Справа № 22а-737
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Корніюк А.П., П’єнти І.В.
при секретарі Товкан І.І.
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради про стягнення недоотриманої суми щорічної грошової допомоги,
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів,
в с т а н о в и л а :
19 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду. Він вказував, що відповідно до Закону України „Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту” набув статусу учасника бойових дій, згідно з посвідченням № 141819 від 02 березня 2000 року. Згідно з ч. 4 ст. 12 цього Закону він має право на щорічну, до 5 травня одноразову грошову допомогу в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Однак, в 2007 році її було виплачено лише в сумі 280 грн., а в 2008 році –310 грн.. В зв’язку з викладеним позивач просив стягнути з управління праці та соціального захисту населення Кам’янець-Подільської міської ради недоплачену одноразову грошову допомогу в сумі 3865 грн..
Постановою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 квітня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить постанову скасувати і постановити нову постанову якою задовольнити його позовні вимоги повністю. При цьому він посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт вказує, що виносячи рішення судом не враховані рішення Конституційного суду України від 19 грудня 2000 року і 09 липня 2007 року.
У відповідності зі ст. 1 Закону України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, справи розглянуті судами першої інстанції в порядку, визначеному КАС України і передані на розгляд юрисдикції на підставі Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 року „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами”, розглядаються судами апеляційної інстанції у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання всі особи, які беруть участь у справі не з’явилися, про день, час і
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Вдовичинський А.В. Справа № 22а-737
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 10
місце слухання справи належним чином повідомлені, в зв’язку з чим в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивачу була здійснена виплата щорічної грошової допомоги, як виплачується до 05 травня в 2007 році –280 грн., в 2008 році –310 грн. та в 2009 році –340 грн., що підтверджується довідкою відповідача № 7773/04 від 08.12.09 р., яка приєднана до матеріалів справи, поясненнями позивача.
Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. У Конституції та законах України немає норм, які встановлювали б пріоритет застосування того чи іншого закону та які регулювали б питання вирішення колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.
Відповідно до статті 147 Конституції України вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України належить до повноважень Конституційного Суду України. Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.97 N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Згідно із Законом України від 19.12.2006 N 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію норм законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" щодо розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік. Статтею 29 цього Закону установлено нові розміри виплат такої допомоги, в т.ч. учасникам бойових дій - 280 грн.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 положення статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Виплата позивачу разової грошової допомоги до 5 травня 2007 р. була фактично здійснена відповідачем до 5 травня 2007 р., при цьому виплата була здійснена в розмірі передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" який діяв на час здійснення виплати, а тому вимоги позивача щодо визнання дій відповідача щодо виплати не в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік незаконними та зобов'язати відповідача виплатити йому грошові кошти щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік у сумі 1770 грн. задоволенню не підлягають.
П.п.б ч. 1 п.20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-УІ, який вступив в дію з 01.01.08 р. було передбачено, що ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладена у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України». Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. N 183 „Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" було встановлено, що у
2008 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється учасникам бойових дій у розмірі - 310 гривень.
Отже, виплата позивачеві щорічної разової допомоги в 2008 р., яка була здійснена відповідачем фактично до 5 травня 2008 р. здійснена у розмірі, відповідно до вимог встановлених Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі №10-рп, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», у тому числі і положення пунктів, яким зупинено на 2008 роки дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги.
Однак враховуючи ту обставину, що на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства, а тому у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2008 рік відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції закону N 367-ХГУ від 25.12.98). В зв'язку з цим вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо виплати не в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2008 рік незаконними та зобов'язати відповідача виплатити йому грошові кошти щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2008 рік у сумі 2095 грн. задоволенню не підлягають.
Частиною другою статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»визначено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік. що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Станом на дату розгляду даної справи вищезазначена норма неконституційною не визнана.
Оскільки чинним на момент розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», прийнятим пізніше, передбачено здійснення виплат у іншому, ніж Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі, то застосуванню підлягають саме встановлені у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»розміри виплат.
Отже, станом на дату розгляду справи, є правомірним нарахування та виплата позивачу допомоги в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", а саме в розмірі 340 грн. як учаснику бойових дій.
Таким чином, судом не встановлено ознак неправомірності в діях відповідача, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання дії відповідача щодо виплати не в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік незаконними та зобов'язання відповідача виплатити йому грошові кошти щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік у сумі 2105 грн.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правова оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Наведені обставини правильно враховані судом першої інстанцій при розгляді даної справи.
З вказаних мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Підстав для скасування постанови суду в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись Законом України Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами, ст. ст. 199, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 13 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун