КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2011 № 07-08-17/3568
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 – довіреність № б/н від 20.10.2010 р.
від відповідача: ОСОБА_2 – довіреність № б/н від 21.04.2011 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги 1) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"
на рішення
Господарського суду Черкаської області
від 18.03.2011 р.
у справі № 07-08-17/3568 (суддя – Дорошенко М.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс"
про стягнення 541 677,88 грн.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Черкаської області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Етекс” (далі – ТОВ “Альфа-Етекс”, відповідач) про стягнення 541 677,88 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач не виконав вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати, пред’явленої у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договорами купівлі-продажу від 05.01.2005р. та від 05.01.2006р. щодо передачі попередньо оплаченого товару.
Відповідач з позовом не погодився, обґрунтовуючи свою позицію наступним:
- відповідач вказує на те, що протягом серпня-грудня 2005 року передав позивачу товар на загальну суму 295 062 грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та постановою прокуратури Придніпровського району м. Черкаси про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2007 р.;
- відповідач не вбачає підстав для стягнення з нього пені та застосування до нього заходів відповідальності за невиконання грошових зобов’язань, передбачених ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки не мав перед позивачем за вказаними договорами грошового зобов’язання;
- відповідач вважає, що провадження у справі № 07-08-17/3568 підлягає припиненню, посилаючись на ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.04.2009 р. про припинення провадження у справі № 07-01-11/5957, порушеної у спорі між тими ж сторонами, за тим же предметом і з тих же підстав.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.06.2009 р. у справі № 17/3568 позов був задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 296 900 грн. попередньої оплати, 2 969 грн. витрат зі сплати державного мита, 64 грн. 17 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 440 грн. 59 коп. витрат за проведення судової експертизи. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення строків поставки товару було відмовлено.
Згадане рішення обґрунтоване наступним:
- в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про отримання позивачем товару, зазначеного в умовах договорів купівлі-продажу;
- висновками №№ 11299, 11298 судово-технічної експертизи документів (а.с.153-155) та судово-почеркознавчої експертизи (а.с.165-167) у справі № 17/3568 встановлено, що в наданих на дослідження видаткових накладних ТОВ “Альфа-Етекс” відтиски печатки від імені СПД-фізичної особи ОСОБА_3 нанесені однією і тією ж печаткою, але не тією, яка була надана до інституту, і не печаткою, котрою нанесені вільні зразки відтисків, надані для проведення порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним змістом тексту; підпис від імені ОСОБА_3 у графі “Отримав” у видатковій накладній № РН-000212 від 03.10.2005 року на суму 23 544,80 грн. виконаний не ОСОБА_3; підпис від імені ОСОБА_3 у графі “Отримав” у видаткових накладних РН-0000150 від 03.08.2005 року, РН- 0000153 від 04.08.2005 року, РН-0000169 від 20.08.2005 року, РН-0000186 від 02.09.2005 року, РН-000210 від 21.10.2005 року, РН-000241 від 30.11.2005 року є відображенням одного і того ж підпису, виконані шляхом перерисовки з підпису – “моделі”;
- позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат і 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки зобов’язання відповідача не являється грошовим;
- позовні вимоги про стягнення пені за порушення строків поставки товару не підлягають задоволенню, оскільки умовами договорів купівлі-продажу такої відповідальності сторін не передбачено.
Постановою від 13.10.2009 р. у даній справі Київський міжобласний апеляційний господарський суд залишив рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2009 р. без змін, погодившись з правовою позицією суду першої інстанції.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2010 р. у даній справі рішення суду першої інстанції та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду були скасовані, справу повернуто до Господарського суду Черкаської області на новий розгляд.
При цьому Вищий господарський суд України у своїй постанові від 21.01.2010р. зазначив, що під час нового розгляду місцевому суду необхідно встановити всі обставини даної справи, зробити вичерпні висновки щодо наявності або відсутності правових підстав для припинення провадження у справі, та у разі розгляду позовних вимог по суті, слід з’ясувати реквізити яких договорів вказані в наданих відповідачем накладних з урахуванням заперечень сторін проти укладення інших договорів, окрім наявних серед матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.07.2010 р. справі присвоєно № 08-17/3568.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 р. провадження у справі № 08-17/3568 було припинено на підставі п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку наявністю ухвали господарського суду Черкаської області від 10.04.2009 р. про припинення провадження у справі № 07-01-11/5957, порушеного зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Постановою від 26.10.2009 р. Київський апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 р. у даній справі і передав її на розгляд до Господарського суду Черкаської області. При цьому Київський апеляційний господарський суд зазначив про нетотожність підстав позову у даній справі та у справі №07-01-11/5957 і зробив висновок про відсутність підстав для припинення провадження у цій справі.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2010 р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2009 р. залишена без змін, погодившись при цьому з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для припинення провадження у цій справі.
Під час нового розгляду справи, 28.02.2011 р. позивач подав до суду першої інстанції заяву про зміну позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 296 900 грн. боргу, 35 725 грн. 61 коп. пені, 185 552 грн. 43 коп. інфляційних втрат і 23 499 грн. 84 коп. 3% річних, які були прийняті судом на підставі приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.03.2011 р. у справі № 07-08-17/3538 у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Рішення мотивоване приписами статей 638, 655, 669 Цивільного кодексу України, статей 179, 180 Господарського кодексу України та обґрунтоване тим, що пунктами 2.2. – 2.4. договорів купівлі-продажу від 05.01.2005 р. та від 05.01.2006 р. сторони погодили, що ціна товару, його кількість та загальна вартість будуть погоджуватись у видаткових накладних. Суд першої інстанції, приймаючи до уваги висновки судової технічної експертизи документів і судово-почеркознавчої експертизи, визнав надані відповідачем видаткові накладні недостовірними доказами отримання позивачем товару за даними договорами. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що сторонами не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів купівлі-продажу, і відповідно визнав їх неукладеними.
Також, судом першої інстанції зазначено, що із самого факту сплати позивачем відповідачу за вказаними вище платіжними дорученнями та прибутковими касовими ордерами коштів у сумі 296 900 грн. без погодження сторонами істотних умов договорів купівлі-продажу від 05.01.2005р. та від 05.01.2006р. у відповідача не виникло зобов’язання з передачі позивачу товару. До погодження сторонами істотних умов договорів купівлі-продажу від 05.01.2005р. та від 05.01.2006р. вказана сума коштів для відповідача є безпідставно одержаною. Таким чином, до погодження сторонами істотних умов договорів купівлі-продажу від 05.01.2005р. та від 05.01.2006р. позивач відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України має право вимагати від відповідача повернення йому 296 900 грн., але не як попередньої оплати, а як безпідставно одержаних коштів, тобто з інших підстав ніж вказаних в позові.
Не погодившись з згаданим рішенням господарського суду Черкаської області, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Позивач вважає, що рішення прийняте з неповним з’ясування обставин, що мають значення для справи; суд першої інстанції не визнав встановленими доведені обставини, а висновки, викладені в рішенні не відповідають дійсним обставинам, що призвело до прийняття невірного рішення у справі.
Позивач посилаючись на вимоги статей 530, 536, 538, 625, 693 Цивільного кодексу України та статей 231, 232 Господарського кодексу України, вважає рішення суду І інстанції підлягає скасуванню з огляду на наступне:
- судами апеляційної та касаційної інстанції при першому розгляді справи було встановлено факт існування між сторонами у справі договірних відносин за договорами купівлі-продажу від 05.01.2005 р. та 05.01.2006 р., а суд першої інстанції при повторному перегляді, незважаючи на визнання обома сторонами факту отримання відповідачем суми передоплати у розмірі 296 900 грн., безпідставно визнав ці договори неукладеними. Відповідно, позивач вважає, що суд першої інстанції порушив приписи ч. 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України;
- позивач стверджує, що відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України у відповідача, після отримання суми передоплати за договорами купівлі-продажу, виник обов’язок зустрічного виконання зобов’язання, а саме: обов’язок протягом трьох днів відгрузити товар зі складу продавця. І відповідно, якщо відповідач не здійснив передачу покупцю (позивачу) товару у вказаний строк, то позивач має право вимагати повернення суми сплаченого авансу, тобто зобов’язання передати товар набуває ознак грошового зобов’язання;
- невчасне виконання відповідачем згаданого грошового зобов’язання, на думку позивача, тягне за собою застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України і стягнення з відповідача сум інфляційних втрат і 3% річних за період з моменту отримання останнім вимоги про повернення попередньої оплати та ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України і стягнення пені за це ж порушення.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 07-08-17/3568 від 18.03.2011 р., також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, але з інших підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- місцевим господарським судом не враховано, що спір між тими ж сторонами про той же предмет і фактично з тих же підстав вже був вирішений Господарським судом Черкаської області (ухвала господарського суду Черкаської області від 10 квітня 2009 року по справі № 07-01-11/5957 про прийняття відмови від позову і припинення провадження у справі). Тому, відповідно до п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції мав припинити провадження у справі № 07 08 17/3568, оскільки даний спір вже розглядався господарським судом, про що було зазначено в постанові Вищий господарський суд України від 21.01.2010 р. у справі № 17/3568;
- судом не надано належної оцінки тому, що відповідач на протязі серпня-грудня 2005 року передав ФОП ОСОБА_3 товар на загальну суму 295 062 грн., що підтверджено видатковими накладними, податковими накладними і постановою прокуратури Придніпровського району м. Черкаси про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 листопада 2007 року.
Зважаючи на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав безумовної відмови ФОП ОСОБА_3 від вимог до ТОВ “Альфа-Етекс”, яка мала місце у справі № 07-01-11/5957 господарського суду Черкаської області щодо стягнення суми попередньої оплати, в зв’язку з чим застосування наслідків невиконання зобов’язання є неможливим.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 р. апеляційні скарги прийняті до провадження, розгляд справи призначений на 10.05.2011 р.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року “Про зміну складу колегії суддів” було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 07-08-17/3568 колегії суддів у складі: головуюча – Попікова О.В. (доповідач у справі), судді: Гольцова Л.А., Ропій Л.М.
Ухвалою від 10.05.2011 р. розгляд справи відкладений на 19.05.2011 р. в зв’язку з неявкою представника позивача. Вказаною ухвалою зобов’язано сторони надати суду додаткові докази у справі.
В судовому засіданні 19.05.2011 р. представник позивача усно підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити. Апеляційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення.
Присутній представник відповідача усно підтримав свою апеляційну скаргу, прос її задовольнити, а апеляційну скаргу позивача просив залишити без задоволення.
Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи 05.01.2005 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1.1. якого продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує консерви рибні в асортименті. Строк дії вказаного договору встановлений до 31.12.2005 р.
Відповідно до п. 2.1. договору покупець (позивач) зобов’язується прийняти і оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця або здійснити оплату в іншій, передбаченій законодавством України формі.
Пунктами договору 2.2. – 2.5. встановлено, що ціна, загальна кількість та загальна вартість товару визначається видатковими накладними на кожну поставку товару. Оплата товару здійснюється на умовах попередньої оплати за три банківських дні до відвантаження товару зі складу.
Поставка товару, згідно до п. 3.1. договору, здійснюється транспортом покупця.
05.01.2006 р. між ФОП – ОСОБА_3 і ТОВ “Альфа-Етекс” укладено аналогічний договір купівлі-продажу рибних консервів, на аналогічних умовах на строк до 31.12.2006 р.
Зі змісту договорів вбачається, що сторонами було обумовлено, що ціна, загальні кількість і вартість товару будуть визначені видатковими накладними на кожну окрему поставку, отже сторони досягли згоди щодо вказаних умов договору, і відповідно висновок місцевого господарського суду про неукладеність вказаних договорів визнається апеляційною інстанцією помилковим.
