Справа № 22а-4014/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.
суддів : Ніколової Б.Ю., Фанди В.П.
при секретарі: Джафаровій Т.Б.
діючи відповідно до Закону України від 02.12.2010 року № 2748-VІ «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», розглянула адміністративну справу № 22а-4014 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги,
в с т а н о в и л а :
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому. В обґрунтування своїх вимог вказував, що він відноситься до категорії дітей війни та відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячне підвищення до пенсії за віком, однак відповідач не проводить йому таку виплату. Тому просив зобов’язати відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.07.2010 р.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 серпня 2010 року позов задоволено. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.07.2010 р. включно підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Учасники процесу, які у встановленому законом порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явились і відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Граб Л.С. Справа № 22а-4014
Доповідач –Ніколова Б.Ю. Категорія №10.3.1
інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За ст. ст. 3 та 7 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону № 2195 –IV „Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року наведені положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону № 2195-IV і статтю 6 викладено в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни також визнані неконституційними, відновлена дія статті 6 Закону № 2195 –IV у попередній редакції, яка в 2009-2010 роках не змінювалась.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання доплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій і доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Не виконуючи вимог даної норми, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, є безпідставними, оскільки питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього функцій у справах цієї категорії не було предметом даного судового розгляду, а відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права на її отримання.
Посилання апелянта на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, не може бути визначений згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є безпідставними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише відповідно до зазначеного Закону і згідно наведеної норми Закону мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” застосовуються розміри мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому відхилити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова