Справа № 22-ц-1428\2011 р.                                                             Головуючий 1 –ї

Категорія: “договірні”                                                            інстанції:   ОСОБА_1

                                                                                              Доповідач: Бурлака    І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

«18»квітня 2011 р.                                                                                          м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді:              Бурлака І.В

Суддів:                                   Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі:                        Коршун І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 27 вересня 2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № HAG7GK01270012. Строк дії договору обумовлено до 26.09.2027 року. Сума кредиту склала 242093,00 доларів США. У забезпечення виконання зобов'язань укладено договір поруки від 27.09.2007 року між Банком та ОСОБА_4, згідно якого поручитель зобов'язався відповідати солідарно перед Банком за виконання зобов'язань боржником у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом та інших платежів. Відповідач зобов'язався щомісячно повертати суму кредиту та сплачувати відсотки в розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте, відповідач ОСОБА_2. взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував. Станом на 15.07.2010 року сума заборгованості склала 265488,88 доларів США, що за курсом до гривні відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/264 від 14.07.2010 року, становить 2100017,04 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - в розмірі 183422,29 доларів США; прострочена заборгованість за кредитом - в розмірі 9126,52 долара США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - в розмірі 1969,22 долара США, прострочена заборгованість за відсотками - в розмірі 39243,56 доларів США, заборгованість з комісії - в розмірі 386,00 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - в розмірі 23235,29 доларів США, яку позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2. та ОСОБА_4 та судові витрати в розмірі 1820,00 грн.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2010 року позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_2. та ОСОБА_4 на користь ПАТ "ПриватБанк" 2100017,04 грн. та судові витрати.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2010 року заяву ОСОБА_2. про перегляд заочного рішення від 02 грудня 2010 року –залишено без розгляду.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову Банку та стягнути з Банку на його користь судові витрати в розмірі 171,00 грн. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального і процесуального права. Вказав, що суд не звернув увагу на те, що позивач вже реалізував своє право щодо стягнення з нього заборгованості, оскільки на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова відкрито виконавче провадження і виселено його з квартири АДРЕСА_1, яка знаходилася в заставі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2. - відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовну заяву ПАТ КБ “ПриватБанк” та стягуючи на його користь з ОСОБА_2. та ОСОБА_4 солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 2100017,04 грн., суд першої інстанції обгрунтовано виходив з вимог закону і обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи і не оспорюється сторонами, що 27 вересня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № HAG7GK01270012 на суму 242093,00 доларів США строком до 26.09.2027 року, згідно якого відповідач зобов'язався щомісячно повертати суму кредиту та сплачувати відсотки в розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У забезпечення виконання зобов'язань 27.09.2007 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Пунктом 1,2 договору поруки від 27.09.2007 року вбачається, що ОСОБА_4, як поручителю, добре відомі усі умови основного договору, і він відповідав перед Банком у тому ж обсязі, що і ОСОБА_4 за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Відповідальність боржника ОСОБА_2. та поручителя ОСОБА_4 солідарна.

Відповідно вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із п. 7.1. вказаного договору вбачається, що періодом сплати заборгованості вважався період з “10” по “15” число кожного місяця.

Пунктами 4.1, 4.3 передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, ОСОБА_2 сплачує Банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. При порушенні ОСОБА_2 строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених Кредитним договором більш ніж на 30 днів, ОСОБА_2. зобов’язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Із розрахунку на аркуші справи № 9 вбачається, що ОСОБА_2 сплатив тільки страхові внески, але заборгованість за кредитним договором взагалі не сплачував. У зв’язку з чим заборгованість за кредитним договором станом на 15.07.2010 року становила 265488,88 доларів США, що за курсом до гривні відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/264 від 14.07.2010 року, становить 2100017,04 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України при порушенні ОСОБА_2. умов цього Договору Банк набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів.

В суді апеляційної інстанції представники позивача не надали доказів того, що  борг за кредитним договором відповідачі погасили.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дослідив обставини справи повно, дав оцінку зібраним доказам і дійшов обгрунтованого висновку щодо стягнення з ОСОБА_2. та ОСОБА_4 солідарно суми боргу за кредитним договором в розмірі 2100017,04 грн.

Посилання ОСОБА_2. та його представників на те, що оскільки Банк вже реалізував своє право щодо стягнення з нього заборгованості на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.04.2009 року, згідно якого відкрито виконавче провадження і виселено його з квартири АДРЕСА_1, яка знаходилася в заставі, тому в задоволенні позову Банку необхідно відмовити, судовою колегією не приймаються.

Із матеріалів справи вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань крім договору поруки між Банком та ОСОБА_2 27.09.2007 року укладено і договір іпотеки, предметом якої стала квартира АДРЕСА_1, яка на підставі договору купівлі-продажу від 27.09.2007 року належала ОСОБА_2.

27.04.2009 року Київським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення, згідно якого в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом ії продажу Банком з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселено ОСОБА_2. з вказаної квартири.

В суді апеляційної інстанції сторони підтвердили, що ОСОБА_2. виселено з спірної квартири. Проте, до теперішнього часу квартиру не продано, оскільки без дозволу Банку ОСОБА_2. здійснив перепланування спірної квартири, у зв’язку з чим збільшилася загальна площа та житлова площа квартири, але в технічний паспорт на квартиру змін не внесено, тому доводи представників ОСОБА_2. щодо реалізації Банком захисту свого права на стягнення заборгованості за кредитним договором судова колегія вважає необгрунтованими, оскільки відсутнє реальне виконання зобов’язання (добровільнє чи примусове), договірні правовідносини сторін не припинено, що не позбавляє позивача виходячи з вимог ст. 16 ЦК України права на  захист.

Оскільки рішення суду переглядалося тільки в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що воно є законним та обгрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.1.ч. 2 ст. 307, ст. ст 308, 313, п.1.ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2010 року –залишити без змін.   

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: підпис

Судді: підписи

Копія вірна: суддя-