Справа № 22а-4091/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Харчука В.М.
суддів: Переверзєвої Н.І., Кізюн О.Ю.
при секретарі: Сусловій А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22 а- 4091 за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними, зобов”язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а:
В серпні 2010 року позивачка звернулась до суду і вказала, що відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 1 січня 2006 року має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, просила визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо не нарахування їй доплати до пенсії та зобов”язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 01 вересня 2009 року по 10 вересня 2010 року неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 01 вересня 2009 року по 10 вересня 2010 року включно, з врахуванням виплачених сум.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому районі на користь ОСОБА_1 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою цього ж суду від 10 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 01 вересня 2009 року залишено без розгляду.
__________________________________________________________________
Головуючий в 1 інстанції Бондарчук В.В. Справа 22а –4091
Доповідач Переверзєва Н.І. Категорія № 10.3.1
В своїй апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому рішення суду вважає незаконним, просить його скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Суд не врахував , що управління здійснює свої повноваження на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", який визначає вичерпний перелік напрямів використання коштів; не зважив на відсутність фінансування даної соціальної гарантії, як і на те, що він не є розпорядником коштів, а забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, суд не вказав , з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком здійснювати перерахунок пенсії, хоча в Україні до 01.01.2008 року не прийнято жодного нормативного акту і не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати такі надбавки до пенсії, за рахунок яких коштів , з яких джерел і в якому порядку.
Законами України про Державний бюджет на відповідні роки не передбачались видатки на виплату підвищення дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вважає, що суд не врахував відсутність будь-якого нормативного акту, який би визначав джерело коштів, порядок і органи, які мають виплачувати такі надбавки до пенсії, а також з розрахунку якого саме розміру мінімальної пенсії за віком здійснювати перерахунок.
Крім того, на думку апелянта, позивач не довів тих обставин, якими він обґрунтовував свій позов.
. Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2010 році) дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком. Починаючи з 2007 року таке підвищення до пенсії їй виплачувалось частково. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року 6-рп/2007 визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", згідно яких зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний статус дітей війни", а рішенням цього ж суду від 22.05.2008 р. 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107-ІУ.
Крім того, даним рішенням Конституційного Суду України визначено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими.
Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Частина 2 ст. 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки в 2009-2010 роках в законодавчому порядку не встановлювалося обмежень щодо зменшення відповідної соціальної виплати, тому суд правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1. про зобов'язання відповідача провести нарахування та щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за означений період.
Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування наведених вище доплат до пенсії дітям війни на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсії у вказані періоди є обґрунтованими.
Судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Ці обставини правильно враховані судом першої інстанцій при розгляді даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на час ухвалення даного судового рішення позивачці, як дитині війни, пенсія підвищувалась з порушенням вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і її порушене право підлягає відновленню .
Із вказаних вище мотивів доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис.
Судді: підписи.
Копія відповідає оригіналу: Суддя. Н.Переверзєва