Справа №  2-438/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

25 березня 2011 року                                                                                      м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді           Перекупка І.Г.,

при секретарі                   Трифонової І.О.В.,

за участю позивача         ОСОБА_4,

представника позивача   ОСОБА_2,

представника позивача   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров справу за позовом ОСОБА_4 до Димитровської міської ради про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Димитровської міської ради про визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог вказав, що на підставі договору дарування від 11 травня 2006 року він має на праві власності нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1.

У 2008 році він зробив добудову нежитлового приміщення позначеного в технічному паспорті БТІ літ.А1-1 прибудова, збільшивши таким чином загальну площу вбудованого в жилий будинок приміщення  на 30,6 кв.м. та Б-1 сарай площею 5,5кв.м. для зберігання вугілля у зв’язку з тим, що в будинку використовується пічне опалення.

На цей час згідно припису № 308 від 16 грудня 2010 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області від нього вимагається привести будівлю до первинного стану. В той же час згідно приписів ст.376 Цивільного кодексу України: будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1), але право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.2) та на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.3).

Згідно відповіді відділу земельних ресурсів на теперешній час землі під нежитлові приміщення будинків в оренду не передаються за відповідне користування власник приміщення згідно вимог податкового та земельного кодексу України сплачує податок.  

    Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ч.1) та відмова в державній реєстрації може бути оскаржена до суду (ч.3).

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України - власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Провести на цей час державну реєстрацію права власності на прибудовані об’єкти нерухомості, є не можливим у зв’язку з самовільним будівництвом останніх. Вищевикладене спричиняє для нього неможливість в позасудовому порядку оформити його право власності на ці обєкти, та таким чином надає йому право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Відповідно до висновків управління архітектури і містобудування порушення будівельних норм відсутні. Відповідно до висновків СГПЧ-52 Красноармійского міського управління ГУ МНС України в Донецькій області, відповідно до висновків Димитровського ВУВКГ технічні умови на користування водопостачання і водовідведення видані, порушень не виявлено. Відповідно до висновків Красноармійської міської СЕС порушень санітарного законодавства не встановлено. Відповідно до висновків Красноармійського РЕМ  претензій не мається. За змістом технічних висновків АТЗТ ППП Донбасреконструкція по обстеженню нежитлового приміщення позначеного в технічном паспорті БТІ літ.А1-1 прибудова та Б-1 сарай встановлено що приміщення придатні для подальшої експлуатації.

Згідно розписок сусідів, останні не заперечують проти розміщення нежитлового приміщення позначеного в технічном паспорті БТІ літ.А1-1 прибудова та Б-1 сарай.

Окрім того, позивач звертає увагу, на те що під час придбання ним у 2006 році нежитлового приміщення разом з ним придбалась і літня кухня, яка була перебудовано у сарай позначеного літ Б-1 на тех. Паспорті БТІ, що підтверджується генеральним планом ККП-1 КУЖКГ позначеного літ Д-1.

З урахуванням викладенного позивач просить визнати за ним право приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 магазина промтоварів загальною площею 67,7кв.м., вбудованого в житловий будинок, позначеного згідно технічного паспорту літ. А-2, з надвірною будовою згідно технічного паспорта за планом позначеного згідно технічного паспорту літ. Б-1 сарай, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

До судового засідання позивач та представник позивача не з’явилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, наполягали на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача до суду не з’явився,  надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності. На задоволенні позовних вимог не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, на підставі договору дарування від 11 травня 2006 року позивач має на праві власності нежиле приміщення за адресою АДРЕСА_1. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності від 13 червня 2006 року. (а. с. 10).

У 2008 році позивач зробив добудову нежитлового приміщення позначеного в технічному паспорті БТІ літ.А1-1 прибудова, збільшивши таким чином загальну площу вбудованого в жилий будинок приміщення  на 30,6 кв.м. та Б-1 сарай площею 5,5кв.м. для зберігання вугілля у зв’язку з тим, що в будинку використовується пічне опалення. (а. с. 12).

Згідно відповіді відділу земельних ресурсів на теперешній час землі під нежитлові приміщення будинків в оренду не передаються за відповідне користування власник приміщення згідно вимог податкового та земельного кодексу України сплачує податок.  

Відповідно до висновків управління архітектури і містобудування порушення будівельних норм відсутні. (а. с. 8).

Відповідно до висновків СГПЧ-52 Красноармійского міського управління ГУ МНС України в Донецькій області порушень вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки не виявлено. (а. с. 9).

Відповідно до висновків Димитровського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства технічні умови на користування водопостачання і водовідведення видані, порушень не виявлено. (а. с. 19).

Відповідно до висновків Красноармійської міської СЕС порушень санітарного законодавства не встановлено. (а. с. 20).

Відповідно до висновків Красноармійського РЕМ  претензій не мається. (а. с. 21)

За змістом технічних висновків АТЗТ ППП Донбасреконструкція по обстеженню нежитлового приміщення позначеного в технічном паспорті БТІ літ.А1-1 прибудова та Б-1 сарай встановлено що приміщення придатні для подальшої експлуатації. (а. с. 24-42).

Згідно розписок сусідів, останні не заперечують проти розміщення нежитлового приміщення позначеного в технічном паспорті БТІ літ.А1-1 прибудова та Б-1 сарай. (а. с. 24-42).

 Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (ч.1) та відмова в державній реєстрації може бути оскаржена до суду (ч.3).

Відповідно до ст. 392 ЦК України - власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ч.2 ст.325 ЦК України - фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Згідно ст. 376 ЦК України: будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, але право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно та на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та визнати за ним право приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 магазина промтоварів загальною площею 67,7кв.м., вбудованого в житловий будинок, позначеного згідно технічного паспорту літ. А-2, з надвірною будовою згідно технічного паспорта за планом позначеного згідно технічного паспорту літ. Б-1 сарай, розташовані за адресою: АДРЕСА_1

На підставі наведеного, відповідно до статей 182, 325, 328, 376 Цивільного кодексу України, керуючись статями 3, 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України ,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Димитровської міської ради про визнання права власності  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 магазина промтоварів загальною площею 67,7кв.м., вбудованого в житловий будинок, позначеного згідно технічного паспорту літ. А-2, з надвірною будовою згідно технічного паспорта за планом позначеного згідно технічного паспорту літ. Б-1 сарай, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя