АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Міцней В. Ф.
суддів: Половінкіної Н.Ю., Ружила О.А.
секретаря: Злого В.П.
за участю: представника позивачів –ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
та його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовами ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_1, та ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2011 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Вказував на те, що 19 серпня 2010 року ОСОБА_2, керуючи в стані алкогольного сп’яніння моторолером „НЕРО-49” у с.Динівці Новоселицького району Чернівецької області і виїжджаючи з прилеглої території магазина „Міраж” на вулицю Головну, не дав дорогу його автомобілю „Пежо-205”, реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався по цій вулиці, внаслідок чого сталося зіткнення вказаних транспортних засобів. В результаті зіткнення пошкоджено його автомобіль, чим завдано матеріальної шкоди в розмірі 12320 грн 79 коп.
Окрім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі –ДТП) йому завдано моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв’язку з пошкодженням його автомобіля.
Моральних страждань зазнала також його вагітна дружина –ОСОБА_5, яка під час ДТП знаходилася в автомобілі в якості пасажира.
Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в розмірі 12320 грн 79 коп та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди. Посилалася на те, що 19 серпня 2010 року, коли сталася ДТП, вона знаходилася в автомобілі „Пежо-205”, яким керував її чоловік ОСОБА_4 Внаслідок ДТП, вона, будучи вагітною, зазнала моральні переживання, тому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 5000 грн моральної шкоди.
Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 грудня 2010 року позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 об’єднані в одне провадження.
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 12320 грн матеріальної шкоди, 1000 грн моральної шкоди та 1293 грн судових витрат і витрат на оплату послуг експерта. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1000 грн та 370 грн судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити, а саме зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди з 12230 грн до 7774 грн 78 коп та виключити з рішення вказівку про стягнення витрат на оплату послуг експерта в розмірі 800 грн.
Посилається на порушення судом норм процесуального права.
Вважає, що розмір відшкодування матеріальної шкоди підлягає зменшенню, оскільки відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи матеріальний збиток, завданий позивачу ОСОБА_4, становить 7774 грн 78 коп.
На думку апелянта, витрати, пов’язані з проведенням приватним підприємцем за заявою позивача оцінки пошкодженого автомобіля, не відносяться до судових витрат.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги.
Представник позивачів апеляційну скаргу не визнав, вважає, що рішення суду є законним, обґрунтованим і підстав для його скасування немає.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат і витрат на оплату послуг експерта підлягає зміні, а в решті –залишенню без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 серпня 2010 року ОСОБА_2, керуючи в стані алкогольного сп’яніння моторолером „НЕРО-49” і порушуючи п.п. 10.1., 10.2. Правил дорожнього руху, виїхав з прилеглої території магазина „Міраж” на вулицю Головну у с. Динівці Новоселицького району Чернівецької області, не переконавшись при цьому, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого сталося зіткнення моторолера з автомобілем „Пежо-205” під керуванням ОСОБА_4 В результаті зіткнення автомобілю ОСОБА_4 завдані механічні пошкодження.
Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Постановою судді Новоселицького районного суду Чернівецької області від 13 вересня 2010 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2600 грн (а.с.58).
Згідно звіту № 2010-318 про оцінку автомобіля від 26 серпня 2010 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Пежо-205”, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 12320 грн 79 коп (а.с.8-24).
Як вбачається з цього звіту вартість матеріального збитку визначена відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі-Методика).
Таким чином, суд першої інстанції з урахуванням наведених обставин дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 12320 грн.
Апелянт, посилаючись на звіт експерта від 3 квітня 2011 року № 42-224, вважає, що розмір відшкодування матеріальної шкоди підлягає зменшенню з 12320 грн до 7774 грн 78 коп.
Колегія суддів вважає, що ці доводи апелянта є необґрунтованими, виходячи з наступного.
У звіті експерта від 3 квітня 2011 року № 42-224 (а.с.117-128) зазначено, що вартість матеріального збитку автомобіля „Пежо-205”, реєстраційний номер НОМЕР_1, дорівнює його середній ринковій вартості, тобто 7774 грн 78 коп (а.с.117-128).
Однак за змістом п.п.2.4., 8.1. Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі -КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
У відповідності до п.8.2. Методики вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов:
а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість;
б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ.
При цьому визначається ринкова вартість КТЗ на території України (п.7.2. Методики).
Як вбачається із звіту № 2010-318 про оцінку автомобіля від 26 серпня 2010 року, ринкова вартість автомобіля позивача ОСОБА_4 на момент пошкодження становила 30131 грн 58 коп та є більшою ніж вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу - 27536 грн 46 коп (а.с.11-14).
У звіті експерта від 3 квітня 2011 року № 42-224 зазначена середня ринкова вартість автомобіля „Пежо-205”, реєстраційний номер НОМЕР_1, на території республіки Чехія –7774 грн 78 коп (а.с.128), хоча в ухвалі суду про призначення судової товарознавчої експертизи ставилося питання про визначення ринкової вартості та відновлювального ремонту цього автомобіля на території України (а.с.115).
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відхилено як доказ звіт експерта від 3 квітня 2011 року № 42-224.
Разом з тим, судом першої інстанції при розподілі судових витрат неправильно визначено розмір судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Так, задовольняючи частково позовну вимогу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд стягнув з відповідача на їх користь по 250 грн в рахунок відшкодування понесених ними витрат по сплаті судового збору, а також стягнув з відповідача на користь ОСОБА_5 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Проте згідно з п. 1 „д” ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” розмір судового збору із позовних заяв немайнового характеру становить 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 8 грн 50 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів” (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2009 року № 825) передбачено, що у справі з розгляду позовної заяви немайнового характеру витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи оплачуються в розмірі 37 грн.
Як вбачається з квитанцій про сплату судових витрат, ОСОБА_4 сплачено на 241,5 грн більше цих витрат, ніж це встановлено законодавством (а.с. 1-2), а ОСОБА_5 –на 324,5 грн більше (а.с. 44-45), що у відповідності до ст.83 ЦПК України є підставою для повернення їм за ухвалою суду зайво внесених сум, а не для їх стягнення з відповідача на користь позивачів у з зв’язку із задоволенням позовних вимог.
Окрім того, суд стягнув з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 витрати в розмірі 800 грн, пов’язані з проведенням суб’єктом оціночної діяльності за замовленням позивача оцінки пошкодженого автомобіля.
Проте у відповідності до п.4 ч.2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов’язані з проведенням судових експертиз.
Таким чином, розмір стягнутих з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 судових витрат і витрат на оплату послуг експерта слід зменшити до 251 грн 70 коп (1293,20-241,5-800=251,7), а розмір стягнутих з відповідача на користь позивачки ОСОБА_5 судових витрат слід зменшити до 45 грн 50 коп (370-324,5=45,5).
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат і витрат на оплату послуг експерта у відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні, а в решті –залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 88, 307, 309, 314 ЦПК України колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2011 року змінити.
Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судових витрат і витрат на оплату послуг експерта з 1293 грн 20 коп до 251 грн 70 коп.
Зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судових витрат з 370 грн до 45 грн 50 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: