Справа № 2- 1851/09р.
РІШЕННЯ
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
15 червня 2009р. м. Житомир
БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА
У складі: Головуючого - судді Шелепи А.А., з участю: секретаря с/з ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 в своїх інтересах та в
інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі у листопаді 2008 року звернулися до суду з вищезгаданим позовом, в якому зазначили, що в результаті ДТП, яка сталася 09.03.2008 року з вини відповідача, всі позивачі отримали тілесні ушкодження та тривалий час вимушені були лікуватися. Крім того, внаслідок пригоди автомобіль, в якому вони перебували, став непридатним для подальшої експлуатації. Власник цього автомобіля ОСОБА_3 отримала від страхової компанії страхове відшкодування повної вартості цього автомобіля, однак залишилися невідшкодованими затрати по встановленню газового обладнання у сумі 2780, 00 грн., витрати по технічному обслуговуванню автомобіля та додатковому обладнанню його у сумі 626, 00 грн., витрати по евакуації пошкодженого автомобіля у сумі 670, 00 грн.. Крім того, оскільки автомобіль брався у кредит за час користування кредитом позивачкою ОСОБА_3 було сплачено 5526, 43 грн., за отримання довідки про це вона сплатила 25, 00 грн.. Під час попереднього слідства та при розгляді кримінальної справи позивачі витрачали кошти на проїзд з м. Житомира до м. Коростеня: позивачем ОСОБА_2 - 299, 01 грн. (з них 269, 97 грн. оплата за паливо); позивачкою ОСОБА_3 - 55, 04 грн.; позивачем ОСОБА_5 - 27, 52 грн., позивакою ОСОБА_4 - 27, 52 грн.
Вищезгадані кошти позивачі просили стягнути на відшкодування заподіяних їм матеріальних збитків. Крім того, просили стягнути на користь кожного з них по 10000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачі свої позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Відповідач позов фактично не визнав, рахував, що вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області його вже засуджено за фактом вищезгаданої пригоди зі стягненням моральної шкоди. Просив також врахувати те, що він також являється інвалідом 3-ї групи та має доходів лише 600, 00 грн. на місяць з пенсії по інвалідності.
В судовому засіданні було встановлено наступне. Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_6 було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до 2 років обмеження волі за те, що він 09.03.2008 року близько 18-00 години керуючи автомобілем ВАЗ 2103 д.н. 84-065 ВВ на автодорозі Виступович-Могилів-Подільський, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння поблизу с Лісівщина Коростенського району Житомирської області порушив правила дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2.
Внаслідок вищезгаданої пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_1 неповнолітній ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня важкості.
У вищезгаданому автомобілі, крім неповнолітнього і водія знаходилися також позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Всі вони отримали тілесні ушкодження.
Спірні правовідносини регулюються ст. 1166, 1167, 1187, 1193 ЦК України.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Згідно ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров’я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Частиною 4 ст. 1199 ЦК України передбачено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Власником автомобіля НОМЕР_1 являється позивачка ОСОБА_3, яка має право на відшкодування заподіяних їй пошкодженням цього автомобіля збитків в повному обсязі, а також на відшкодування вимушених додаткових витрат, пов’язаних з вищезгаданим автомобілем.
Після пригоди даний автомобіль визнано таким, що не підлягає подальшій експлуатації. З урахуванням того, що останній було придбано у кредит та застраховано, то позивачка отримала від страхового товариства страхове відшкодування повної його вартості. Однак, в це відшкодування не увійшло додаткове обладнання, яке було встановлено на цей автомобіль.
З урахуванням наведених норм Закону, вбачаються підстави для стягнення з відповідача на користь позивачів матеріальної шкоди, якої вони зазнали внаслідок вищезгаданої ДТП, а саме на користь: ОСОБА_3 стягнути 9709, 99 грн., що включає в себе: 670, 00 витрат на транспортування пошкодженого автомобіля, 626, 00 грн. витрат на встановлення додаткового обладнання, 2780, 00 грн. витрат на встановлення додаткового обладнання газовою установкою, яка була пошкоджена при ДТП, 55, 04 грн. витрат на проїзд, 5526, 43 грн. на відшкодування витрат за користування кредитом на автомобіль та 25, 00 грн., за отримання довідки про виплачений кредит, 27, 52 грн. витрат за проїзд доньки ОСОБА_4.
На користь позивача ОСОБА_2 підлягають до стягнення витрати за проїзд у сумі 29, 04 грн., які підтверджені документально, крім витрат на закупівлю бензину, оскільки такі витрати не можна пов’язати з витратами на проїзд саме на суд чи до слідчих органів.
На користь позивача ОСОБА_5 підлягають до стягнення витрати за проїзд у сумі 27, 52 грн.
В частині стягнення на користь позивачки ОСОБА_3 396, 00 грн. в рахунок відшкодування витрат по технічному огляду автомобіля, суд відмовляє у задоволенні позову, оскільки такі витрати відносяться до експлуатаційних та відшкодуванню не підлягають.
Що стосується стягнення на користь позивачів моральної шкоди, то в цій частині їх вимоги підлягають до часткового задоволення. При вирішенні питання про розмір морального відшкодування сум. враховує той факт, що вже сама подія ДТП призводить до негативних змін в житті особи. В даному ж випадку позивачі отримали ще й тілесні ушкодження. Після пригоди нормальний ритм життя позивачів суттєво змінився. Вони докладали додаткових зусиль для організації свого життя. Вимушені були неодноразово їздити до слідчого та на судові засідання. Разом тим; розмір морального відшкодування ними завищено. Справедливим та достатнім для відшкодування на користь позивачів суд вважає розмір у 1000, 00 грн. для позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Для ОСОБА_3 суд визначає таке відшкодування у сумі 1500, 00 грн. оскільки вона одночасно діє в інтересах доньки ОСОБА_4, яка за рішенням суду визнана недієздатною. Підстав для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_4 немає з огляду на те, що вона є недієздатною, а відшкодування моральної немайнової шкоди передбачає усвідомлення такої особою, яка її зазнає.
Одночасно із задоволення позову в основній його частині на користь позивачів підлягають до стягнення понесені ними витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ. Так, на користь позивача ОСОБА_2. слід стягнути з відповідача 59, 50 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 37, 50 грн. на відшкодування витрат на ІТЗ.
Керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1192 ЦК України; ст. ст. 8, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 9709, 99 грн. в рахунок відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди та 1500, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 29, 04 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди; 1000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також 59, 50 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та 37, 50 грн. на відшкодування витрат на ІТЗ.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 27, 52 грн. в рахунок відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди; а також 1000, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 54, 59 грн. державного мита та 500, 00 грн. витрат на ІЗТ.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі протягом 10 днів, з дня виготовлення мотивованого рішення, заяви про його оскарження та подальшої подачі апеляційної скарги, протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.