Черкаський районний суд Черкаської області    

                            Справа № 2-а-2477/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у порядку ст. 183-2 КАС України)

          26 квітня 2011 року суддя Черкаського районного суду Черкаської області Іваненко І. В., розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі про зобов’язання вчинити певні дії та визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом  про перерахунок призначеної державної та додаткової пенсій, виплата якої передбачена ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»до управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він являється інвалідом III групи та постраждалим внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії. Указує, що отримує основну  та додаткову пенсію, передбачену ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте вважає, що розміри призначеної та виплачуваної йому пенсії не відповідають розмірам, передбаченим цим законом, а на його вимогу привести їх у відповідність з вимогами зазначеного закону відповідач відповів відмовою.

          Позивач просить суд визнати дії відповідача щодо виплати йому основної та додаткової пенсії з 22 травня 2008 року у розмірі меншому, ніж встановлено законом, незаконними; зобов’язати відповідача здійснити з 22 травня 2008 року перерахунок його пенсії згідно з вимогами закону.

          Відповідач позовні вимоги не визнав, направивши до суду письмові заперечення, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»від 03 січня 2002 року № 1, розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проводиться, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., а в подальшому розмір таких пенсій збільшувався постановами Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року № 894, від 27 грудня 2005 року  № 1293, від 28 травня 2008 року № 530, від 16 липня 2008 року № 654 та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»             № 107-VI від 28 грудня 2007 року, у відповідності з якими нараховуються та виплачуються пенсії позивачам. Вимогу позивача про перерахунок виплачуваних йому пенсій, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, вважає безпідставною, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, який визначений Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»в розмірі прожиткового мінімуму, визначений законом для осіб, які втратили працездатність, згідно даного Закону може застосовуватись тільки при визначенні розміру пенсій, передбачених цим Законом, а отримувані позивачами пенсії до них не відносяться. Крім цього, заявляють про пропуск позивачем шестимісячного строку давності на звернення до суду, й на цій підставі також просять відмовити у позові.

          Дослідивши матеріали справи, суддя встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

          Встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Черкаському районі і отримує основну та додаткову пенсію, передбачену Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особа, віднесена до першої категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Він також являється інвалідом третьої групи.

          Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

          Відповідно до частини 4 ст. 54  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до першої категорії та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по третій групі інвалідності  шести мінімальних пенсій за віком.

          Відповідно до ст. 50 цього ж закону особам, віднесеним до першої категорії, зокрема інвалідам III групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за віком, виплата якої згідно зі ст. 53 зазначеного закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи доходу.

          Указані положення Закону були викладені у новій редакції відповідно до Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28 грудня 2007 року. Однак Конституційний суд України своїм рішенням від 22 травня 2008 року визнав неконституційною указану нову редакцію ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно  зі ст. 28 Закону України від 09 липня 2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Розрахунок пенсії позивача проведено відповідачем виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»розміру, який складає 19 грн. 91 коп. з подальшим збільшенням

          Позивач вважає, що при розрахунку виплачуваних йому пенсій передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню  підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, виходив з того, що обчислення указаних пенсій повинно проводитись з розміру 19 грн. 91 коп., визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»з подальшим збільшенням. При цьому послався на положення ст. 54  ЗУ  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якого порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Застосування до спірних відносин статті 28 ЗУ  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на його думку, суперечить вимогам ч. 3 зазначеної статті, згідно з якою мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

          Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року  «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положенням статей 50, 54  Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком, звузивши таким чином існуючі права позивача, що  суперечить ст. 22 Конституції України, де вказано, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом. Відповідно до положень статті 46 Конституції України було прийнято ОСОБА_2 України «Про прожитковий мінімум»№ 966-ХІУ від 15 липня 1999 року. ОСОБА_2 дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційних гарантій громадян на достатній життєвий рівень. Частиною другою статті 1 цього Закону встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, а саме: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; та осіб, які втратили працездатність. Статтею другою цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

          Відповідно до положень статті 147 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, зокрема: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

          Статтею 152 Конституції України врегульовано процедурне питання, відповідно до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, відповідно до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

          Крім того, державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що, витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

          Виходячи з цього, а також із загальних засад пріоритетності положень Конституції України про права і свободи людини і громадянина та законів над підзаконними нормативно-правовими актами, вирішуючи даний спір, суд приходить до висновку, що при розрахунку пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Положення частини 3 ст. 28  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для  застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком ) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті цього закону, мінімального розміру пенсії за віком.

          Суд у вирішені справи також керується статтею 8 КАС України,  відповідно до якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який проголошує, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики та рішень Європейського Суду з прав людини. Суд також вважає необхідним керуватися положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-ІV, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконувати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, та зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України. Так, статтею 17 цього Закону встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

          Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання неправомірною відмови відповідача провести перерахунок отримуваних ним пенсій у відповідності з вимогами ст. ст. 50, 54 Закону України  «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, з точки зору матеріального права.

Втім, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суддя вважає, що, оскільки закони та підзаконні нормативно-правові акти публікуються у пресі, кожна особа, за наявності бажання, може мати доступ до цієї інформації. Позов позивачем заявлений до суду 22 березня 2011 року. Тому суддя вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк давності звернення до суду щодо вимог відносно періоду до 22 вересня 2010 року, й, оскільки інша сторона наполягає на застосуванні строку давності, суддя вважає, що відносно цих вимог він має бути застосованим і ця частина вимог має бути залишена без розгляду. Поважних причин для відновлення цього строку позивачем не наведено, й суддя їх не вбачає.

          Тож суддя вважає, що позов на підставі ч. 2 ст. 99, ст. 100 КАС України може бути задоволеним лише за 22 вересня 2010 року.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 99, 100, 158-163, 183-2 КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги щодо періоду часу до 22 вересня 2010 року залишити без розгляду.

          Адміністративний позов задовольнити.

          Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області щодо виплати ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії з 22 вересня 2010 року у розмірі меншому, ніж встановлено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», незаконними.

          Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області провести перерахунок основної та додаткової пенсій ОСОБА_1 відповідно до вимог             ст. ст. 50, 54  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції до внесення змін Законом України № 107-VІ від 28 грудня 2007 року) та вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, застосувавши при її обрахунку розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в Законі України «Про Державний бюджет України»на відповідний період року, з 22 вересня 2010 року.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Рішення приймається судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження, є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Суддя:ОСОБА_3