Справа № 2-1717/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

18.05.2011 року. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі:    головуючого -         судді    Шестакової З.С.,

                  при секретарі -                     Пометій Є.Т.,

за участю: представник позивача -       ОСОБА_1,

                  відповідача -                          ОСОБА_2,

                  3-ої особи -                            ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, суд,

встановив:

          Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної події (далі ДТП).

          Свої вимоги мотивує тим, що йому на праві власності належить автомобіль НОМЕР_1. Цим автомобілем на підставі тимчасового реєстраційного талону також має право керувати його син ОСОБА_3.

          03 грудня 2010 року о 23-11 по вул. Г. Чорнобиля м. Нікополя водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, при зміні напрямку руху праворуч не з крайнього правого положення на проїзній частині не переконався, що даний маневр буде безпечним, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався у правому крайньому положенні у попутному напрямку прямо. В наслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження: деформовані заднє ліве крило, переднє ліве крило, капот, заднє праве крило, задня права дверця; розбиті задній бампер, передній бампер, задня ліва блок фара, лобове скло, передня ліва блок фара, ліва протитуманна фара.

          Відповідно до висновку фахівця - автотоварознавця розмір матеріальної шкоди складає 65 889,2 грн.

          Крім того, позивач додатково поніс витрати щодо транспортування автотранспорту, часткового розібрання автомобіля та його оцінку на суму 622,0 грн.

          Оскільки ОСОБА_4 заподіяна шкода з вини відповідача ОСОБА_2, позивач просив суд стягнути з нього в рахунок відшкодування завданої шкоди 66 511,20 коп. та судові витрати.

          В судовому засіданні представник відповідача уточнив позовні вимоги ОСОБА_4 та просив суд стягнути з відповідача  матеріальну шкоду в розмірі 41 011,2 грн. з урахуванням того, що 17 лютого 2011 року страхова компанія „ТАС” сплатила йому страхові виплати в сумі 25 500 грн.

          Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнав та відмовився давати будь які пояснення без свого представника ОСОБА_5

          Однак, не оспорював той факт, що 03 грудня 2010 року в результаті ДТП відбулося зіткнення автомобілем позивача КІА „Сегаtо” та автомобілем ЗАЗ TF 699 P під його керуванням. Підтримав свої пояснення, які давав працівникам ДАІ. Але не погодився з тим, що ДТП сталося з його вини, про що він говорив під час розгляду адміністративної справи.

          Підтвердив, що він був присутній під час дослідження автомобіля позивача спеціалістом автотоварознавцем та на той час надавав згоду відшкодувати матеріальну шкоду, але зараз змінилося його матеріальне становище та зараз він не має коштів для відшкодування шкоди.

          Просив суд у позові ОСОБА_4 відмовити.

           Третя особа ОСОБА_3 суду показав, що 03 грудня 2010 року приблизно о 23-11, він керував автомобілем КІА „Сегаtо” та  рухався з боку вул. Лапинська по вул. Г. Чорнобиля у напрямку проспекту Трубників в м. Нікополі. Перед ним в тому ж напрямку рухався автомобіль ЗАЗ TF 699 P під керуванням ОСОБА_2 С.В. Перед перехрестям вул. Г. Чорнобиля та вул. Гончара, водій автомобілю ЗАЗ TF 699 P ввімкнув сигнал повороту ліворуч і почав виконувати маневр. Потім, коли автомобіль відповідача виїхав на зустрічну смугу виконуючи поворот наліво, ОСОБА_2 раптово змінив напрямок руху і почав здійснювати поворот направо. Внаслідок чого сталося зіткнення автомобілів КІА „Сегаtо” та автомобілем ЗАЗ TF 699 P. На той час ОСОБА_2 не оспорював той факт, що ДТП сталося з його вини. Також відповідач був присутнім при проведенні дослідження автомобіля КІА „Сегаtо” спеціалістом автотоварознавцем та не заперечив відшкодувати заподіяну шкоду.

           Вважає, що шкода заподіяна з вини ОСОБА_2, тому він повинен її відшкодувати на користь позивача.

          ОСОБА_5, якій представляє інтереси відповідача ОСОБА_2, в судове засідання  після перерви, яка була оголошена за його клопотанням, не з’явився без поважних причин та не повідомив суд про причини неявки, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України вважає можливим розглянути справу без участи представника відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

          Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, оглянувши адміністративну справу № 3-4640/10 на водія ОСОБА_2 по ст. 124 КУпАП, суд приходить до наступного.

          Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Особа, яка заподіяла шкоду, звільняється від його відшкодування, якщо доведе, що шкода заподіяна не по його провині.

          Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.д.) транспортними засобами, що володіє, механізмом, іншим об’єктом, використання, збереження і зміст якого створює підвищену небезпеку.

          Як установлено судом і підтверджується матеріалами адміністративної справи № 3-4640/10 на водія ОСОБА_2 по ст. 124 КУпАП, 03 грудня 2010 року о 23-11 по вул. Г. Чорнобиля м. Нікополя водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, при зміні напрямку руху праворуч не з крайнього правого положення на проїзній частині не переконався, що даний маневр буде безпечним, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався у правому крайньому положенні у попутному напрямку прямо. В наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

          Відповідно до протоколу огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу від 04.12.2010 р. автомобіль НОМЕР_1 має механічні пошкодження: деформовані заднє ліве крило, переднє ліве крило, капот, заднє праве крило, задня права дверця; розбиті задній бампер, передній бампер, задня ліва блок фара, лобове скло, передня ліва блок фара, ліва протитуманна фара.

          У судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував той факт, що автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 одержав 03 грудня 2010 року пошкодження в результаті зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під його керуванням.

          У даній дорожній сітуації водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду  від 27 березня 1992 року № 6 (з подальшими змінами) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умовами, що дії останньої були неправомірними. Між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.  

          Дії водія автомобіля ЗАЗ TF 699 P ОСОБА_2 при завданому механізмі події не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху та знаходяться у причинному зв’язку з настанням події даного ДТП, що підтверджується постановою судді Нікопольського міськрайонного суду Багрової А.Г. по адміністративній справі № 3-4640/10 від 17.12.2010 р., на підставі якої ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.   

З цих самих підстав судом не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача в тій частині, що ДТП сталося не з його вини.

Крім того, під час опитування ОСОБА_2 старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 04.12.2010 р.,  ОСОБА_2 підтвердив те, що спочатку коли він під’їжджав до перехрестя  з вул. Гончара, він ввімкнув сигнал повороту ліворуч і почав зміщатися вліво для виконання маневру повороту наліво на вул. Гончара, але в той самий час пасажирка, яка знаходилася у нього в автомобілі, сказала йому, що їй необхідно повернути направо. Він ввімкнув сигнал повороту праворуч, нікого не побачив у дзеркало заднього виду, та почав здійснювати поворот направо. В цей момент почув сильний удар в передню праву частину автомобіля.   

При таких обставинах, суд приходить висновку, що шкода майну ОСОБА_4 заподіяна з вини відповідача ОСОБА_2, дії якої були неправомірними, та між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок.

          Судом не встановлені обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за заподіяну шкоду. Не встановлена судом і груба необережність потерпілого.

          Згідно положень ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

          Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6 (з подальшими змінами), коли відшкодування шкоди в натурі неможливо, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи ушкодженого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити ушкоджене майно і усунути інші негативні наслідки у результаті заподіяної шкоди.

          Постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

          Зважаючи на те, що в судовому засіданні сторони не оспорювали розмір матеріальної шкоди, визначений спеціалістом автотоварознавцем на підставі висновку № 673 від 16.12.2010, суд приходить висновку, що сума матеріального збитку завданого власникові автомобіля КІА „Сегаtо” складає 65 889,2 грн.

          Враховуючи те, що відповідальність відповідача за шкоду, завдану третім особам, була застрахована Страховою Компанією „ТАС” м. Київ відповідно до поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та позивач  ОСОБА_4 отримав страхове відшкодування в межах страхової суми в розмірі 25 500 грн., що підтверджується повідомленням про отримання переказу та квитанцією про видачу готівки № OLSS41681 від 17.02.2010 р., суд вважає, що сума матеріального збитку підлягає зменшенню на суму страхової виплати та складає 40 389,2 грн.

          Підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення витрат щодо  транспортування автотранспорту, часткового розібрання автомобіля та його оцінку на суму 622,0 грн., що підтверджується  квитанціями до прибуткового касового ордеру № 347 від 03.12.2010 та актом виконаних робіт № 113 від 03.12.2010 р., актом № 1 здачі-прийому виконаних робіт від 09.12.2010 р. та товарним чеком № 1 від 09.12.2010 р., квитанцією № 350 від 16.12.2010 р. (а.с.6-10).

            Таким чином, сума матеріального збитку в розмірі 41 011,2 грн. підлягає стягненню з  відповідача  ОСОБА_2          на користь власника автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_4

          Після відшкодування збитків, зобов’язати позивача ОСОБА_7 передати ОСОБА_2 замінені вузли та деталі автомобіля НОМЕР_3.

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати: судовий збір в розмірі 410,11 грн. та ІТЗ в розмірі 120 грн.

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214-215, 217-218  ЦПК, 1166,1167,1192 ЦК України, суд

вирішив:

          Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

1.          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 41 011 (сорок одна тисяча одинадцять) грн. 20 коп. та судові витрати в розмірі 530 (п’ятсот тридцять) грн. 11 коп., а всього до стягнення 41 541 (сорок одна тисяча п’ятсот сорок одна) грн. 31 коп.

2.          Після відшкодування збитків ОСОБА_2 зобов’язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_2 замінені вузли та деталі автомобіля НОМЕР_3.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя:ОСОБА_8