Платіжними дорученнями від 04.08.2005 р. № 18 на суму 9 000 грн., від 11.08.2005 р. № 23 на суму 13 000 грн., 12.08.2005 р. № 24 на суму 10 000 грн., від 15.08.2005 р. № 26 на суму 8 000 грн., від 18.08.2005 р. № 27 на суму 12 000 грн., від 22.08.2005 р. № 29 на суму 15 000 грн., від 25.08.2005 р. № 30 на суму 11 900 грн., від 30.08.2005 р. № 30/1 на суму 24 500 грн., від 05.09.2005 р. № 31 на суму 8 000 грн., від 07.09.2005 р. № 30 на суму 10 000 грн., від 08.09.2005 р. № 28 на суму 2 000 грн., від 15.09.2005 р. на суму 2 930 грн., від 16.09.2005 р. № 25 на суму 16 050 грн., від 16.09.2005 р. № 32 на суму 27 950 грн., від 07.10.2005 р. № 24 на суму 15 120 грн., від 10.10.2005 р. № 33 на суму 5 000 грн., від 11.10.2005 р. № 35 на суму 5 000 грн., від 18.10.2005 р. № 35 на суму 6 000 грн., від 19.10.2005 р. № 36 на суму 600 грн., від 04.11.2005 р. № 38 на суму 5 000 грн., від 07.10.2005 р. № 40 на суму 3 900 грн., від 15.11.2005 р. № 41 на суму 5 000 грн., від 17.11.2005 р. № 43 на суму 5 000 грн., від 07.12.2005 р. № 46 на суму 5 000 грн., від 11.01.2006 р. № 1 на суму 20 150 грн., від 12.01.2006 р. № 2 на суму 10 000 грн., від 16.01.2006 р. № 3 на суму 5 000 грн. позивач перерахував відповідачу на його рахунок в установі банку загалом 281 100 грн. Підставою здійснення вказаних проплат у платіжних дорученнях вказано передоплату за рибні консерви згідно рахунків № 77 від 01.08.2005 р., № 83 від 10.08.2005 р., № 85 від 11.08.2005 р., № 75 від 13.08.2005 р., № 81 від 15.08.2005 р., № 82 від 17.08.2005 р., № 82 від 19.08.2005 р., № 105 від 25.08.2005 р., № 102 від 30.08.2005 р., № 102 від 05.09.2005 р., № 105 від 07.09.2005 р., №106 від 08.09.2005 р., № 120 від 14.09.2005 р., № 120 від 16.09.2005 р., № 120 від 16.09.2005 р., № 103 від 06.10.2005 р., № 109 від 07.10.2005 р., № 109 від 07.10.2005 р., № 110 від 17.10.2005 р., № 110 від 17.10.2005 р., № 67 від 23.10.2005 р., № 69 від 04.11.2005 р., № 65 від 10.11.2005 р., № 67 від 12.11.2005 р., № 645 від 02.11.2005 р., № 4 від 10.01.2006 р., № 5 від 10.01.2006 р. № 7 від 16.01.2006 р.
Також позивач за прибутковими касовими ордерами від 10.08.2005 р. № 169 на суму 5 000 грн., від 15.08.2005 р. № 174 на суму 10 000 грн. і від 30.08.2005 р. № 186 на суму 800 грн. вніс у касу відповідача 15 800 грн. за продукцію. Загальна сума сплачених позивачем коштів за рибні консерви становить 296 900 грн.
Позивач в позові та заяві про зміну позовних вимог посилається на ті обставини, що відповідач всупереч умовам договорів купівлі-продажу не здійснив поставку товару (рибної консерви) протягом трьох днів з моменту отримання передоплати, в зв’язку з чим, 02.07.2008 р. він цінним листом в порядку статті 530 Цивільного кодексу України надіслав відповідачу письмову вимогу про повернення 296 900 грн. попередньої оплати та сплату 154 343 грн. 63 коп. інфляційних втрат, 24 027 грн. 93 коп. – 3% річних, 35 225 грн. пені. Вказану вимогу відповідач залишив без відповіді.
Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача із позовом про стягнення з відповідача 296900 грн. боргу (сума перерахованої попередньої оплати за рибні консерви).
Відповідач, заперечуючи факт заборгованості перед позивачем, наголошував на тому, що поставив позивачу відповідну кількість товару, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними і постановою Прокуратури Придніпровського району м. Черкаси про відмову в порушенні кримінальної справи від 16 листопада 2007 р.
При цьому, як на докази виконання зобов’язань за договорами купівлі-продажу від 05.01.2005 р. та від 05.01.2006 р. щодо передачі позивачу попередньо оплаченого ним товару відповідач посилається, зокрема, на видаткові накладні від 03.08.2005 р. № РН-0000150, від 04.08.2005 р. № РН-0000153, від 20.08.2005 р. № РН-0000169, від 02.09.2005 р. № РН-0000186, від 03.10.2005 р. № РН-000212, від 21.10.2005р. № РН-000210, від 30.11.2005 р. № РН-000241, від 08.12.2005 р. № РН-000247 та на податкові накладні від 03.08.2005 р. № 182, від 04.08.2005 р. № 183, від 20.08.2005 р. № 195, від 02.09.2005 р. № 203, від 03.10.2005 р. № 235, від 21.10.2005 р. № 247, від 30.11.2005 р. № 272, від 08.12.2005 р. № 287.
