Справа № 22ц-982/2006 р. Головуючий у 1 -й інстанції Шаманська Н.О.
Категорія 30 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
Р І Ш Е Н Я Іменем України
09 серпня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі: головуючого - Славгородської Н.П., суддів. Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л., при секретарі Цвєтковій Ю.В., за участю:
· представника позивача Задираки Л.Л.,
· позивачки ОСОБА_1,
· представника відповідача Полєвої І.С.,
· відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 грудня 2006 року
за позовом
Державної акціонерної холдингової компанії „ Чорноморський суднобудівний
завод" (далі - ДАХК „ЧСЗ") і ОСОБА_1 до виконавчого
комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, рішення виконкому незаконним, ордеру недійсним і
виселення,
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2005 р. ДАХК „ЧСЗ" і ОСОБА_1 звернулися в суд з позовом до Миколаївської міської ради про визнання ордеру недійсним.
В травні 2005 р. позивачі уточнили свої позовні вимоги, пред'явивши позов до виконкому Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання ордеру НОМЕР_1, виданого 01 березня 2005 р. на квартиру НОМЕР_3 АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 недійсним, виселення його сім'ї з жилого приміщення і надання ордеру на вказану квартиру ОСОБА_1.
Позивачі зазначали, що спірна квартира знаходиться в будинку, який побудований ЧСЗ із статусом гуртожиток для проживання малих сімей, і ДАХК „ЧСЗ", як правонаступник ЧСЗ, має право на повторне заселення вивільнених квартир. В зв'язку зі смертю ОСОБА_4 спірна квартира вивільнилася і спільним рішенням адміністрації і профкому від 24 лютого 2005 р. була надана робітнику компанії ОСОБА_1, але виконком неправомірно відмовив в затвердженні цього рішення. Ордер на квартиру було видано черговику виконкому ОСОБА_2 на сім'ю з 4-х осіб.
В подальшому позивачі просили також визнати неправомірними дії виконкому при вирішенні питання про надання спірної квартири ОСОБА_2 та недійсним рішення виконкому НОМЕР_2 про надання йому цієї квартири.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 грудня 2006 р. позовні вимоги задоволені. Визнано неправомірними дії виконкому про відмову в надані спірної квартири ОСОБА_1, незаконним рішення виконкому НОМЕР_2 про надання квартири ОСОБА_2 та недійсним ордер на його ім'я. Зобов'язано виконком видати ордер на квартиру ОСОБА_1. Виселені ОСОБА_2, ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми з спірної квартири до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2.
В апеляційних скаргах виконком Миколаївської міської ради і ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись:
· виконком Миколаївської міської ради на те, що ДАХК „ЧСЗ" не має права приймати рішення про розподіл квартир, оскільки ЧСЗ передав житловий фонд у комунальну власність міста, також не має юридичних підстав для ведення самостійного квартирного обліку, не передає виконкому списки осіб, які перебувають на черзі, а також на законність виділення квартири ОСОБА_2.
· ОСОБА_2 на отримання ним спірної квартири з законних підстав та відсутність в матеріалах справи довідки про наявність вільних кімнат в гуртожитку, в який його виселено.
В запереченнях на апеляційні скарги ДАХК „ЧСЗ" і ОСОБА_1 посилаються на необґрунтованість доводів скарг і просять залишити їх без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 збудований в 1985 році ДП „ЧСЗ" за рахунок капітальних вкладень як гуртожиток для малих сімей, квартири в цьому будинку надавалися працівникам підприємства, а ДАХК „ЧСЗ" як правонаступник ДП „ЧСЗ" має право на повторне заселення звільнених приміщень в житловому фонді, збудованому ДП „ЧСЗ" та переданому у комунальну власність міста, а тому виконком Миколаївської міської ради неправомірно відмовив у надані працівнику ДАХК „ЧСЗ" ОСОБА_1 квартири НОМЕР_4.
Між тим, з такими висновками не можна погодитися в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок АДРЕСА_1 був збудований в 1985 році ДП „ЧСЗ" за рахунок власних капітальних вкладень як гуртожиток для проживання малих сімей (а.с. 12), який пізніше був переданий ДП „ЧСЗ" виконкому Миколаївської міської ради у комунальну власність міста і змінено його статус.
Тому у відповідності до ст. 55 ЖК України ДАХК „ЧСЗ" як правонаступник ДП „ЧСЗ" дійсно має право на заселення в першу чергу своїми робітниками, які потребують поліпшення житлових умов, звільнених квартир у вказаному будинку.
Однак, спільним рішенням адміністрації і профкому ДП „ЧСЗ" від 10 червня 1997 р. була дана згода на обмін робітнику ОСОБА_5, який проживав в квартирі НОМЕР_3 АДРЕСА_1, з ОСОБА_4, яка проживала в двокімнатній квартирі НОМЕР_5 в будинку АДРЕСА_3, з метою поліпшення житлових умов свого робітника (а.с. 13). Згідно довідки КП Миколаївського міжміського БТІ АДРЕСА_6 будинок АДРЕСА_3 з 1992 р. зареєстрований за територіальною громадою м. Миколаєва, тобто не знаходився у власності ДП „ЧСЗ".
Суд не звернув уваги на ці обставини і не дав їм належної оцінки.
Оскільки ОСОБА_4 одержала спірну квартиру не у зв'язку з трудовими відносинами з ДП „ЧСЗ", то останнє втратило право розпорядження вказаним жилим приміщенням. Тому після звільнення цієї квартири у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 вона підлягає заселенню виконкомом.
За таких обставин, виконком Миколаївської міської ради правомірно надав спірну 1-кімнатну квартиру ОСОБА_2 на склад сім'ї із 4-х осіб у порядку тимчасового поліпшення житлових умов, а в наданні цієї квартири працівнику ДАХК „ЧСЗ" ОСОБА_1. відмовив. Тому відсутні підстави для визнання ордеру недійсним та виселення сім'ї ОСОБА_2 з спірної квартири.
Враховуючи викладені обставини та у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 грудня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог Державної акціонерної холдингової компанії „Чорноморський суднобудівний завод" і ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, рішення виконкому незаконним, ордеру недійсним і виселення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.