Справа № 2-а-1804/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

          19.05.2011р. Суддя   Славутського міськрайонного суду Хмельницької області   Зеленська  В.  І. , розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсіі як особі,якій встановлено статус "дитина війни" ,

в с т а н о в и в

26.04.2011 року позивачка  звернулася в суд  з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в Славутському  районі  та  місті  Славута Хмельницької  області про визнання протиправною бездіяльності  управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута щодо невиплати щомісячного підвищення до  пенсії в  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зобов'язання здійснити  нарахування та  виплату недоплаченого щомісячного підвищення до  пенсії особі, яка має статус дитина війни, відповідно до  ст.6  Закону  “Про  соціальний захист  дітей  війни” за період з листопада 2010 року  по день припинення права на таку допомогу. В позовній заяві зазначає, що вона перебуває на обліку у відповідача як дитина війни, однак отримує підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж  встановлено Законом. У зв’язку із викладеним просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії  дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни“ з листопада 2010 року  по день припинення права на таку допомогу.

26.04.2011 року судом відкрите скорочене провадження за вимогами в межах строку звернення до суду за захистом порушеного права з 01.11.2010 року  та відповідачу надано строк для подачі заперечень проти позову.

Письмових заперечень відповідача проти позову не надійшло.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суддя вважає, що позов слід задоволити  з таких підстав.  

Відповідно до   ст.1  Закону  України  “Про соціальний  захист    дітей   війни”, дитина війни - це особа,  яка є громадянином України та  якій  на час закінчення  (2  вересня  1945 року)  Другої  світової  війни    було менше  18 років.

Судом  встановлено,  що  позивачка ОСОБА_1 народилася 13.07.1942 р , є громадянкою України,   станом на 2  вересня 1945 року їй було менше  18 років, а отже вона   має статус дитини війни, що підтверджується ксерокопією посвідчення №105281.

Згідно із ст. 6  Закону України “Про соціальний  захист дітей війни”,  дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2010-2011 році  в законодавчому порядку будь-які обмеження щодо дії ст.. 6 цього Закону не встановлювалися.

Суддею встановлено, що  управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та місті Славута хмельницької області виплачує дітям війни  підвищення до пенсії у фіксованому розмірі по 49 грн 80 коп. щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

Проте, положення постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” суперечать вимогам Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а отже не підлягають застосуванню, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами та відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України.

Критерієм обрахунку підвищення до пенсії, яке підлягає нарахуванню та виплаті дітям війни, є мінімальна пенсія за віком, розмір якої визначено статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.   

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.   

Отже, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV “Про соціальний захист дітей війни”повинен застосовуватись розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений у ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.  Іншого мінімального розміру пенсії за віком чинним законодавством не встановлено.

Вимогами  статей 3 та 7 Закону  України  “Про соціальний  захист дітей війни” передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове  забезпечення державних соціальних гарантій дітям війни здійснюється  за рахунок коштів  Державного  бюджету  України.

Відсутність бюджетного фінансування для виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону “Про соціальний  захист дітей війни”, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (  Рішення Європейського  Суду з  прав  людини у справі  "Кечко  проти України" від 18 листопада  2005 року).

Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини у  вказаному рішенні, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).

Відповідно до ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно абз.1 п. 1 Положення Про пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р № 121/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином приходжу до висновку, що оскільки держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вжили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати позивачці, тобто відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причин, то бездіяльність відповідача слід визнати протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд при вирішенні справи може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Тому порушене право позивачки слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов. Тобто, слід зобов’язати УПФ в Славутському районі та місті Славута Хмельницької області нараховувати та щомісячно виплачувати передбачене ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії позивачці –дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 01.11.2010 року і забезпечити в подальшому її виплату.

Відповідно до ст.. 256 ч. 1 абз. 9 КАС України постанову суду, винесену в порядку скороченого провадження,  слід звернути до негайного виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України в користь позивачки підлягають стягненню з державного бюджету судові витрати у виді судового збору в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 94, 158 - 160, 162 ч. 2, 163, 183-2, 256 ч. 1 КАС України,  

                                            п о с т а н о в и в.

Позов задовольнити .   

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута Хмельницької області щодо відмови в перерахунку  ОСОБА_1 підвищення до  пенсії в  розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  .

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Славутському  районі  та місті Славута Хмельницької області нарахувати   та  виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, недоплачене підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у  розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з 01 листопада 2010 року по день припинення права на таке підвищення з урахуванням вже  проведених виплат.

Постанову суду  звернути до негайного виконання.

Стягнути з державного бюджету в користь ОСОБА_1  3,40 грн  судових витрат.

Протягом 10 днів з дня отримання копії постанови сторони можуть подати апеляційну скаргу на постанову суду у Вінницький апеляційний адміністративний суду через Славутський міськрайонний суд Хмельницької області.     

Суддя