В усіх перелічених вище видаткових накладних та у податкових накладних від 03.10.2005 р. №235, від 21.10.2005 р. № 247, від 30.11.2005 р. № 272, від 08.12.2005 р. № 287 зазначено, що товар поставлявся за договором від 14.02.2005 р. № ДГ-0000032, однак виконання вказаного договору не розглядається в межах даної господарської справи, договір від 14.02.2005 р. № ДГ-0000032 відсутній як матеріалах справи, так і в обґрунтуваннях позову.
Крім того, позивач заперечував факт виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо поставки оплаченого товару і свою причетність до підписання від імені покупця згаданих вище видаткових накладних та відповідність наявного на них відтиску печатки позивача дійсному відтиску його печатки. Доводи позивача підтверджуються висновком судово-почеркознавчої експертизи від 26.05.2009 р. № 11298, відповідно до якої підпис від імені ОСОБА_3 у графі “Отримав” у видатковій накладній від 03.10.2005 р. № РН-000212 виконаний не ОСОБА_3; підписи від імені ОСОБА_3 у графі “Отримав” у видаткових накладних від 03.08.2005 р. № РН-0000150, від 04.08.2005 р. № РН-0000153, від 20.08.2005 р. № РН 0000169, від 02.09.2005 р. № РН-0000186, від 21.10.2005 р. № РН 000210, від 30.11.2005 р. № РН-000241 є відображенням одного і того ж підпису, виконані шляхом перерисовки з підпису - “моделі”. Встановити чи є кожен досліджуваний підпис відтворенням одного справжнього підпису –“моделі” або підписи переносились з одного досліджуваного підпису на інші, не виявилось можливим. Підпис від імені ОСОБА_3 у графі “Отримав” у видатковій накладній від 08.12.2005 р. № РН-000247 є непридатним для ідентифікаційного дослідження з метою встановлення його справжності.
У висновку судової технічної експертизи документів від 29.01.2009 р. № 11299, зазначено, що в наданих для дослідження видаткових накладних ТОВ “Альфа-Етекс” від 03.08.2005 р. № РН-0000150, від 04.08.2005 р. № РН 0000153, від 20.08.2005 р. № РН-0000169, від 30.11.2005 р. № РН 000241, від 08.12.2005 р. № РН 000247, від 02.09.2005 р. № РН 0000186, від 21.10.2005 р. № РН-000210, від 03.10.2005 р. № РН 000212 відтиски печатки від імені ОСОБА_3 нанесені однією і тією ж печаткою, але не тією, яка була надана до інституту, і не печаткою, котрою нанесені вільні зразки відтисків, надані для проведення порівняльного дослідження, а іншою печаткою з аналогічним змістом тексту. У досліджуваних видаткових накладних спочатку були нанесені відтиски печатки від імені ОСОБА_3, а потім – підписи в графі “Отримав(ла)”, також підтверджує згадане заперечення позивача.
З огляду на ці висновки експертизи господарський суд першої інстанції вірно оцінив видаткові накладні від 03.08.2005 р. № РН-0000150, від 04.08.2005 р. № РН-0000153, від 20.08.2005 р. № РН-0000169, від 02.09.2005 р. № РН-0000186, від 03.10.2005 р. № РН-000212, від 21.10.2005 р. № РН-000210, від 30.11.2005 р. № РН-000241, від 08.12.2005р. № РН-000247 як недостовірні докази, на підставі яких не можна встановити факт передачі відповідачем позивачу вказаних у цих накладних товарів.
Податкові накладні від 03.08.205 р. № 182, від 04.08.2005 р. № 183, від 20.08.2005 р. № 195, від 02.09.2005 р. № 203, від 03.10.2005 р. № 235, від 21.10.2005 р. № 247, від 30.11.2005 р. № 272, від 08.12.2005 р. № 287 є документами, односторонньо складеними відповідачем, і відповідно вони також не доводять факт передачі відповідачем позивачу вказаних у них товарів. Крім того, відповідач не довів того, що ці податкові накладні були отримані позивачем.
Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції приписів ч. 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України також необґрунтованим, оскільки лише вирок з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Визнається безпідставним посилання відповідача на постанову прокуратури Придніпровського району м. Черкаси про відмову в порушенні кримінальної справи від 16.11.2007 р., оскільки встановлені нею факти не є обов’язковими для господарського суду при вирішенні господарських спорів, і відповідно суд першої інстанції правомірно визнав її неналежним доказом у даній справі.
