Справа № 22-935 Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н. М.

Доповідач Кучерява В. Ф.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Донецького апеляційного суду у складі:

Головуючого Баркової Л. Л

Суддів Власенко Л. І. Кучерявої В. Ф.

При секретарі Лепеха А. С. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом спільної власності подружжя та його розділ за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 червня 2006 року

ВСТАНОВИЛА:

З таким позовом ОСОБА_1 звернулась до суду, посилаючись на те, що з 1993 року вона знаходилась у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем, вони вели спільне господарство, у січні 1996 року поміняли 1\2 частину належного відповідачу будинку по АДРЕСА_1 на жилий будинок АДРЕСА_2, який спільно відремонтували, переобладнали, зробили добудову. В травні 1996 року зареєстрували шлюб. Вважає, що вона має право на 1\2 частину вказаного будинку, який просила розділити і виділити їй в натурі 1\2 частину будинку. Також просила розділити майно , придбане під час фактичних шлюбних відносин та під час шлюбу, а саме: автомобіль ВАЗ- 21013, автопричеп, кухонний гарнітур «Неллі » із 8 предметів, холодильник «Норд», пральну машину «Індезіт», телевізор, електрозварювальний апарат, пилу «болгарку», палас 2x3. Просила визнати це майно об'єктом спільної власності та виділити їй кухонний гарнітур «Неллі» пральну машину «Індезіт» і телевізор. Інше майно залишити відповідачу.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 червня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об'єктом права спільної власності подружжя та у розділі відмовлено.

На рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, що суд порушив норми матеріального права і безпідставно відмовив позивачці в задоволенні її позову. Просить рішення суду скасувати, справу передати на новий розгляд.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта та позивачки, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову позивачки про визнання жилого будинку об'єктом права спільної власності та розділ його, суд посилався на те, що спірний будинок є самовільно збудованою будовою, він не зданий в експлуатацію, та не зареєстрований належним чином , позивачка не надала доказів, що на спірний будинок є право власності, тому в задоволенні позову в цій частині було відмовлено.

З таким висновком суду неможна не погодитись.У відповідності із ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на знов створене нерухоме майно ( жилий будинок) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором чи законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийомки в експлуатацію.

Якщо право власності на нерухоме майно у відповідності до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна ) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухоме майно, їх виникнення , перехід та припинення підлягають державній реєстрації

Відповідно повідомлення Орджонікідзевської рай адміністрації м. Маріуполя від 26.05.2006 року, рішення про прийомку в експлуатацію жилої прибудови поАДРЕСА_2  не приймалось.( а.с. 202) Із повідомлення БТІ м. Маріуполя вбачається, що по АДРЕСА_2 в м. Маріуполі значиться самовільно збудований будинок літ. А-1, гараж літ Є-1 та сарай літ 3 -1 ( а.с 201) Сторони не заперечують тієї обставини, що спірний будинок повністю не добудовано і його не здано в експлуатацію.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову позивачки про визнання спірного будинку об'єктом спільної власності подружжя та про його розділ.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання об'єктом права спільної власності автомобіля ВАЗ - 21013, автопричепу, кухонного гарнітуру «Неллі», холодильника «Норд», які із слів позивачки придбано під час фактичних шлюбних відносин, та придбаних під час шлюбу електрозварювального апарату, пили «болгарки», паласу, суд правильно посилався на те, що позивачкою не надано доказів, які б підтвердили наявність часу придбання, місця знаходження , вартості та придбання під час фактичних шлюбних відносин майна за рахунок спільної праці позивача та відповідача.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач визнав, що пральну машину «Індезіт» та телевізор «Айва» сторони придбали під час шлюбу. Сторони оцінили телевізор в 1000 грн, пральну машинку в 1000 гривень.

Тому у відповідності із ст. 22, 28.29 КоБС України це майно є спільною сумісною власністю подружжя, розмір часток яких є рівними і підлягають розділу.

Оскільки пральна машина знаходиться у позивачки, а телевізор у відповідача, колегія суддів вважає, що пральна машина повинна бути залишена позивачці, а телевізор відповідачу.

Тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги відносно іншої частини рішення не спростовують правильність висновків суду і підстав для скасування рішення суду в повному обсязі та направлення справи на новий розгляд не вбачається.

Керуючись ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 19 червня 2006 року в частині відмови у визнанні об'єктом права спільної власності та розділу телевізору « Айва» та пральної машини «Індезіт» скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.

Визнати спільною власністю ОСОБА_1  та ОСОБА_2 телевізор «Айва» та пральну машину «Індезіт», розділити їх, виділити ОСОБА_1 пральну машинку «Індезіт», вартістю 1000 гривень, ОСОБА_2 телевізор «Айва», вартістю 1000 гривень.

В решті частини рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.