Справа № 2- а-7913-2011

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 року суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області Хаустова Т.А. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Слов’янську Донецької області, про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

                                                       В С Т А Н О В И В:

У Слов’янський міськрайонний  суд Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську  про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги ,,Дітям війни”, обґрунтувавши  свої вимоги тим, що вона народилась  03 травня 1937 року. Відповідно до ст. 1  Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року ,,Про соціальний захист дітей війни”, є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01  січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії.

На підставі вимог статті 183-2 КАС України дана справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засіданні та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, набуваю висновку, що позовні вимоги  підлягають задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилась 03 травня 1937 року. Згідно із статтею 1 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої  світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”. Відповідач не заперечує того факту, що ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи із того, що позивач ОСОБА_1 є дитиною війни в розумінні Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії  на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Статтею 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни” зупинена на 2007 рік.

Однак рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції. Законом України  ,,Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, а саме ст. 73 вказаного Закону передбачено, що у разі, коли нормативно-правові акти або їх окремі положення визначаються такими, що не відповідають Конституції України  ( є неконституційними), то вони оголошуються не чинними та втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

Законом України ,,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, у тому числі після внесення відповідних змін статтею 6 вказаного Закону передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Конституційний Суд України дійшов до переконання, що Законами про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. Так, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року вказані вище зміни до Закону України ,,Про соціальний захист дітей війни”, які внесені Законом України ,Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року визнані такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).

Таким чином, позовні вимоги про  нарахування  підвищення пенсії за 2010 р. та за 2011 р. підлягають задоволенню, оскільки Законом України ,,Про державний бюджет України на 2010 рік”, Законом України ,,Про державний бюджет України на 2011 рік”  дію ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” не зупинено.

       Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Враховуючи наведене, слід зобов’язати УПФУ в  місті Слов’янську здійснити  нарахування та виплату за рахунок коштів Державного Бюджету України, ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: за періоди з 15 листопада 2010 року по  12 травня 2011 року.

          Стосовно конкретного визначення позивачем суми нарахування, зазначаю, що предмет спору є зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме здійснити нарахування, а не стягнення певної суми. Визначення розміру нарахування у спірних правовідносинах є функцією суб’єкта владних повноважень( відповідача у справі), внаслідок чого у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-15,104-107,158,159,160,161,163,183-1 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, суд , -     

ПОСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1  задовольнити частково.           

             Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Слов’янську Донецької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»: за періоди з 15 листопада 2010 року по 12 травня 2011 року –з урахуванням фактично виплачених сум за вказані періоди.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова підлягає негайному виконанню.

          Апеляційна скарга  подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.

          Апеляційна  скарга  на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів  дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті  160 цього Кодексу, а також прийнятті постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Постанова постановлена та підписана в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду                                                                                    ОСОБА_2