справа № 2-270/11 .

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2011 року.                                                  Франківський районний суд м.Львова

в складі:

головуючої судді:                     Дякович О.В.

при секретарі:                               Хоменко І.Я.

з участю адвоката:                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, із врахування заяви про збільшення позовних вимог, просить суд при поділі спільного майна подружжя відступити від рівності часток майна та виділити їй майно в розмірі 2/3 ідеальної частини з врахуванням хвороби дочки: майно на суму 1 334 876,00 грн. та виділити у власність квартиру АДРЕСА_1 та 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 та 2/3 акцій ТзОВ «Видавничої групи «Експрес»- 15 %, а відповідачу виділити майно у розмірі 1/3 ідеальної частини: майно на суму 667 438,00 грн. та виділити у власність 1/3 квартири АДРЕСА_2, автомобіль марки «Тойота Авенсіс», та 1/3 акцій ТзОВ «Видавничої групи «Експрес»- 7,5 %. Свої вимоги мотивує тим, що перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 1982 року і вони спільно набули за час шлюбу майно, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1, квартиру за адресою: АДРЕСА_2, автомобіль марки «Тойота Авенсіс»та акції у ТзОВ «Видавнича група Експрес», що становлять 22,5 %. Позивач стверджує, що на утриманні в неї перебуває повнолітня донька, що хворіє на невиліковну хворобу епілептичний синдром та на даний момент не працює. Відтак, на думку позивача обставина хвороби доньки є підставою для відступлення від рівності часток при поділі спільного майна подружжя.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, пояснення дала аналогічні викладені у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Суд, беручи до уваги участь у процесі повноважного представника відповідача, вирішує спір у відсутності останнього на підставі ст. 169 ЦПК України з урахуванням наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, подала письмові заперечення. Зазначила, що визнає позовні вимоги в частині виділення відповідачу транспортного засобу марки «Тойота Авенсіс»д.н.з. НОМЕР_1 та виділення позивачу квартири за адресою: АДРЕСА_1. Також, стверджує, що квартира за адресою: АДРЕСА_2, не є об»єктом спільної власності подружжя, оскільки така придбана за особисті кошти відповідача а також за час, коли фактичні шлюбні відносини між сторонами було припинено, що встановлено рішенням суду, а відтак зазначене майно поділу не підлягає. Також, зазначила, що акції у ТзОВ «Видавнича група «Експрес»також не можуть підлягати поділу, оскільки є коштами, внесеними відповідачем у статутний капітал товариства, а отже є власністю товариства. На момент розгляду справи, відповідач не отримав свою частку у зв»язку із виходом із числа учасників товариства, оскільки на даний момент в провадженні Франківського районного суду міста Львова знаходиться спір щодо виходу учасника ОСОБА_3 із числа учасників товариства. Також, представник відповідача зазначила, що позовні вимоги позивача щодо відступлення від рівності часток майна, що є спільною власністю сторін не може підлягати до задоволення, оскільки відсутні для цього підстави. При цьому посилається на те, що донька позивача та відповідача є повнолітньою, і працездатною, а отже відсутні підстави для відступлення від рівності часток майна подружжя. Подала в матеріали справи письмові заперечення, докази щодо ідентифікації транспортного засобу марки «Тойота Авенсіс», витяги з реєстру права власності на нерухоме майно, витяг з ЄДРПОУ. Просить у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка ОСОБА_4, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, з»ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено що, сторони уклали шлюб 08.07.1982 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Золочівського району Львівської області, актовий запис № 81. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 10.11.2008 року по справі № 2-4096/08, що набрало законної сили, укладений між сторонами шлюб розірвано.

          Як вбачається із матеріалів справи, у шлюбі народжені діти –ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що досягли повноліття.

          Також судом встановлено, що за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі набуто майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1, транспортний засіб марки «Тойота Авенсіс»д.н.з. НОМЕР_1. Що стосується квартири за адресою: АДРЕСА_1, позивач просить виділити таку позивачу, та виділити відповідачу транспортний засіб марки «Тойота Авенсіс». Представник відповідача у судовому засіданні в цій частині позовні вимоги визнала. Згідно з ч. 2 ст. 31 ЦПК України, відповідач, зокрема, має право визнати позов повністю або частково. З огляду на це, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про виділення позивачу квартири за адресою: АДРЕСА_1 та виділення відповідачу транспортного засобу марки «Тойота Авенсіс»д.н.з. НОМЕР_1 підлягає до задоволення. При цьому, виділення позивачу нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 фактично відбувається за згодою сторін, оскільки заявляючи таку позовну вимогу, позивач висловлює тим самим свою волю. Водночас, відповідач визнаючи в цій частині позов –висловлює свою згоду на такий варіант поділу майна, що є спільною власністю подружжя.

          Судом зроблено висновок, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та акції у ТзОВ «Видавнича група «Експрес»не є об»єктом права спільної власності, а отже не підлягають поділу. При цьому, суд виходить з наступного.

          Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2002 року відповідачем із ТзОВ «Видавнича група «Експрес»укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2. Пунктом 4 договору сторони визначили, що оплата покупцем (відповідачем по справі) проводиться на протязі 5 років. Наказом товариства від 30.04.2007 року виданим на підставі Протоколу загальних зборів товариства від 30.06.2007 року відповідачу надано безповоротну фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн. на погашення вартості житла (квартири).

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов»язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Також, згідно з ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю одного з подружжя є, зокрема майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто. Таким чином, судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 придбана за особисті кошти відповідача.

Крім цього, суд керується наступним. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 10.11.2008 року, яким розірвано шлюб між сторонами, встановлено, що фактичні шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинено протягом десяти років, тобто з 10.11.1998 року. У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Факт припинення фактичних шлюбних відносин з 10.11.1998 року суд вважає обставиною, встановленою судом у цивільній справі № 2-4096/08, тобто такою, що не підлягає доказуванню.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв»язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», визначено, якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин. Відтак, враховуючи ту обставину, що фактичні шлюбні відносини сторін припинені з 10.11.1998 року, майно набуте за договором купівлі-продажу від 30.12.2002 року не є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Що стосується акцій у ТзОВ «Видавнича група «Експрес», то слід зазначити наступне. Судом встановлено, що відповідач перебував у трудових відносинах із наведеним товариством і був його учасником. Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданого виконавчим комітетом Львівської міської ради від 12.07.2010 року, вбачається, що організаційно-правовою формою товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю. У відповідності до ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України, Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов»язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов»язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Також, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства»вiд 17.09.2008 № 514-VI, акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Згідно з ст. 20 цього ж закону, акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Статтею 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV акція є іменним цінним папером, який посвідчує майнові права його власника (акціонера) щодо акціонерного товариства, а також немайнові права, передбачені законодавчими актами, що регулюють питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

          Пунктом 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб»єктом. Позивач заявила позовну вимогу про поділ акцій ТзОВ «Видавнича група «Експрес», однак, товариство з обмеженою відповідальністю не володіє акціями в силу своєї організаційно-правової форми.

          Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 85 Господарського кодексу України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Аналогічна норма передбачена ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»вiд 19.09.1991 № 1576-XII, товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Враховуючи те, що відповідач по справі є учасником ТзОВ «Видавнича група «Експрес» внісши відповідну грошову суму в якості вкладу в статутний капітал товариства –частка на даний момент є власністю товариства. Зазначене також передбачено п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», а саме статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

          Відтак, суд приходить до висновку, що позовна вимога про поділ акцій ТзОВ «Видавнича група «Експрес»не підлягає до задоволення, оскільки дана юридична особа не є власником акцій, відповідачем не придбавалися акції такої юридичної особи, а також оскільки (частка) вклад до статутного фонду юридичної особи не є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, а отже поділу не підлягає.

          Що стосується позовної вимоги про відступлення від рівності часток майна, що є спільною власністю подружжя, суд приходить до висновку, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          У відповідності до ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Згідно з п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 Сімейного кодексу України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім»ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні.

          У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Натомість позивачем не представлено жодних належних та допустимих доказів того, що повнолітня донька ОСОБА_4 є непрацездатною. Відтак, відсутні підстави застосування ч. 3 ст. 70 Сімейного кодексу України шляхом відступлення від рівності часток майна при його поділі.

           Разом з тим, суд не приймає до уваги покази ОСОБА_4, допитаної в якості свідка за клопотанням позивача, оскільки ОСОБА_4 є донькою сторін, та, як ствердила остання у судовому засіданні, незважаючи на спільне проживання в одній квартирі з відповідачем, після розлучення батьків відносини з останнім у неї погіршились, а тому суд вважає, що свідок ОСОБА_4 є особою, зацікавленою у висвітленні обставин справи в користь позивача.

          Судом також надано правову оцінку висновкам експертного будівельно-технічного дослідження від 08.09.2009 року № 28/09с та № 29/09с. Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Відтак, суд не бере до уваги зазначені висновки, оскільки вартість майна на час ухвалення даного рішення змінилася. Натомість, судом взято до уваги наступне. Із витягів з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»від 03 березня 2011 року № 29196565 та № 29196228 судом також встановлено, відповідно, що вартість спірного майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 становить 399 444 грн., та квартири за адресою АДРЕСА_1 становить 58 347 грн. Так, судом слід присудити позивачу майно (квартиру за адресою АДРЕСА_1) вартістю 58 347 грн.

          Разом з тим, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути частину сплаченого судового збору в розмірі 850 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 169, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_3 транспортний засіб «Тойота Авенсіс».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 850 грн. сплаченого судового збору.

В решті вимог відмовити.

          На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Львівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Дякович О.В.