Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

13 квітня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

                                 Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                     Апеляційного суду Хмельницької області

          в складі : головуючого –судді Харчука В.М.

   суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.

   при секретарі Жищинській І.М., Сусловій А.М.

                              з участю: представника позивача –ОСОБА_1

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22а –1706   за   апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації в Хмельницькій області на рішення Дунаєвецького районного суду від 17 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації в Хмельницькій області про визнання незаконними дій та зобов’язання до перерахунку та виплати одноразової щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації учаснику ЧАЕС.

Заслухавши доповідача,  пояснення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

                                                              в с т а н о в и л а:

          В липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації в Хмельницькій області про визнання незаконними дій та зобов’язання до перерахунку та виплати одноразової щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації учаснику ЧАЕС. В обгрунтування вимог ОСОБА_2 вказував, що він з 19.10.2006 року визнаний інвалідом 2-ої групи внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до першої категорії учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС . Згідно ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, однак відповідач у 2006 році виплатив йому одноразову допомогу в сумі 284 грн. 40 коп., хоча на час виплати компенсації мінімальна заробітна плата складала 375 грн. відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Таким чином, з огляду на те, що до виплати йому належала сума 16 875 грн., відповідач недоплатив йому одноразову допомогу у розмірі 16 590 грн. 60 коп. Крім цього, відповідно до ст. 48 Закону  йому як інваліду 2 групи по захворюванню, що виникло внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, повинна призначатись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Відповідач нараховував і сплачував йому щорічну допомогу на оздоровлення у 2006-2009 роках у розмірі 120 грн. щорічно на підставі Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року. а тому загальна сума боргу відповідача по цій соціальній виплаті за вказаний період становить 8 567 грн. Тому позивач просив визнати дії відповідача неправомірними і зобов’язати перерахувати та виплатити йому відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції –Маринчак О.М.                                      Справа №22а- 1706

Доповідач –Кізюн О.Ю.                                                                                  Категорія № 10.3.2

катастрофи” одноразову компенсацію в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за  2006 -2009 роки з урахуванням виплачених сум.

          Рішенням Дунаєвецького районного суду від 17 серпня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації в Хмельницькій області щодо невиплати ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації як інваліду 2-ої групи Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Ухвалено стягнути з управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації в Хмельницькій області на користь ОСОБА_2 суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та одноразову компенсацію при встановленні 2-ої групи інвалідності, пов’язаної з Чорнобильською катастрофою передбачені ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 22 травня 2008 року.

          В решті позову відмовлено.

          В своїй апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації в Хмельницькій області просить рішення скасувати з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права. і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт вважає, що судом безпідставно не було враховано, що згідно ч.2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу України положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині. В якій вони не суперечать положенням Конституції України , Бюджетного кодексу України і закону про Державний бюджет України;  виходячи із реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України у 2007-2009 роках, здійснювати виплати в розмірах, які залежать від розмірів мінімальної заробітної плати, що встановлювалися на ці роки, було не можливим. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” були встановлені абсолютні розміри виплат, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

          Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

          Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як видно з матеріалів справи і ці обставини ніким не оспорюються, ОСОБА_2 є інвалідом П групи з жовтня 2006 року і віднесений до 1 категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на одноразову компенсацію та щорічну допомогу на оздоровлення.

          Згідно абзацу 3 частини першої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” одноразова компенсація інвалідам П групи внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Згідно абзацу 2 частини четвертої статті 48 цього Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам П групи  внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Дія абз.3 частини першої  та абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати були зупинені на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-ІУ „ Про Державний бюджет України на 2006 рік” та зупинені на 2007 рік згідно із п.30 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-У „ Про Державний бюджет України на 2007 рік”

Рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року положення  п.30 статті 71 Закону України  „ Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу П Закону України від 28.12.2007 року № 107-УІ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в такій редакції: „ Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”.

Ці зміни рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними, а відтак відновлено попередню редакцію ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції  України Закони та інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Наведені нормативні положення суд першої інстанції при вирішенні справи  не застосував і не з’ясував обставин, що мають значення для справи, а саме: коли відповідачем було здійснено виплату ОСОБА_2  одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення у 2006-2009 роках.

Згідно довідки, наданої управлінням праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації на запит апеляційного суду,  зі змістом якої погодився представник позивача, вбачається, що одноразову компенсацію ОСОБА_2 управління нарахувало 22.12.2006 року в сумі 284 грн. 40 коп. згідно постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Така виплата є правильною, а дії відповідача правомірними, оскільки дія абз.3 частини першої  та абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати були зупинені на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-ІУ „ Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

За даними тієї ж довідки  щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_2 було нараховано відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 120 грн. відповідно 12 червня 2007 року та 13 березня 2008 року, тобто до ухвалення Конституційним Судом рішень від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.

Наведе свідчить про те, що вимоги ОСОБА_2 про перерахунок одноразової компенсації та  щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 рік є безпідставними і в їх задоволенні слід відмовити.

Разом з тим, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів визнає неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 у 2009 році щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 120 грн. відповідно до постанови КМУ від 12.07.2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Оскільки у 2009 році в законодавчому порядку не було встановлено будь-яких обмежень щодо дії абзацу другого частини четвертої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в зв’язку з чим ОСОБА_2 мав право на отримання у 2009 році щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Оскільки відповідач виплатив ОСОБА_2 у 2009 році  щорічну допомогу на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом, тому в цій частині його позовні вимоги підлягають задоволенню.          

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207  КАС України, колегія суддів

                                                  п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації в Хмельницькій області задовольнити частково.

           Рішення Дунаєвецького районного суду від 17 серпня 2010 року скасувати.

          Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

          Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації щодо невиплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі визначеному ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

          Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької райдержадміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_2 відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік з урахуванням виплачених сум.

          В решті позову відмовити.

          Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

                                                                 Головуючий: підпис.

Судді: підписи.

          Копія відповідає оригіналу. Суддя:                                                     О.Кізюн