Справа №  2-а-297/11 р.

П О С Т А Н О В А

І М  Е Н Е  М     У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р.                                                                                 Летичівський районний суд                                                                                                             Хмельницької області                    

в складі:      головуючого       -    судді  Козак О.В.                                                   

                   при секретарі             -   Козка Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  смт. Летичів справу за позовом ОСОБА_1 до Ярославської сільської ради Летичівського району про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка в обґрунтування своїх вимог в позовній заяві зазначає, що 26.05.2003 року її було прийнято на посаду інженера землевпорядника Ярославської сільської ради Летичівського району. З 14.02.2007 року була прийнята головним бухгалтером вказаної сільської ради і не мала наміру звільнятись з посади. Восени 2010 року на посаду голови Ярославської сільської ради було переобрано ОСОБА_2 і 22.11.2010 року на першій сесії сільської ради її було представлено, та переобрано секретаря сільської ради. Того ж дня після сесії, голова сільської ради повідомила всіх працівників, що у зв’язку з переобранням сільського голови, секретаря сільської ради, відповідно до нових вимог потрібно звільнити, а потім прийняти на роботу всіх працівників сільської ради і здійснити відповідні записи в трудовій книжці. Разом з іншими працівниками вона написала під диктовку заяви про звільнення та прийняття на роботу. Заяву про звільнення було вказано написати з 1.11.2010 року. Після написання вказаних заяв вона продовжила працювати, оскільки не мала наміру звільнятись. Однак, 26.11.2010 року голова сільської ради повідомила, що її звільнено і вона може не виходити на роботу. Повідомлення про звільнення стало для неї шоком та сильним ударом, а враховуючи, що вона вагітна і її не можна хвилюватись, вказане призвело до погіршення стану її здоров’я і вона потрапила в лікарню, у зв’язку з чим, не змогла своєчасно звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивачки уточнила позовні вимоги і просить поновити позивачку ОСОБА_1 на роботі з 27 листопада 2010 року, стягнути з Ярославської сільської ради на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.12.2010 року по день винесення рішення судом, стягнути з відповідача також 5000грн. спричиненого морального збитку, який виразився в тому, що в наслідок стресу вона була вимушена звернутись до лікаря, який запропонував її стаціонарне лікування, так як стресовий стан викликав загрозу переривання вагітності. З 29.11.2010 року по даний час вона знаходиться на стаціонарному лікуванні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши, що звільнення ОСОБА_1 було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, згідно поданої нею власноручно написаної заяви.

           Вислухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивачка в своїй позовній заяві просила поновити строк звернення до суду, і судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, ухвалою суду від 03.02.2011 року вказаний строк поновлено.

Відповідно до п.1ч.1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що:  згідно розпорядження № 18 від 20.03.2007 року ОСОБА_3 було прийнято на роботу держслужбовця головного бухгалтера; згідно розпорядження № 56 від 22.11.2010 року голови Ярославської сільської ради ОСОБА_3О звільнено із займаної посади за згодою сторін з 27.11.2010 року, вказане також підтверджується копією трудової книжки серія АХ № 807571, виданої 21.04.2003 року, на прізвище ОСОБА_3; згідно копії свідоцтва про одруження серія 1-БВ № 084047 ОСОБА_3 26.10.2010 року уклала шлюб з ОСОБА_4 і змінила прізвище на ОСОБА_4.

Доводи позивачки щодо відсутності її згоди на звільнення підтверджуються дослідженими в судовому засіданні:

- копією заяви позивачки про звільнення, зі змісту якої вбачається, що позивачка просить звільнити її з займаної посади за згодою сторін з 01.11.2010 року, проте, як встановлено в судовому засіданні вказана заява була подана 22.11.2010 року і написана на вимогу голови сільської ради;

- копією заяви ОСОБА_3 про прийняття на роботу від 22.11.2010 року, факт подання якої представник відповідача визнала в судовому засіданні, пояснивши, що дана заява не була розглянута, оскільки, було видано розпорядження про звільнення позивачки;

- поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що працювала на посаді землевпорядника Ярославської сільської ради і разом з позивачкою 22.11.2010 року за вказівкою голови сільської ради також писала заяви про звільнення та прийняття на роботу і також була звільнена з 27.11.2010 року.

Суд приходить до висновку, що пояснення представника відповідача щодо неналежного виконання позивачкою покладених на неї обов’язків, представленні на їх підтвердження письмові докази, а також пояснення свідка ОСОБА_6 з вказаних обставин, при вирішенні даного спору на увагу не заслуговують, оскільки позивачка була звільнена за угодою сторін, а не з інших підстав.

Згідно проведеного позивачкою розрахунку її середньомісячна заробітна плата становить 1464,10грн., яка представником відповідача в судовому засіданні не оспорювалась. Середньоденна заробітна плата позивачки становить 69,72грн. ( 1464.10 грн./ 21 день).  Разом з тим, встановлено, що середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу з 01.12.2010 року по 28.04.2011року (4 місяці 28  календарних  днів) становить 7181,06 грн.  

           Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, докази, їх юридичну оцінку, суд приходить до висновку, що заявлений  позов в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, слід задоволити повністю, а в частині стягнення моральної шкоди, слід задоволити частково, враховуючи встановлені обставини заподіяння моральної шкоди позивачці, тривалість її моральних страждань та наслідки, суд зробивши свою оцінку на справедливій основі, вважає, що винагорода в розмірі 2500 грн. буде прийнятною для покриття моральної шкоди понесеної ОСОБА_7

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 36, 235, 2371 КЗпП, ст.ст. 158-163 КАС України КАС суд,

П О С Т А Н О В И В :

          Позов задоволити частково. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Ярославської сільської ради Летичівського району з 27.11.2010 року.

           Стягнути з Ярославської сільської ради Летичівського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2010 року по 28.04.2011 року включно в сумі 7181,06 грн.  

            Стягнути з Ярославської сільської ради Летичівського району на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2500 грн.

          Стягнути з Ярославської сільської ради Летичівського району 71,81 грн. державного мита на користь держави.   

          Постанова підлягає негайному виконанню в частині поновлення на посаді та стягнення в межах суми заробітної плати за один місяць.   

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

                                        Суддя: