копія

Справа 11-403/11, 2011 року                                                              Головуючий в 1-й інстанції  Зеленська В.І.

Категорія:  ст. 187 ч. 3 КК України                                                      Доповідач  Болотін С.М.                                                                          

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18.05.2011               Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :

головуючого-судді                                        Болотіна С.М.,

суддів                                                             Козачка С.В., Матущака М.С.,

з участю прокурора                                         Бантюка І.М.,

засудженого                                                  ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Славутського міськрайонного суду від 17 березня 2011 року,-

          в с т а н о в и л а :

вироком Славутського міськрайонного суду від 17 березня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, раніше судимого:

- 27.01.2005 року Славутським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки;

- 03.02.2006 року Славутським міськрайонним судом за ст. ст. 186 ч. 2, 71 КК України на 4 роки 3 місяці.

28 жовтня 2009 року звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково терміном 1 рік 4 місяці 4 дні,

визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України, та призначено покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна, крім житла.

Засуджений перебуває під вартою з 3 грудня 2010 року.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілого              ОСОБА_2 2961 грн. 50 коп. майнової та 5000 грн. моральної шкоди.    

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.    

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили, залишено попередній –тримання під вартою.   

За вироком суду, 3 грудня 2010 року біля 02 години ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з корисливих мотивів, вибив вхідні двері та проник в квартиру АДРЕСА_2 та вчинив напад на власників квартири ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом нанесення ударів кулаками рук в голову та грудну клітку ОСОБА_2, спричинивши йому при цьому тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, легкого ступеня тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоров’я та середньої тяжкості за кваліфікуючим критерієм тривалого розладу здоров’я. Крім того, ОСОБА_1 штовхнув руками потерпілу ОСОБА_3, в результаті чого вона впала на підлогу та відчула фізичний біль. Застосоване               ОСОБА_1 фізичне насилля до потерпілих подавило їх волю і змусило ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 20 грн.    

Ст. 122 ч. 2 КК України виключено з обвинувачення ОСОБА_1, як зайво інкриміновану.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки вони не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні та мають істотні суперечності. На його думку, суд не взяв до уваги, що умислу на заволодіння майном потерпілих він не мав, а об’єктивно помиляючись, сприйнявши потерпілих за знайомих йому осіб, будучи обуреним поведінкою останніх спричинив їм тілесні ушкодження. На переконання апелянта про відсутність умислу в його діях на заволодіння майном потерпілих свідчать ті обставини, що кошти потерпілі йому передали добровільно, що стверджується наявністю в них значної суми грошей, якими він не заволодів хоча мав таку можливість.  

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого на підтримку апеляційної скарги, з посиланням на зазначені в ній доводи, прокурора, який просить апеляцію залишити без задоволення, а вирок –без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені злочину при зазначених у вироку обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що досудове та судове слідство в справі проведено упереджено, без з’ясування обставин, які мають значення для встановлення істини у справі, є необґрунтованими і спростовуються зібраними у справі та дослідженими судом доказами.

Так, в судовому засіданні засуджений повністю визнав обставини умисного  нанесення потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тілесних ушкоджень в помешканні останніх, куди проник поза їх волею, шляхом вибиття вхідних дверей, спосіб, характер та механізм заволодіння майном.

Обставини умисного спричинення засудженим тілесних ушкоджень потерпілим, їх вид та механізм спричинення, заволодіння коштами останніх в час та при обставинах, які зазначені у вироку, повністю ствердили допитані судом потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Крім того, факт вчинення ОСОБА_1 злочину стверджується даними протоколу огляду з фото-таблицями, з яких вбачається, що вхідні двері в помешкання потерпілих пошкоджені, а на підлозі виявлена значна кількість плям темно-червоного кольору схожих на кров, тобто в місці, де за твердженнями ОСОБА_2 засуджений їм наносив тілесні ушкодження (а.с. 8-13).

Даними протоколу огляду та добровільної видачі з фото-таблицями стверджується, що в ОСОБА_1 було виявлено та вилучено кошти в сумі  15 грн., номінал яких є повністю ідентичний тим, якими напередодні він з застосуванням насилля заволодів в квартирі потерпілих (а.с. 34-36).

Даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з фото-таблицями, вбачається, що ОСОБА_1 без жодного тиску та примусу, в деталях, вказав місце та спосіб нанесення потерпілим тілесних ушкоджень, та відкритого заволодіння майном останніх (а.с. 43-48).

