБА_4 був укладений договір позики майна на суму 315347 грн. Відповідно до п.1.1. цього договору позичальник приймає у власність майна, визначене родовими ознаками, список якого наводиться у акті приймання-передачі, що є додатком до договору. Вказаного додатку до договору від 15 березня 2000 року позивачем не подано в зв’язку з його відсутністю.

15 лютого 2002 року між тими ж сторонами був укладений додатковий договір  договору позики від 15 березня 2000 року. Згідно договору позики ОСОБА_3   передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” прийняло в позику незавершене виробництво на суму 86496,6 грн., а саме : пшениці озимої - 495 га; жита озимого - 20 га; зябу - 917 га; соняшника - 20 га; гречки- 10 га; ячменю- 105 га.

Згідно з додатковим договором від 15 лютого 2002 року до договору позики від  15 березня 2000 року позивач передав із позики уповноваженій особі ОСОБА_3  незавершене виробництво в т.ч. пшениці озимої - 1120 га; жита озимого - 89 га; ячменю - 100 га.

На думку позивача, останній отримав  у позику одну кількість, а повернув з позики відповідно до додаткового договору іншу кількість іншого майна. В результаті виконання додаткового договору від 15 лютого 2002 року, договору позики від 15 березня 2000 року в Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” виявилася нестача майна, що їй належить, а саме 625 га посівів озимої пшениці та 69 га посівів озимого жита.

15 лютого 2002 року це майно, на думку позивача, було продано Приватному підприємству “Губівське” згідно договору купівлі-продажу від 15 лютого 2002 року, укладеного між співвласниками майна в особі ОСОБА_3 та Приватним підприємством “Губівське” в особі ОСОБА_4

В результаті виконання цих договорів майно, що належало Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос”, а саме 625 га посівів озимої пшениці та 69 га посівів озимого жита, перейшло у власність Приватного підприємства “Губівське”.

Позивач вважає, що підписавши додатковий договір до договору позики на суму 86496,96 грн., директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” ОСОБА_4 перевищив свої повноваження, передбачені статутом і Законом України “Про господарські товариства”, оскільки згідно п.13.5.3 Статуту зі змінами та доповненннями директор має право укладати будь-які угоди на суму, що не перевищують 2000 грн.. Крім того, додатковий договір до договору позики суперечить вимогам закону, зокрема, ст.62 Закону України “Про господарські товариства” оскільки уповноваженій особі ОСОБА_3 не всі співвласники майна давали довіреності на укладання такого договору. Таким чином, додатковий договір до договору  позики підписаний ОСОБА_3, який не мав повноважень на його підписання.

15 лютого 2002 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу майна, що знаходиться в спільній частковій власності, на суму 315347 грн. з Приватним підприємством “Губівське”, власником і засновником якого є ОСОБА_4, і який підписав договір від імені Приватного підприємства “Губівське”. Тобто, на думку позивача, засіяні Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” посіви озимої пшениці в кількості 625 га та озимого жита в кількості 69 га, які були власністю позивача, перейшли від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” до ОСОБА_3, і в той же день перейшли у власність Приватного підприємства “Губівське”.

Посилаючись на приписи ст.ст.57 ч.1, 225 Цивільного кодексу УРСР, позивач стверджує, що ОСОБА_4, який підписав договір купівлі –продажу майна від імені Приватного підприємства “Губівське”, знав про те, що ні співвласники майна, ні ОСОБА_3 не є власниками 625 га озимого жита. Підписуючи ці договори, ОСОБА_4 діяв умисно, у власних інтересах.

Позивач зазначає, що додатковий договір від 15 лютого 2002 року до договору позики від 15 березня 2000 року і договір продажу майна, що знаходиться в спільній частковій власності, підписаний ОСОБА_3 та ОСОБА_4 15 лютого 2002 року в частині передачі Приватному підприємству “Губівське” 69 га озимого жита є нікчемним, у зв’язку з чим Приватне підприємство “Губівське” зобов’язано повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” озиме жито безпідставно набуте за нікчемними договорами.

Посилаючись на висновок спеціаліста від 13 грудня 2010 року № В-1274 Кіровоградської регіональної торгово –промислової палати позивач вказує, що одна тона жита становить 1450 грн. і оцінює загальну вартість озимого жита в кількості 106, 26 тн в сумі 154 077 грн.

Відповідно до вимог п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли до набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вірно зазначив господарський суд договір позики від 15 березня 2000 року та додатковий договір від 15 лютого 2002 року до договору позики від 15 березня 2000 року укладені та виконані до набрання чинності Цивільним кодексом              України –до 01 квітня 2004 року, тому відсутні підстави для застосування при оцінки спірних договорів положень ст.215 Цивільного кодексу України в частині визнання таких правочинів нікчемними.

Недійсними у встановленому законом порядку спірні договори не визнавались.

Щодо перевищення колишнім директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” ОСОБА_4 повноважень при укладенні додаткового договору від 15 березня 2002 року судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що це не підтверджується фактичними обставинами справи.

Згідно п.13.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос” (в редакції змін та доповнень від 08 вересня 2000 року) до компетенції зборів учасників Товариства належить затвердження договорів (угод) укладених на суму, що перевищує 2000 грн.

Директор товариства має право укладати будь –які угоди та інші юридичні акти на суму, що не перевищує 2000 грн. (п.13.5.3 Статуту).

Згідно п.13.5.1 Статуту обмеження директора у розпорядженні майном повинні встановлюватись зборами учасників.

Матеріали справи свідчать, що учасники Товариства на зборах не встановлювали будь-яких обмежень директора у розпорядженні майном, тому він мав право розпоряджатись майном Товариства.

Оскільки предметом договору позики було саме майно, то слід вважати, що обмеження встановлені у п.13.2 ж Статуту не стосується розпорядження майном Товариства.

Що стосується твердження позивача стосовно наявності умислу в діях директора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос”, то ця обставина всупереч приписам ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем належними доказами не доведена.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України.

При цьому позивач посилається саме на безпідставність отримання відповідачем від співвласників майна згідно договору купівлі-продажу від 15 лютого 2002 року, в т.ч. 69 га  посівів озимого жита, які вважає своєю власністю.

Разом з тим, зобов’язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за обов’язкової відсутності правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Укладений між співвласниками майна та Приватним підприємством “Губівське” договір купівлі-продажу майна від 15 лютого 2002 року, який в судовому порядку недійсним не визнавався, є безпосередньою підставою в розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення цивільних прав та обов’язків.

Отже не підлягає задоволенню вимога позивача, щодо зобов’язання відповідача повернути спірне майно.

Суд першої інстанції правомірно врахував приписи п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо застосування позовної давності до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом і застосував правила про позовну давність, встановлені Цивільним кодексом України.

Клопотання скаржника про витребування з Компаніївського районного суду Кіровоградської області оригіналів договорів позики від 15 березня 2000 року, купівлі –продажу майна від 15 лютого 2002 року, додаткового договору від 15 березня 2002 року, актів прийому –передачі, документів, що підтверджують повноваження ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, оскільки вказані документи витребувалися господарським судом.

Судова колегія зазначає, що позивач відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Отже, обов’язок по наданню необхідних для вирішення спору документів покладається на позивача.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 березня 2011 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.103 -105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04 березня 2011 року у справі № 2/92 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Золотий Колос”, с. Губівка Компаніївського району Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           О.В.Джихур

Суддя                                                                                  О.М. Виноградник     

Суддя                                                                                  В.Г. Головко

(Дата підписання постанови в повному обсязі  20.05.11р.)