ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 р. Справа № 18/281/11
колегія суддів у складі
головуючого судді Бондаренко В.П., судді Ільїна О.В., судді Камишевої Л.М.
при секретарі Голозубовій О.І.
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1за дорученням № 2/-03 від 04.01.2011 року
відповідача - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1507П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 р. у справі № 18/281-11
за позовом Державної екологічної інспекції в Сумській області, м. Суми
до ПАТ «Райз-Максимко»в особі Буринської філії ПАТ «Райз-Максимко», с. Успенка
про стягнення 50046,48 грн.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 р. по справі № 18/281/11 (суддя Тимченко Б.П.) позовні вимоги задоволені. Стягнено з Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко»в особі Буринської філії ПАТ «Райз-Максимко»на користь Державної екологічної інспекції в Сумській області 50046,98 грн. - відшкодування шкоди, 500,46 грн. - державне мито, 236 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 року скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Полтавської області від 10 березня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, ухвала суду від 08.04.2011 року, надіслана на поштову адресу відповідача, зазначену в апеляційній скарзі, повернулася до суду з відміткою пошти “за зазначеною адресою не знаходиться”.
Відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу.
До повноважень господарських судів не відноситься з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи позивача, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Сумській області 22.10.2010 р. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Буринською філією ПАТ «Райз-Максимко», за результатами якої встановлено, що відповідачем без дозволу на спеціальне водокористування Жуковського відділку в період з 12.04.2010 р. по 15.12.2010 р. було забрано з підземних джерел 786 м3 та Хустянського відділку в період з 01.06.2010 р. по 15.12.2010 р. було забрано з підземних джерел 816 м3, що є грубим порушенням вимог ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, про що складено відповідний акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 22.10.2010 р. (а.с. 6-7).
Вказаний акт підписаний уповноваженими особами, які здійснювали перевірку, а також представниками відповідача: директором Буринської філії ПАТ «Райз-Максимко»та інженером з охорони праці підприємства. Акт був підписаний зазначеними особами без будь-яких зауважень стосовно обставин, які були викладені в зазначеному акті. Один примірник акта отримано директором Буринської філії ПАТ «Райз-Максимко».
Обсяги використаної без дозволу води підтверджені відповідачем в листі № 1082 від 15.12.2010 р. (а.с. 9).
Розмір шкоди розраховано позивачем відповідно до «Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього середовища № 389 від 20.07.2009 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783, та становить 50046,48 грн.
Статтею 43 Водного кодексу України встановлено, що водокористувачі мають право: здійснювати загальне та спеціальне водокористування.
Відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч. 1, 2 ст. 48 Водного кодексу України).
Частиною 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Згідно з п. “з” ч. 2 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, відповідно до п. 6 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Статтею 111 Водного кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Враховуючи наявність вини відповідача за порушення вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та Водного кодексу України, а також відмову від добровільної сплати збитків, завданих державі в розмірі 50046,98 грн. за самовільний забір підземної води з водної свердловини із застосуванням споруд або пристроїв без наявності дозволу на спеціальне водокористування, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд Полтавської області правомірно визнав позов законним та обґрунтованим і задовольнив його, а тому відсутні підстави для його скасування.
Не приймаються до уваги твердження відповідача щодо помилкового розрахунку позивачем суми збитків на підставі п. 9.1 «Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів»з наступних підстав.
Пункт 9.1. вказаної Методики передбачає, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, здійснюється за формулою :
Зсам = 100 х W х Тар,
де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м3;
Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./м3, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.
Тобто законодавцем чітко передбачено, що в разі самовільного водокористування необхідно застосовувати саме п. 9.1. Методики. Ні в акті перевірки, ні в розрахунку розміру шкоди не йшлося про забруднення води.
В п. 1.4. Методики зазначено, що ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства. Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків.
Таким чином, доводи відповідача стосовно того, що при нарахуванні розміру збитків позивач помилково застосував п. 9.1 Методики, є безпідставними з вищевикладених підстав.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 р. у справі № 18/281/11 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 85, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 р. у справі № 18/281/11 залишити без змін.
Головуючий суддя Бондаренко В.П.
суддя Ільїн О.В.
суддя Камишева Л.М.
повний текст постанови підписаний 12.05.2011 р.