Отже, за наведених обставин, доводи відповідача про поставку позивачеві товару на загальну суму 295 062 грн. та доведеність факту передачі останньому товару на виконання договорів купівлі-продажу від 05.01.2005 р. та від 05.01.2006 р., визнаються апеляційною інстанцією безпідставними та недоведеними матеріалами справи.
При цьому, посилання відповідача на необхідність припинення провадження у даній справі є необґрунтованим в зв’язку з відсутністю правових підстав вчинення такої процесуальної дії у даній справі. Вказана правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2010 р. (а.с. 44-47 Т. № 2) та в поставі Вищого господарського суду України від 23.12.2010 р. (а.с. 60-62 Т. № 2), а саме зазначено, що оскільки підставою позову у справі № 01 11/5957 були обставини пов’язані з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань з поставки товару, а підставою позову у даній справі є невиконання вимоги, направленої відповідачу 2 липня 2008 року, про повернення попередньої оплати у зв’язку з невчасною поставкою товару за укладеними між сторонами договорами. Таким чином, судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено, що позивач з вимогою про повернення попередньої оплати звернувся до відповідача після порушення провадження у справі № 01-11/5957, тобто правові підстави для припинення провадження у даній справі відсутні.
Разом з цим, апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на її користь 296 900 грн. боргу, 35 725 грн. 61 коп. пені, 185 552 грн. 43 коп. інфляційних втрат і 23 499 грн. 84 коп. 3% річних з огляду на наступне:
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на невиконання з боку відповідача умов договорів купівлі-продажу від 05.01.2005р., від 01.06.2006 р., та вимоги статті 538 Цивільного кодексу України.
Внаслідок укладання спірних договорів купівлі-продажу між сторонами згідно статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як було встановлено судом між сторонами були укладені договори купівлі-продажу рибних консервів (п. 1.1. договору), за якими, відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець, відповідач) передає або зобов’язується передати майно (товар, рибні консерви) у власність другій стороні (покупцеві, позивачу), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зі змісту згаданих договорів вбачається, що сторонами було обумовлено, що ціна, загальні кількість і вартість товару будуть визначені видатковими накладними на кожну окрему поставку.
Разом з тим, апеляційна інстанція не може погодитись з доводами позивача стосовно того, що обов’язок відповідача повернути йому суму передоплати за товар обумовлений саме умовами договорів купівлі-продажу від 05.01.2005 р. та від 01.06.2006 р., оскільки за умовами згаданих договорів сторони погодили, що позивач (покупець) має здійснити попередню оплату вартості товару за три банківських дні до відвантаження товару зі складу (п. 2.5. договору), проте порядок, строки та умови передання покупцю товару визначено не було, а лише встановлено, що поставка товару здійснюється транспортом покупця (позивача).
ФОП – ОСОБА_3 (позивач) на підтвердження здійснення нею своїх зобов’язань за згаданими договорами купівлі-продажу надала копії платіжних доручень від 04.08.2005 р. № 18, від 11.08.2005 р. № 23, 12.08.2005 р. № 24, від 15.08.2005 р. № 26, від 18.08.2005 р. № 27, від 22.08.2005 р. № 29, від 25.08.2005 р. № 30, від 30.08.2005 р. № 30/1, від 05.09.2005 р. № 31, від 07.09.2005 р. № 30, від 08.09.2005 р. № 28, від 15.09.2005 р. № 26, від 16.09.2005 р. № 25, від 16.09.2005 р. № 32, від 07.10.2005 р. № 24, від 10.10.2005 р. № 33, від 11.10.2005 р. № 35, від 18.10.2005 р. № 35, від 19.10.2005 р. № 36, від 04.11.2005 р. № 38, від 07.10.2005 р. № 40, від 15.11.2005 р. № 41, від 17.11.2005 р. № 43, від 07.12.2005 р. № 46, від 11.01.2006 р. № 1, від 12.01.2006 р. № 2, від 16.01.2006р. № 3. Як підставу перерахунку коштів за даними платіжними дорученнями позивач вказав рахунки № 77 від 01.08.2005 р., № 83 від 10.08.2005 р., № 85 від 11.08.2005 р., № 75 від 13.08.2005 р., № 81 від 15.08.2005 р., № 82 від 17.08.2005 р., № 82 від 19.08.2005 р., № 105 від 25.08.2005 р., № 102 від 30.08.2005 р., № 102 від 05.09.2005 р., № 105 від 07.09.2005 р., №106 від 08.09.2005 р., № 120 від 14.09.2005 р., № 120 від 16.09.2005 р., № 120 від 16.09.2005 р., № 103 від 06.10.2005 р., № 109 від 07.10.2005 р., № 109 від 07.10.2005 р., № 110 від 17.10.2005 р., № 110 від 17.10.2005 р., № 67 від 23.10.2005 р., № 69 від 04.11.2005 р., № 65 від 10.11.2005 р., № 67 від 12.11.2005 р., № 645 від 02.11.2005 р., № 4 від 10.01.2006 р., № 5 від 10.01.2006 р. № 7 від 16.01.2006 р.