Даними висновку експерта № 322 від 29.12.2010 року стверджується, що потерпілому ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми легкого ступеня – струс головного мозку, синець та забій в ділянці носу з носовою кровотечею, підшкірної гематоми повік лівого ока, осадження зовнішньої поверхні лівої вушної раковини, закритої травми грудної клітки з переломом п’ятого ребра справа, синця передньої поверхні грудної клітини справа, синця передньої поверхні грудної клітки зліва.

Вказані тілесні ушкодження заподіяні в результаті локального прикладення травмуючої поверхні твердих тупих предметів за ударними механізмами в ділянку носа, повік лівого ока, в ділянку передньої поверхні грудної клітки справа, в ділянку передньої поверхні грудної клітки зліва. Закрита черепно-мозкова травма з ушкодженням обличчя відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що спричинило короткочасний розлад здоров’я. Закрита травма грудної клітини (закритий перелом п’ятого ребра справа, синець передньої поверхні грудної клітини справа) відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за кваліфікуючим критерієм тривалого розладу здоров’я (середньо-клінічна тривалість переломів ребер перевищує 21 день). Перелом п’ятого ребра справа та синець передньої поверхні грудної клітини справа розташовані на одному рівні і могли бути заподіяні одномоментним локальним прикладанням тупого твердого предмету. Синець передньої поверхні грудної клітини зліва, садно лівої вушної раковини відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

За властивостями давності виникнення всі вказані тілесні ушкодження можуть відповідати часу вказаного потерпілим. Виявлені в потерпілого            ОСОБА_2 тілесні ушкодження могли виникнути в результаті нанесення йому ударів кулаками рук. Можливість виникнення вказаних тілесних ушкоджень в результаті одномоментного падіння на землю з висоти власного росту малоймовірна, хоча і не виключається.  

Даними висновку експерта № 465 від 30.12.2010 року вбачається, що кров виявлена на светрі засудженого може належати потерпілому ОСОБА_2                (а.с. 93-95).

Проаналізувавши висновки експертів № 322 від 29.12.2010 року та № 465 від 30.12.2010 року в сукупності з іншими дослідженими доказами, місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виявлені на светрі засудженого сліди крові, належать саме потерпілому ОСОБА_2, оскільки саме в цьому светрі перебував засуджений ОСОБА_1 в момент вчинення злочину.

Кількість та вартість викраденого майна стверджується послідовними показаннями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2 і жодним учасником судового розгляду, в тому числі засудженим, не оспорюється.

Про наявність умислу в діях засудженого на відкрите заволодіння майном потерпілих поєднане з застосуванням насильства свідчить спосіб, характер та механізм заподіяння тілесних ушкоджень, тривалість злочинних дій засудженого та їх припинення виключно після отримання коштів, свідоме ігнорування спроб ОСОБА_3 припинити побиття ОСОБА_2

Вказані факти свідчать про цілеспрямовані, обдумані та умисні дії засудженого спрямовані на відкрите заволодіння майном потерпілих з застосуванням насильства.

Про наявність вказаного умислу свідчить і той факт, що навіть після того, коли за твердженнями засудженого він виявив, що помилився адресою, злочинних дій не припинив, а продовжував чинити цілеспрямовані та активні дії по відношенню до потерпілих, і їх не припиняв доти, поки потерпіла не передала йому кошти.

Наведені докази повністю спростовують доводи апеляції про необґрунтованість порушення кримінальної справи та засудження               ОСОБА_1

Не звільняє засудженого від кримінальної відповідальності та не впливає на кваліфікацію його дій і ті обставини, що ОСОБА_1 помилявся щодо осіб потерпілих, розташування їх помешкання, допомагав їм оправитися після побиття та не заволодів всіма наявними в квартирі коштами. Оскільки злочин вчинений останнім вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, незалежно від того, чи заволоділа винна особа чужим майном, чи це майно належало тим особам, яким вона вважала, та подальшої її поведінки після вчинення злочину.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об’єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації ні засудженим, ні його захисником не надано. Не встановлено в матеріалах справи і даних, що сім’я ОСОБА_2 займалася реалізацією самогону, чим спровокувала вчинення злочину, в чому намагається переконати колегію суддів засуджений.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що докази вчинення злочину ОСОБА_1, які покладені судом в основу обвинувального вироку були отримані з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Ретельно проаналізувавши докази в їх сукупності, суд дав їм належну оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини           ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання  вчиненню нових злочинів.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування вироку суду у межах апеляції засудженого не вбачається.   

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-   

у х в а л и л а :

Вирок Славутського міськрайонного суду від 17 березня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію             засудженого –без задоволення.

Судді /підписи/

         З оригіналом згідно:

         Суддя апеляційного суду                                                    

         Хмельницької області                                                                   С.М. Болотін