Справа № 22-43\2006 рік Категорія   5

Головуючий у 1 інстанції  Ромахов В.І. Доповідач Кочегарова Л.М.

УХВАЛА Іменем України

13   липня   2006  року  колегія  суддів  судової  палати   у  цивільних   справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого   Баркової Л.Л.

суддів Трушкова М.М., Кочегарової Л.М.

при секретарі Горбань К.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -Волноваська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним за апеляційною скаргою позивача на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 24 жовтня 2005 року,

встановила:

У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом. Посилався на те, що 22 січня 2005 року померла ОСОБА_3., яка за життя залишила заповіт на його ім'я на 1\2 частку квартири НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Після її смерті йому стало відомо, що ОСОБА_3. 16 червня 2004 року склала новий заповіт на ОСОБА_2  Вважає, що ОСОБА_3. через хворобу не могла розуміти значення своїх дій. Просив визнати заповіт на ім'я ОСОБА_2 недійсним.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 24 жовтня 2005 року   у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати і постановити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення відповідача, його представника ОСОБА_5., державного нотаріуса Гвоздя М.І., які просили рішення залишити без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у Статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Розглядаючи справу, суду першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував матеріальний закон і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підстав для визнання недійсним заповіту від 16 червня 2004 року від імені ОСОБА_3. на ім"я ОСОБА_2 немає.    ,

Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3. на підставі свідоцтва про право власності від 5 березня 1993 року належала двокімнатна квартира НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. За життя, 23 квітня 1998 року, ОСОБА_3. склала заповіт на ім"я ОСОБА_1 і заповіла йому 1\2 частку цієї квартири. У грудні 2003 року ОСОБА_3. захворіла і з січня 2004 року за нею стали наглядати її син ОСОБА_2 та його дружина. 16 червня 2004 року ОСОБА_3. склала заповіт на ім"я сина ОСОБА_2, якому залишила у спадщину все своє майно. 22 січня 2005 року ОСОБА_3. померла і після її смерті залишило спадкове майно у вигляді вищевказаної квартири.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_3. через хворобу не могла писати, свою волю не відсудження майна на користь ОСОБА_2 не виявила.

Однак ці доводи    не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і спростовуються наданими доказами.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 зазначав, що після того, як матір паралізувало він з дружиною приїхали до М.Маріуполя і стали за нею наглядати. За бажанням матері він запросив додому нотаріуса, який після бесіди з нею, посвідчив заповіт. Про те, що раніше мати залишила заповіт на ОСОБА_1 він не знав.

З пояснень свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які дали пояснення в судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що ОСОБА_3. дійсно не вставала, однак вона спілкувалася з людьми, дивилася телевізор, користувалася правою рукою і розробляла її за допомогою фізичних вправ, оскільки ліва рука була паралізована, мала намір залишити своє майно сину ОСОБА_2 (а.с. 110-111)

ОСОБА_1 не заперечував в суді того, що його мачуха пізнавала його, розмовляла з ним, розуміла, що відбувається.

Державний нотаріус Гвоздь М.І. пояснив, що перед вчиненням нотаріальної дії він упевнився у дієздатності ОСОБА_3., з'ясував її наміри і відповідно до її волі засвідчив підпис спадкодавця на заповіті.

Як вбачається із заповіту, ОСОБА_3. все своє майно заповіла ОСОБА_2 Зміст заповіту прочитано вголос і нотаріусом посвідчено підпис ОСОБА_3.(а.с.46)

Колегія суддів вважає, що воля ОСОБА_3. на відчуження свого майна на користь сина ОСОБА_2 підтверджується заповітом, який нею підписано і цей підпис засвідчено нотаріусом. У зв"язку із станом здоров"я заповідача, посвідчення заповіту відбувалося на її місцем проживання про що зроблено відповідний запис на заповіті.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи, рукописний запис "ОСОБА_3", який розташовано в заповіті від 16 червня 2004 року у рядку "Підпис" та підпис від імені ОСОБА_3 праворуч під цим записом виконано ОСОБА_3 у незвичайному стані, який міг бути викликаний хворобливим станом та незвичайною постановою (а.с. 134-136).

З урахуванням обставин справи, наданих відповідачем доказів, апеляційний суд приходить до висновку, що знаходження ОСОБА_3. у хворобливий стані не може свідчити, що вона не мала бажання залишити заповіт на ім"я сина ОСОБА_2

Позивач не надав доказів того, що ОСОБА_3. не усвідомлювала своїх дій під час укладання заповіту на ім"я ОСОБА_2 і заповіт вона залишила всупереч своїй   волі. Доказів того, що заповіт не було прочитано ОСОБА_3. не надано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не є підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

апеляційну скаргу    ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 24 жовтня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.