Факт перерахування цих коштів на загальну суму 296 900 грн. є доведеним та не заперечується і сторонами у справі.
Однак, на вимогу суду надати рахунки (зазначені в платіжних дорученнях як підстава перерахування цих коштів на рахунок відповідача) для огляду і залучення їх копій до матеріалів справи представник позивача пояснив, що у позивача цих рахунків немає, тому надати їх суду немає можливості. Відповідач також повідомив про відсутність у нього згаданих рахунків та повідомив суд про те, що не направляв ці рахунки позивачеві.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на приписи статті 538 Цивільного кодексу України стосовно того, що у відповідача (продавець) після отримання суми попередньої оплати виникло зустрічне зобов’язання протягом трьох днів передати покупцю товар. Такого висновку суд дійшов з огляду на приписи статті 663 Цивільного кодексу України, за якими продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору (що в даному випадку має місце) не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Оскільки, умовами п. 2.5. договору сторони домовились про самовивоз покупцем товару, то у позивача виникло право через три банківські дні після здійснення ним певної суми передоплати вимагати від відповідача саме передачі йому певної кількості товару.
Разом з тим, як вже зазначалось, в платіжних дорученнях позивач підставою перерахунку коштів на загальну суму 296 900 грн. зазначив реквізити рахунків не посилаючись при цьому на певний договір. В зв’язку з тим, що ні в суді першої інстанції, ні на вимогу суду апеляційної інстанції сторони не надали згадані рахунки, а представник позивача у письмових поясненнях до Київського апеляційного господарського суду вказав про відсутність у позивача цих рахунків, відсутня можливість встановити за який саме товар (за яким договором) позивачем перераховувались згадані кошти, тобто неможливо встановити зобов’язання за яким саме правочином порушено і з якого моменту розпочалось порушення права позивача. Таким чином, відповідно до приписів статті 663 Цивільного кодексу України, в даному випадку, мають бути застосовані приписи статті 530 вказаного Кодексу, тобто продавець (відповідач) зобов’язаний передати покупцю (позивачу) товар протягом 7 календарних днів після отримання відповідної вимоги покупця.
Оскільки позивач жодних доказів своїх звернень до відповідача про передачу йому товару зазначеного у платіжних дорученнях суду не надав, судова колегія вважає, що звернення позивача (покупця) до відповідача (продавця) з вимогою про стягнення боргу (повернення суми передоплати) є передчасним, оскільки він не скористався своїм правом і не звернувся до продавця з вимогою про отримання товару. Тобто, позовна вимога про стягнення з відповідача 296 900 грн. боргу задоволенню не підлягає.
І відповідно відсутні підстави і для стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, 3% річних та суми пені за прострочення виконання грошового зобов’язання, тобто позов задоволенню не підлягає.
В зв’язку з тим, що помилковий висновок господарського суду Черкаської області про визнання договорів купівлі-продажу від 05.01.2005 р. та від 05.01.2006 р. неукладеними, не потяг за собою прийняття невірного рішення у справі, апеляційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
За наведених обставин, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні Господарського суду Черкаської області від 18.03.2011р. у даній справі щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, і відповідно вимоги щодо скасування згаданого рішення задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Етекс" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.03.2011 р. у справі № 07-08-17/3568 залишити без змін.
3.Справу № 07-08-17/3568 повернути до Господарського суду Черкаської області .
Головуючий суддя
Судді