Справа N 22ц -1323/ 2006 р.                 Головуючий 1 інстанції Чернієнко С.А.

Категорія 5                                             Доповідач апеляційної інстанції Мурлигіна О.Я.

УХВАЛА ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

16 серпня 2006 року                                                                       м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Славгородської Н.П.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,

з участю:

відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 червня 2006 року

за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання право власності на майно та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва на право власності на спадщину недійсним та відшкодування моральної шкоди.

Вона зазначала, що з 1963 року є власником 43/100 будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарчих споруд. На підставі рішення міськвиконкому, в 1988 році нею збудовано споруди, в тому числі сараї під літ. Л і М, які розташовані за зазначеною адресою.

Відповідачка, прийнявши спадщину на 53/100 будинку, отримала свідоцтво про право власності на частку в майні, в тому числі на 1/2 частки сараїв, чим порушила її право власності та завдала моральну шкоду.

В подальшому позивачки збільшила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на спірні споруди.

Ухвалою    Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 червня 2006 року провадження у справі зупинено до розгляду іншої цивільної справи.

В апеляційній скарзі позивачка просить ухвалу скасувати, а справу повернути до місцевого суду для розгляду по суті. На думку апелянта, ухвала суперечить вимогам процесуального права, оскільки у суду не було підстав зупиняти провадження у справі та він може розглянути спір відносно інших спірних споруд.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі, порушеної за позовом ОСОБА_2, йде спір про право власності на господарські споруди, які розташовані АДРЕСА_1. ОСОБА_2 претендує на літню кухню літ. Б, сараї літ. В, Г, Л, М, вбиральню літ. Н, прибудову літ. б, комору літ. Д, альтанку літ. Г, бані літ. Ж і 3, майстерню літ. К, колонку №5, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що споруди побудовані за її кошти.

Відповідачка ОСОБА_1 також звернулася до суду з позовом до Очаківської міської ради та ОСОБА_2 та оспорює рішення міськвиконкому від 28 червня 1988 року в частині оформлення самочинно збудованих сараїв літ. М і Л, посилаючись на те, що вказані споруди знаходяться на її земельної ділянці.

Встановивши зазначене, суд обґрунтовано, відповідно до п.4 ч.1, ст. 201 ЦПК України зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не є обґрунтованими, оскільки в межах справи, порушеної за її позовом визначається статут спірних будівель під літ. Л і М. Більш того, підстави позову ОСОБА_2 про визнання право власності на сараї літ. М.Л. тотожні підставам позову відносно інших споруд.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.